Зуботехнічне матеріознавство Від авторів

Розвиток стоматології, у тому числі ортопедичної, залежить від упровадження в практику нових зуботехнічних матеріалів і методів виготовлення з них сучасних ортопедичних конструкцій. У цьому процесі велика роль належить зубним технікам, підготовка яких неможлива без вивчення зуботехнічного матеріалознавства.

Останній підручник із матеріалознавства українською мовою був виданий понад 18 років тому. За цей час було винайдено і впроваджено в практику велику кількість зуботехнічних матеріалів та технологій їх застосування, які недостатньо описано в навчальній літературі.

Мета даного підручника — дати студентам медичних училищ і коледжів теоретичні знання, які необхідні для оволодіння професійними практичними навичками.

У підручнику розглянуто нові зуботехнічні матеріали, які нині використовуються в ортопедичній стоматології.

Підручник підготовлений відповідно до навчального плану та програми з предмета "Зуботехнічне матеріалознавство" для студентів медичних училищ і коледжів. Після кожного розділу подано запитання для самопідготовки, а в кінці підручника — тестові завдання.

Автори з вдячністю приймуть зауваження і пропозиції щодо вдосконалення даного підручника.

Вступ

Матеріалознавство — це наука, яка вивчає поход­ження, будову й властивості матеріалів, технологію їх добування, а також зміни, які відбуваються в матеріа­лах при їх використанні.

Зуботехнічне матеріалознавство є одним із розділів загального матеріалознавства і вивчає матеріали, які за­стосовуються в ортопедичній стоматології, зокрема в зубопротезній техніці.

Під час вивчення зуботехнічних матеріалів основну увагу слід звернути на властивості, які визначають тех­нологічний процес виготовлення ортопедичних констру­кцій, і вплив цих матеріалів на ротову порожнину та організм людини в цілому.

Історія розвитку зуботехнічного матеріалознавства нерозривно пов'язана з історією протезування зубів. Першими матеріалами, які застосовували для виготов­лення зубних протезів за багато віків до нашої ери, бу­ли кістки та зуби тварин, дерево (у Китаї), золото у вигляді дроту і кілець (у Стародавньому Римі).

На початку 18 ст. для виготовлення зубних протезів уперше застосували фарфор. Це стимулювало вивчен­ня його якостей і способів фіксації фарфорових зубів на золотих коронках і пластинках. Із середини цього ж століття почали використовувати гіпс для виготовлен­ня моделей за восковими відбитками, а згодом — для їх зняття.

Відкриття способу вулканізації каучуку в 1810 р. дозволило застосувати його для виготовлення знімних пластинкових протезів зі штучними зубами з фарфору. Через недоліки каучуку (пористість, неприємний ко­лір, складна технологія виготовлення протезів) почали застосовувати такі матеріали, як целулоїд, бакеліт та ін. Однак вони не були впроваджені в практику зубного протезування, оскільки їх властивості не відповідали вимогам, що ставлять до зуботехнічних матеріалів.

До 1917 р. у Росії не було промислового виробниц­тва зуботехнічних матеріалів. У період індустріалізації в СРСР було створено стоматологічну промисловість, яка почала виробляти всі необхідні високоякісні зуботехнічні матеріали.

Так, у 1928 р. було винайдено сплав заліза — хро­монікелеву нержавіючу сталь, яка широко викорис­товується в практичній стоматології. Великий внесок у розробку технології виготовлення зубних протезів із цієї сталі зробили С.С. Ас і Д.М. Цитрін.

У 1948 р. колективом учених Центрального інсти­туту травматології й ортопедії (Б.М. Бинін і співавт.) була розроблена і впроваджена в практику зубного про­тезування акрилова пластична маса. Вона замінила кау­чук у базисах знімних протезів і значною мірою фар­фор у штучних зубах.

Останнім часом винайдені й широко застосовуються в стоматології пластмаси нового покоління, метали та їх сплави, кераміка і композити, моделювальні, фор­мувальні й абразивні матеріали, відбиткові маси, при­пої, флюси та ін. В їх розробці брали участь колективи Харківського заводу медполімерів і стоматологічних ма­теріалів, Одеського НДІ стоматології, кафедр ортопе­дичної стоматології Національного медичного універ­ситету (Київ), Української медичної стоматологічної академії, Львівського й Одеського медичних універси­тетів.

З року в рік зуботехнічне матеріалознавство попов­нюється новими матеріалами, технологіями їх добуван­ня і застосування.

Основою фінансової діяльності стоматологічних ор­топедичних поліклінік, відділень і кабінетів, до складу яких входять зуботехнічні лабораторії, є самооплатність (госпрозрахунок). Пацієнти, яким надають протезну до­помогу, відшкодовують витрати установи на заробітну плату працівникам і нарахування на неї, накладні витрати та витрати на закупівлю матеріалів, медикамен­тів, амортизацію основного обладнання, необхідного для виготовлення протезів.

Правильний облік і постійний контроль за раціо­нальним використанням матеріалів необхідні для пла­нування прибутків і витрат установи.

Зубний технік одержує зуботехнічні матеріали за вимогою-накладною від завідувача зуботехнічної лабо­раторії, який є матеріально відповідальною особою.

Якість готових зубних протезів перевіряє старший зубний технік або завідувач зуботехнічної лабораторії. Результати перевірки записують у замовленні-наряді. У разі виявлення браку витрати на матеріали для його усунення відшкодовуються винуватцем.

Для списання матеріалів, використаних для зуботехнічних робіт, розроблено тимчасові норми витрат на оди­ницю різних видів протезів.

Зубні техніки щомісяця складають звіт про викона­ну роботу. Завідувач лабораторії або старший зубний технік підсумовує всі звіти і віддає їх у бухгалтерію установи. Туди ж передається загальний звіт для спи­сання матеріалів за нормами витрат. Перевитрата мате­ріалів відшкодовується за рахунок винуватців. Особли­ву увагу приділяють зубопротезуванню з використан­ням золота, платини і срібно-паладієвих сплавів. Слід суворо дотримуватися правил обліку і зберігання доро­гоцінних металів. Облік розрахунків із зубними техні­ками за дорогоцінні метали, видані їм для виготовлен­ня зубних протезів, здійснює приймальник дорогоцін­них металів у книжці обліку розрахунків із зубними техніками. У розділі "Видано техніку" записи роблять на підставі вимоги-накладної, затвердженої керівником установи. У розділі "Прийнято від техніка" записують вагу готових зубних протезів, прийнятих від техніка. Вага дорогоцінного металу по кожному протезу завіря­ється підписами приймальника і зубного техніка. На­прикінці місяця підраховують загальну вагу зданих тех­ніком протезів із дорогоцінних металів і втрати у відсот­ках від загальної ваги відпущеного за нормами витрат

металу для виготовлення протезів. Ці втрати не повин­ні перевищувати 6% для протезів із золота і 8% для срібно-паладієвого сплаву. Втрати при виготовленні кламерів для знімних протезів не враховуються.

У цей же розділ книжки обліку розрахунків із зуб­ними техніками на підставі прибуткових накладних за­писують вагу дорогоцінних металів, повернутих зубним техніком приймальнику.

Усі зазначені вище заходи щодо списання, контро­лю, використання й обліку зуботехнічних матеріалів дозволяють запобігти значним збиткам, оскільки на їх придбання витрачається до 35% усіх прибутків установи.