Керамічні маси і ситали

Керамічні матеріали широко застосовуються люд­ством у повсякденному житті. З них виготовляють по­суд, деталі печей, різальні інструменти, абразиви та ін. У стоматології застосовують фарфор і склокристалічні матеріали — ситали.

Фарфор відомий із глибокої давнини. Він винайде­ний китайськими майстрами більше ніж 3000 років тому. Фарфор порівняно з іншими матеріалами має багато переваг. Він гігієнічний, має гладеньку поверхню і ви­сокі естетичні якості, достатньо міцний, дуже твердий.

У 1776 р. француз Дюшато замовив на керамічній фабриці Парижа зубний протез. Його приклад насліду­вали французькі дантисти, які почали виготовляти як окремі фарфорові зуби, так і повні протези з фарфору. Однак через недоліки фарфору (складність технології виготовлення, крихкість та ін.) довелося відмовитися від використання фарфору як базисного матеріалу, але він успішно застосовується для виготовлення штучних зубів, вкладок, коронок, металокерамічних мостоподібних протезів. Фарфорові зуби широко використовува­лися в усіх країнах до появи і застосування штучних зубів із пластмаси.

Попит па фарфорові матеріали останнім часом знач­но зріс завдяки широкому впровадженню в зубопротез­ну техніку металокераміки — покриття металевих про­тезів керамічними масами (фарфор, ситали).

Сучасний стоматологічний фарфор створений шля­хом удосконалення твердого побутового фарфору. Ос­новні властивості стоматологічного фарфору такі: гус­тина - 2,5 — 2,8 г/см³, твердість — 400 — 600 кгс/мм², температура плавлення — 870 — 1350 °С, коефіцієнт теп­лового розширення — 7,9-10~⁶, усадка під час випалю­вання — 16 — 42%.

Фарфоровими масами називають композиції, які ви­пускаються медичною промисловістю для виготовлення зубних протезів. Вони складаються з таких основних компонентів: каоліну (3 — 10%), польового шпату (60 — 75%), кварцу (15 — 35%). Залежно від призначення фар­форової маси змінюється співвідношення основних ком­понентів. До маси додають оксиди різних металів, барв­ники, інші компоненти.

Каолін — біла глина, основу якої складає каолініт АІ₂О₃-25іО₂-2Н₂О (алюмосилікат). Каолін — продукт довготривалого (упродовж тисячоліть) руйнування гір­ських порід під впливом сонця, води, вітру, темпера­турних коливань.

У чистому вигляді зустрічається рідко. Містить та­кі домішки, як кварцовий пісок, залишки польового шпату, оксиди металів (заліза, титану та ін.), які нада­ють йому різного забарвлення. Густина його становить 2,2 — 2,6 г/см³, твердість за шкалою Мооса— 1 —2, тем­пература плавлення — 1700 — 1800 °С.

Каолін — складова частина фарфорової маси. До­бавка 3—4% каоліну робить цю масу непрозорою, змен­шує її текучість, забезпечує збереження форми виробу під час термічної обробки. При збільшенні вмісту као­ліну у фарфоровій масі підвищується температура ЇЇ ви­палювання.

Чистий каолін при змішуванні з водою утворює те­куче тісто, яке надає фарфоровій масі пластичності, а утворюваний при цьому муліт різко зменшує прозорість фарфору.

Кварц — один з основних компонентів фарфору, який обумовлює підвищену твердість і інертність виро­бу. Кварц — ангідрид силікатної кислоти, один із ви­дів кремнезему. Він складає основну масу земної кори, особливо гірських порід, пісків і піщаників. Чистий кварц — гірський кришталь. Кристали кварцу мають форму шестигранників і багатогранників, витягнутих у вигляді ромба. Кварц, забарвлений оксидами металів, може набувати різних відтінків: димчастого (моріон), жовтого (цитрин), фіолетового (аметист). Густина квар­цу становить 2,65 г/см³, твердість за шкалою Мооса — 7, температура плавлення — близько 1710 °С, у кис­лотах (за винятком плавикової) і лугах кварц не роз­чиняється. За температури до 500 °С має незначний коефіцієнт теплового розширення. Під час нагрівання до температури 573 °С відбувається перекристалізація кварцу — перехід р-форми (низькотемпературної) в а-форму (високотемпературну). Під час нагрівання до високої температури кварц перетворюється на тридиміт (870 °С) і кристобаліт (1470 °С), що супроводжується зменшенням його густини з 2,65 до 2,32 г/см³ і збіль­шенням об'єму на 14 — 15%. Останню властивість квар­цу та його похідних використовують у ливарному ви­робництві. Під час нагрівання формувальної маси на основі кварцу її об'єм може збільшуватися на 12 — 13%, що компенсує усадку під час лиття сплавів.

Зміни об'єму кварцу під час нагрівання можуть не­гативно впливати на якість фарфорових виробів. Тому перед уведенням кварцу у фарфорову масу його випа­люють за температури 900 °С. При цьому кварц розпу­шується, легко звільняється від домішок і легше підда­ється подрібненню. У суміші з каоліном кварц змен­шує його в'язкість і усадку, підвищує твердість. До фарфорової маси залежно від її призначення додають від 15 до 60% кварцу. Надмірна кількість кварцу під­вищує температуру плавлення, маса набуває зернисто­го вигляду.

Польовий шпат — основний компонент фарфоро­вих мас, його вміст досягає 60 — 70%. У земній ко­рі міститься до 50% польового шпату. Існує три його різновиди: калієвий — ортоклаз К₂О-А1₂О₃-65Ю₂, нат­рієвий — альбіт Ма₂О-А1₂О₃-65іО₂, кальцієвий — анорин СаО-АІ₂О₃-Н₂О. Чистий польовий шпат у природі зустрічається дуже рідко. Він містить домішки — окси­ди заліза, кальцію та ін. Найбільш поширений — орто­клаз, який застосовують у фарфоровій промисловості.

Ортоклаз має кристалічну структуру у вигляді призм, густина його становить 2,5 — 2,8 г/см³, твердість за шкалою Мооса — 6,5, температура плавлення — 1100 — 1300 °С. Ортоклаз під час розплавлення збільшує свій об'єм і стає в'язкою склоподібною масою, яка сприяє плавленню більш тугоплавких компонентів (кварцу, као­ліну) і надає суміші гомогенної структури. її поверхня стає блискучою.

Для зниження температури плавлення фарфорової маси до її складу вводять плавні флюси: карбонати кальцію, літію, натрію та інші, вміст їх у фарфоро­вій масі становить до 25%, температура плавлення — 600-800 °С.

З метою надання фарфоровим виробам кольору при­родних зубів застосовують добавки різних барвників: оксиди титану, кобальту, мангану, хрому, цинку і на­віть дорогоцінних металів.

Для усунення прозорості у фарфорову масу дода­ють діоксид титану чи діоксид олова (ТіО₂, 5пО₂). Такі добавки називають глушниками, а сам процес — глу­шінням. До фарфорової маси, яка не містить каоліну, як пластифікатор додають органічні речовини (декстрин, крохмаль, цукор), які повністю вигорають під час ви­палювання.

Приготування фарфорової маси. Подрібнені ком­поненти маси (каолін, кварц, польовий шпат та ін.) змі­шують у певному співвідношенні. Цю суміш називають шихтою. Нею заповнюють спеціальні капсули, які по­міщають у спеціальні печі для випалювання. Випалю­вання проводять протягом 20 год за температури близь­ко 1300—1400 °С. Процес випалювання шихти дістав назву ритування, а добуту масу після фритування на­зивають Ритою.

Фриту нагрівають в електропечах до 700 °С і швид­ко охолоджують водою, при цьому вона розтріскується і легше піддається подрібненню в кульових млинах. Подрібнену масу просіюють на ситах із кількістю отво­рів до 1000 в 1 см². Просіяну фриту просушують за тем­ператури 130 — 160 °С. З цієї сировини виготовляють фарфорову масу з певними властивостями, додаючи до неї пластифікатори (крохмальний клейстер), замутнювачі (глушники), барвники та ін.

Хімічно чисті речовини, з яких виготовляють фар­форові маси, зустрічаються в природі дуже рідко, а звільнення їх від шкідливих домішок (очищення) по­требує значних зусиль, часу і дорого коштує. Останнім часом фарфорові маси все частіше виготовляють зі штучно вирощених кристалів речовин, які входять до складу фарфору.

Загальна тенденція у виготовленні фарфорових мас — створення матеріалів з порівняно низькою температу­рою випалювання, яка 6 дозволяла облицьовувати фар­фором протези зі сплавів металів на основі нікелю.

Фарфорові маси, які застосовують для виготовлен­ня стоматологічних конструкцій, зокрема зубів, вкла­док, коронок, мостоподібних протезів (фарфорових, ме­талокерамічних), відрізняються як складом компонен­тів, так і їх кількісним вмістом. Тому вони мають різні температури плавлення, міцність, усадку, прозорість та ін.

Залежно від температури плавлення фарфор поді­ляють на легкоплавкий (870-1065 °С), середньоплавкий (1090-1260 °С) і тугоплавкий (1300-1370 °С; табл. 19).

За призначенням фарфорові маси поділяють на ба­зисні, дентинні та емалеві (склисті). До складу базис­них мас входять оксиди металів (глушники), які вико­ристовують для моделювання внутрішнього шару коро­нок і наносять безпосередньо на металевий ковпачок (золото, платина та ін.) Маса має бути дуже міцною, вона не повинна розтріскуватися.

Дентинною масою заповнюють середній шар корон­ки або іншої конструкції.

Емалеву масу використовують для виготовлення зов­нішнього шару виробу. Він повинен просвічуватися, особливо в ділянці різальної частини зуба. Усі фарфо­рові маси, які застосовують для виготовлення виробу, по­винні мати однаковий коефіцієнт теплового розширення,

Таблиця 19. Види стоматологічного фарфору

Вид фарфору	Склад компонентів, %			Призначення
	Као­лін	Кварц	Польовий шпат
Легко­плавкий	28	12	60	Для облицювання каркасів протезів, фіксації крамлонів у фарфорових зубах
Середньо-плавкий	10	29	61	Для виготовлення коронок, вкладок, мостоподібних протезів
Туго­плавкий	4	15	81	Для заводського виготовлення фар­форових зубів

оскільки при різних коефіцієнтах під час охолодження виробу в шарах фарфору можуть виникнути тріщини.

Випускаються фарфорові маси кількох кольорів. їх комбінування при нашаруванні дозволяє імітувати колір природного зуба.

При виготовленні вкладок, коронок і мостоподібних протезів фарфоровий порошок замішують на дистильо­ваній воді до консистенції густої кашки і наносять поша­рово на матрицю (ковпачок) із платинової фольги або на каркас мостоподібного протеза. Масу конденсують, надлишок вологи видаляють фільтрувальним папером, підсушують біля вхідного отвору печі. Потім проводять випалювання в режимі, зазначеному в інструкції.

Випалювання фарфору можна проводити в атмо­сферних умовах і у вакуумі. При випалюванні в атмо­сферних умовах фарфорова маса стає пористою (уна­слідок випаровування води і виділення газів під час хі­мічних реакцій між компонентами маси). Випалювання у вакуумі дає можливість одержати більш компактну (щільну) масу, яка має кращі фізико-механічні властивості. Вироби, випалені у вакуумі, мають більш високі естетичні показники.

Із керамічних мас, які застосовуються для виготов­лення фарфорових коронок, в Україні відомі "Гамма" (Росія), "Вітадур", "Кераміко" (Німеччина) та ін.

Фарфорова маса "Гамма" (табл. 20) призначена для виготовлення жакетних коронок. Вона випалюється за температури 1100-1110 °С. Межа міцності фарфору на стискання становить 80 МПа, на згин - 40 МПа. Під час випалювання маса дає усадку (10— 14%).

Таблиця 20. Склад фарфорової маси "Гамма", %

Шари маси	Борна кислота	М 1	Доломіт	Кварц	Оксид цинку	Польовий шпат
Базисний (ґрунтовий)	6,80	5	1,35	29,60	2	55,25
Дентинний	7,20		1,44	31,67	2,11	57,58
Емалевий	7,10		1,42	31,30	3,31	56,87

Суцільнокерамічні зубні протези можна виготовляти різними способами (випалювання, лиття, пресування, фрезерування). Для цього застосовують сучасні систе­ми виготовлення суцільнокерамічних зубних протезів (табл. 21).

Матеріал "ІР5 Етргез" фірми "Іуосіаг" (Ліхтен­штейн) зміцнений лейцитом, містить латентні часточ­ки, які стимулюють ріст кристалів під час твердіння. Під час гарячого пресування в скляній матриці утворю­ються кристали лейциту розміром у кілька мікрон, які потім з'єднуються подібно єдиному монокристалу. За­стосовується для виготовлення коронок вестибулярних накладок на зуби.

Фарфорові маси для виготовлення металокераміч­них протезів. Основу металокерамічих зубних проте­зів складають каркаси з металевих сплавів. Це можуть

Таблиця 21. Сучасні системи виготовлення суцільнокерамічних протезів (за Є.Є.Дьяковенком)

Назва системи	Фірма	Країна	Спосіб виготовлення
"Сеrestor"	“Jonson and Jonson Dental product CO”	США	Лиття каркасів із пластифікованого силікеру та їх об­лицювання
"Сеrec"	"Siemens"	Німеч­чина	Фрезерування ке­рамічного блока за комп'ютерною програмою
"Cera Peart"	"Куосеrа"	Японія	Лиття
"Dicor"	"Dental splay"	США	Лиття
"DCS President"	“DCS Production”	Швей­царія	Фрезерування ке­рамічного блока за комп'ютерною програмою
"Duret"	"Sopha Віосерt"	США	Фрезерування ке­рамічного блока за комп'ютерною програмою
"Scrchingt"		Японія	Випалювання на вогнетривкій моделі
"Flecsoceram"	"Elefant Ceramiks"	Нідер­ланди	Випалювання на вогнетривкій мо­делі
"In-Ceram"	"Vita"	Німеч­чина	Просочування по­рошку корунду скломасою і по­дальше облицю­вання
"IPS Empres”	"Іvосlаr"	Ліхтен­штейн	Пресування

Назва системи	Фірма	Країна	Спосіб виготовлення
"Орtes"	"Pentron"	США	Випалювання на платиновій фользі або вогнетривкій моделі
"Optimal Pressibl Ceramic"	"Pentron"	США	Пресування
"Procera All Ceram"	"Nobel”	Швеція	Виготовлення за комп'ютерною програмою
"Renaissanse"	“Williams dental”	США	Випалювання на платиновій фользі
"Vitadur"	"Vita"	Німеч­чина	Випалювання на платиновій фользі
Ливарний ситал НТМЦ "Дентосит"	"Дентосит"	Росія	Лиття

бути сплави неблагородних і благородних металів. Ма­си для металокераміки повинні мати такі фізико-хімічні властивості, які забезпечують з'єднання кераміки з металом за рахунок хімічного і дифузного зв'язку. Обов'язковою умовою є близкість коефіцієнтів терміч­ного розширення і модуля пружності металу каркаса і кераміки. Температура випалювання і плавлення фар­форової маси повинна бути нижчою від температури плавлення металу каркаса.

Основу фарфорових мас для металокераміки склада­ють оксиди силіцію, алюмінію, калію, натрію і кальцію.

Насиченість кольору залежить від товщини шару ма­теріалу. Чим товщий цей шар, тим більша насиченість кольору. Для досягнення необхідного кольору потріб­но збільшити товщину керамічної маси або інтенсивність її кольору (додаючи більш інтенсивні за кольо­ром маси чи барвники).

Промені світла, що падають на природний зуб, за­ломлюються і відбиваються кристалами емалі й призма­ми дентину. Подібний ефект намагаються отримати в металокерамічних протезах, використовуючи кераміч­ний матеріал певного складу і структури.

Світло, що падає на керамічну коронку, заломлю­ється менше і може частково відбиватися розташова­ним глибше опаковим шаром, який покриває металевий каркас. Для забезпечення просвічування коронки в ке­рамічну масу додають дрібні часточки оксиду цирко­нію. Ці часточки розподіляються в матриці з польового шпату і скла. Вони розсіюють світло не так, як емаль, природних зубів (у них різні коефіцієнти заломлення світла).

Металокерамічні коронки і мостоподібні протези пропускають менше світла, ніж природні зуби. У прок­симальних ділянках кількох сусідніх металокераміч­них коронок з'являються небажані темні ділянки.

У склокерамічних коронках ("Дикор") і в інших суцільних керамічних конструкціях світло розсіюється краще, а проксимальні ділянки коронок не темніють, що підвищує їх естетичні властивості, особливо в ший­ковій ділянці.

Колір керамічного облицювання визначають лікар разом із зубним техніком і пацієнтом при достатньому природному освітленні, бажано об 11-й годині (опти­мальне освітлення).

Для облицювання металевих каркасів ортопедичних конструкцій із кобальтохромонікелевого сплаву в Цент­ральному науково-дослідному інституті стоматології (Москва) розроблено фарфорову масу "МК" (маса керамічна). Температура випалювання ґрунтового ша­ру становить 1080 °С, дентинного і прозорого шарів — 920-940 °С.

В Україні випускається керамічна маса "Ультрапалін", розроблена фірмою "Кристар" під керівництвом професора П.С. Фліса. Комплект цієї маси містить:

порошкоподібні дентини 16 кольорів в упаковках по ЗО г;

порошкоподібні пришийкові маси 4 типів в упаков­ках по ЗО г;

порошкоподібний транспарант в упаковці (ЗО г);

модифікатор в упаковці (ЗО г);

рідину для моделювання дентину та емалі — 2 упа­ковки по 40 мл;

пастоподібні опакери 16 кольорів у шприцах по 4 г;

пастоподібну глазур — 2 шприци по 4 г;

глазурні барвники — шприци по 4 г.

Коефіцієнт теплового розширення маси "Ультрапалін" дозволяє використовувати її з такими сплавами, як "Denta", "Wiron-88", "Degudent U-99", "Dg-88”; “Degudent U", "Bego Hal-300", "Bego Star” "KXC", "Цилліт" та ін.

Застосовуються також зарубіжні облицювальні маси для металокераміки: "ІР5 Сlassic", "Duceram", "VitaVМК", "Synspar" та ін. (мал. 15, 16). Трохи міцнішу масу для металокераміки "ЕХ-3 Норитаке" випускає

Мал. 15. Базисна кераміка та флакони з барвниками 5 кольорів 230

Мал. 16. Комплект керамічної маси

фірма "Норитаке" (Японія). Міцність маси на згин становить 83 — 95 МПа (у більшості металокерамічних мас цей показник дорівнює 80 — 93 МПа). Матеріал стійкий до позеленіння при нанесенні на каркас зі спла­вів на основі срібла. Коефіцієнт термічного розширен­ня — 12,4-Ю⁴'. Низькотемпературний фарфор "Керамі­ко" випускає фірма "Європоль ЛТД". Температура його випалювання становить 750 — 800 °С.

Ситали відносять до групи полікристалічного скла, що вирізняється високими фізико-механічними влас­тивостями. Ситали одержують кристалізацією скляної маси під дією каталізаторів (оксиди деяких металів або їх колоїдні часточки). Ситал має дрібнозернисту рівно­мірну мікроструктуру. Величина кристалів ситалу май­же в 50 разів менша, ніж у фарфору. Це надає йому цінних властивостей (мала маса, велика міцність, твер­дість і термостійкість, хімічна інертність). Густина си-талів становить 2,5 — 2,7 г/см³, міцність на згин — від 900 до 5000 кгс/см², на стискання — від 500 до 1500 кгс/см², коефіцієнт термічного розширення — 9,3-10"".

Ситаловий матеріал "Сикор" випускає завод "Медполимер" (Санкт-Петербург). Він призначений для ви­готовлення зубних коронок, має високу міцність і від-носно низьку температуру випалювання (860 — 960 °С), хороші естетичні показники.

Матеріал "Сикор" порівняно з фарфором має такі переваги: 1) у базисному шарі коронки практично не виникають тріщини; 2) скорочується час виготовлення коронки, підвищується продуктивність праці зубного техніка; 3) вироби із "Сикору" вирізняються високою міцністю; 4) випалювання маси можна проводити на зо­лотій фользі.

Подібні зарубіжні матеріали мають такі назви: "Пі-рокерам" (США), "Вітрокерам" (Німеччина), "Девіто-керам" (Японія).

Фарфорові зуби застосовують при виготовленні знімних і незнімних зубних протезів. їх переваги такі: висока механічна міцність, стійкість до стирання, хіміч­на інертність, гігієнічність, висока естетичність.

Недоліки фарфорових зубів такі: складна абразив­на обробка, зуби крихкі, не монолітно з'єднуються з пластмасою базису, істотно відрізняються коефіцієнти термічного розширення фарфору і матеріалу базису.

Заводський спосіб виготовлення фарфорових зубів включає такі етапи: підготовка сировини, фритування, приготування формувальної маси, формування зубів і попереднє випалювання, зачищення заготовок і нане­сення емалі, випалювання.

Формувальну масу готують окремо для пришийкової ділянки основної коронки і перехідної частини. Формування проводять у металевих пресформах, в які послідовно поміщають зволожену формувальну масу необхідних відтінків. Заготовка зуба у формі повинна бути більшою від готового стандартного зуба, бо усад­ка фарфорової маси при випалюванні досягає 15 — 20%. Форму пресують і висушують у печі протягом 15 хв за температури 200 °С. Заготовки виймають із форми і за­чищають, наносять емаль. Випалювання підготовлених заготовок зубів проводять у три етапи. Спочатку в печі за температури 600 °С протягом 20 хв випалюють плас­тифікатор. Потім підставку із заготовками на 1 год 45 хв поміщають у вакуумну піч, і за температури 340 °С спікають фарфорову масу. Вакуум при спіканні заготовок запобігає утворенню пор усередині маси. Заключний етап випалювання проводять при атмосферному тиску і тем­пературі від 1100 до 1400 °С протягом 15 хв, унаслідок чого поверхня штучних зубів стає глазурованою.

За способом з'єднання фарфорових зубів із базисом протеза розрізняють крампонні, діаторичні, трубчасті, стандартні й штифтові зуби.

Крампонні зуби. Назва цих зубів походить від спе­ціальних пристроїв — крампонів, які вплавлені в товщу зуба і виступають на його оральну поверхню у вигляді двох штифтів (виступів). Крампони можуть бути гудзикоподібними (кульковими) і циліндричними. Гудзикоподібні крампони мають стовщення (кульки) як на віль­ному, так і на вплавленому до зуба кінцях. Циліндричні крампони на вільному кінці стовщення не мають. Гудзикоподібні крампони служать для з'єднання фарфорово­го зуба з базисом знімних пластинкових протезів, а ци­ліндричні — для з'єднання зуба з фіксувальними плас­тинками і фасетками незнімних протезів (мал. 17, а і б).

Укріплюють металеві крампони в готових фарфоро­вих зубах за допомогою легкоплавкої керамічної маси. У загиблені отвори зуба вводять невелику кількість лег­коплавкої керамічної маси й укріплюють у ній крампо­ни. Потім зуби з крампонами піддають додатковому ви­палюванню. Металеві крампони в штучному зубі під час основного випалювання не закріплюють, оскільки фарфорова маса і метал крампонів (за виключенням платини) мають різні коефіцієнти теплового розширен­ня, що може призвести до розтріскування зубів.

Мал. 17, Конструкції фарфорових зубів:

а — з гудзико подібними крампонами; б — із циліндричними крампонами; в —зубчасті; г —діаторичні

водити повітря з діаторичного заглиблення під час пре­сування заформованої в кювету пластмаси.

Жувальна (оклюзійна) поверхня діаторичних зубів повторює анатомічну будову премолярів і молярів, а ясенна частина, обернена до коміркового гребня, має нахил до піднебінио-язикової поверхні для кращого за­кріплення зуба в базисі (мал. 17, г).

Трубчасті зуби — жувальні фарфорові зуби, крізь товщу яких від ясенної до жувальної поверхні проходить наскрізний канал — трубка діаметром 1,5 мм. У цей канал входить металевий штифт від металевої базисної пластинки. Закріплюють зуб на штифті за до­помогою цементу. Трубчасті зуби застосовують при ви­готовленні бюгельних і знімних пластинкових протезів із металевим базисом (мал. 17, в).

Промисловість випускає фарфорові зуби в гарніту­рах: 8 фасонорозмірів передніх, верхніх і нижніх зубів із крампонами з ніхрому або срібно-паладієвих сплавів, а також 5 фасонорозмірів бічних діаторичних зубів. Випускаються зуби 9 кольорів.

Зуби "Сазур" за зовнішнім виглядом схожі на зви­чайні фарфорові зуби, але внутрішня частина їх порож-

Мал. 18. Зуби "Сазур"

ниста і має одну фарфорову перемичку, яка розташова­на в щічно-піднебінному або в медіадистальному напрям­ку (мал. 18). Прорізи з боків перемички виходять на жувальну поверхню зуба.

Під час встановлення зубів на восковий базис прорі­зи в зубі заповнюють воском, а на подальших етапах віск замінюють на пластичну масу. У готовому протезі зуби "Сазур" являють собою фарфорові зуби з двома пластмасовими перемичками на жувальній поверхні. Щоб збільшити рельєфність жувальної поверхні, пласт­масові перемички поглиблюють бором на 0,5 мм. У по­дальшому вони стираються за фарфорову частину зу­ба (самозаточування зубів), що поліпшує розжовуван­ня їжі.

Зуби "Силаур" — тільки бічні (жувальні) Вони ви­пускаються гарнітурами по 16 штук (8 верхніх і 8 ниж­ніх). В упаковці — 8 гарнітурів.

Зарубіжні фірми випускають фарфорові зуби в гар­нітурах: "Вівапсрл ПЕ" (передні зуби) і "Віваперл ПЕ Ортотип" (бічні зуби; фірма "Івоклар", Ліхтенштейн), "Біодент" (фірма"Дентсплай", США) та ін.

Запитання для самопідготовки

1. Які керамічні матеріали застосовують у зубопротезу ванні?

2. Позитивні й негативні якості стоматологічного фар­фору. Основні його властивості.

3. Фарфорові маси, їх склад і властивості. Призна­чення матеріалів, які входять до складу фарфору.

4. Що таке шихта? її склад.

5. Процес фритування. Фрита, її застосування.

6. Види фарфору (залежно від температури плавлен­ня), їх застосування.

7. Поділ фарфорових мас за призначенням. Техноло­гія їх застосування.

8. Фарфорові маси "Гамма" і "МК". їх характеристи­ка, основні властивості, застосування.

9. Які керамічні маси випускаються в Україні? 10.Що входить до складу маси "Ультрапалін"? 11.3 якими сплавами металів може використовуватися маса "Ультрапалін"?

12.3 якими керамічними масами може використовува­тися маса "Ультрапалін"?

13. Ситали. їх склад і властивості.

14. Матеріал "Сикор". Його переваги порівняно з фар­фором.

15. Фарфорові зуби. їх переваги і недоліки, види, за­стосування.

16. Заводський спосіб виготовлення фарфорових зубів. Етапи технологічного процесу.

17. Порівняльна характеристика природних, фарфоро­вих і пластмасових зубів (твердість, опір стиранню).

18. Особливості будови зубів "Сазур". Поясніть явище самозаточування зубів.