- •1. Визначення логіки як науки. Етапи розвитку логіки.
- •2.Місце логіки в методології наукового пізнання.
- •3.Логічна структура і логічна правильність міркувань.
- •5.Поняття формалізації.Види формалізації знання.Основні метдологічні принципи формальної логіки.
- •6.Основні закони логіки як принцип правильного міркування.
- •7.Логічна характеристика понять. Відношення між поняттями по змісту і обсягу.
- •9.Розподіл, як логічна операція. Правила розподілу. Класифікація.
- •11.Види простих категоричних суджень.Розподіленість і нерозподіленість термінів у простих категоричних судженнях.
- •12.Графічні моделі відношень між термінами у простих категоричних судженнях.
- •13.Відношення між судженнями (умовивід по »логічному квадрату»
- •14.Складні судження. Необхідність використання мови логіки висловлень для аналізу складних суджень. Мова логіки висловлювань: особливості її побудови та застосування.
- •15. Поняття формули мови логіки висловлювань. Порядок побудови формул мови логіки висловлювань. Типи формул мови логіки висловлювання.
- •16.Мова логіки висловлювань: таблична інтерпретація логічних низок. Приклад.
- •17.Основні види логічних відношень між формулами мови логіки висловлювань: еквівалентність, логічний наслідок, сумісність.
- •18.Вираз основних законів логіки за допомогою мови логіки висловлювань. Приклади.
- •19.Метод аналітичних таблиць
17.Основні види логічних відношень між формулами мови логіки висловлювань: еквівалентність, логічний наслідок, сумісність.
Між певними формулами логіки висловлювань існує відношення логічного слідування. Це означає: якщо із формули виду слідує формула виду то кожен раз, коли формула Р є істинною, то й формула Р2 є істинною. Формальний вираз відношення логічного слідування: Р, -" Р2.
На підставі встановлення відношення рівносильності та слідування здійснюють операцію доведення певних формул на істинність за правилами виведення. Операція доведення - невід'ємна частина будь-якого числення висловлювань.
Числення логіки висловлювань - система символів і правил логічного виведення із аксіом довільних формул або теорем з метою їх доведення на істинність. Розрізняють натуральне й аксіоматичне числення логіки висловлювань.
Натуральне числення логіки висловлювань відтворює логічну будову звичайних міркувань. Вперше натуральні числення розробили незалежно один від одного польський логік С. Яськовський (1906-1965) і німецький логік Г. Генцен (1907-1945) у 30-х роках XX ст.
Розглянемо одну із систем натурального числення, яку позначимо літерою 5. Основні правила системи 5.
1. Правила логічного слідування
(А -> В, А) -" В (правило модус поненс); (А -" В, -і В) -" -" А (правило модус толленс); (А, В) -> А л В (правило ВК - введення кон'юнкції); (А л В) -> А; (А л В) -> В (правило УК - усунення кон'юнкції);
А-> (А v В); В -" (А v В) (правило ВД - введення диз'юнкції);
(А 1 В, А) -" -і В; (А 1 В, - В) -" А (правило УД - усунення диз'юнкції);
((А -> В, В -> А)) -" (А = В) (правило ВЕ - введення еквівалентності);
(А = В) -> (А -> В); (А = В) -"(В -> А) (правило УЕ - усунення еквівалентності));
А -> -і -і А (правило (В32) - введення подвійного заперечення);
-" -і А -> А (правило У32 - усунення подвійного заперечення).
2. Правила побудови доведення.
2.1. Правила побудови прямого доведення. Пряме доведення формули А1 -> (А2 ... (Ая -> С) будується в такий спосіб. На будь-якому кроці доведення можна визначити:
1. Одну із формул А., А2,... Ап як припущення.
2. Формулу, що випливає з раніше невизначених формул за правилами логічного слідування.
3. Раніше доведену формулу.
Пряме доведення формули вважають побудованим, якщо відповідно до 1-3 ми отримуємо послідовність формул, котрі завершуються формулою С.
2.2. Непряме доведення формули А, -> (А2 -" (Ал -> С) будується так: На будь-якому кроці доведення можна визначити:
1. Одну з формул А,, А2,... Ая як припущення.
2. Формулу, що суперечить формулі С.
3. Формулу, що випливає з раніше визначених формул за одним із правил логічного слідування.
4. Раніше доведену формулу.
Аксіоматична побудова числення висловлювань
Логічні системи такого типу називаються гільбертовськими за ім'ям німецького математика Д. Гільберта (1862-1943). Порівняно із системами натурального числення в численнях гільбертовського типу формальна структура доведення суттєво відрізняється від логічної будови звичних міркувань.
У процесі побудови числень висловлювань гільбертовського типу вибирають кінцевий запас логічних тотожностей як аксіом і зазначають правила, за допомогою котрих можна отримати з аксіом нові логічні тотожності як теорем відповідної логічної системи.
