8. Гідротехнічні споруди на зрошувальній Системі

На закритій мережі проектують такі гідротехнічні споруди:

1. Насосні станції для подачі необхідної витрати води з розрахунковим напором у трубчату мережу.

2. Розподільчі (оглядові) колодязі проектують в місцях відгалуження трубопроводів для регулювання витрат і напорів та відключення тих чи інших трубопроводів.

3. Регулятори типу (РД, РДУ) призначенні для стабілізації необхідного тиску у трубопроводах зрошувальної мережі. Їх встановлюють на внутрігосподарських водоводах з дощувальними машинами.

4. Гасники гідравлічних ударів (ГУМ) призначені для захисту трубопроводів від підвищення тиску і гідравлічних ударів магістральних водоводів. Їх установлюють на трубопроводах біля насосної станції.

5. Вантузи, запобіжні клапани (КВ, КГ, КВЗВ) призначені для автоматичного випуску повітря з трубопроводів зрошувальної мережі у період їх заповнення та впуску повітря при утворенні вакууму в закритих водоводах.

6. Опорожнювальні колодязі встановлюють у понижених місцях перелому трубопроводів або в кінці при від’ємних похилах для спорожнення трубопроводів.

7. Гідранти та водозабірні вузли на польових трубопроводах для підключення до них дощувальних машин.

9. Негативний вплив зрошення на довкілля та заходи з його попередження

Зрошувальні меліорації земель відносяться до тих напрямків інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, які неодмінно пов’язані з втручанням у навколишнє середовище, тому необхідно передбачити комплекс заходів природоохоронного призначення на стадії проектування.

Головна задача природоохоронних заходів – забезпечення раціонального використання природних ресурсів, умов їхнього збереження і відтворення, підтримання екологічної рівноваги в регіонах проведення гідромеліоративних робіт.

Розробка природоохоронних заходів повинна здійснюватись по таких напрямкам: охорона земельних ресурсів; водних екосистем; охорона флори і фауни.

Перший напрямок природоохоронних заходів при зрошувальних меліораціях включає техніко-технологічні, організаційні й економічні заходи, що сприяють охороні земельних ресурсів, збереженню родючості ґрунту та його водних, фізичних і хімічних властивостей. До цього напрямку відносять:

• зрізання та збереження верхнього родючого шару ґрунту при будівництві каналів, вкладанні трубопроводів, розробці кавальєрів і виїмок під ГТС, побудові дамб та доріг з наступним його використанням для відтворення або покращання низькопродуктивних сільськогосподарських угідь;

• первинне окультурення засолених і солончакових земель при зрошенні (хімічні, культур- та агротехнічні заходи, промивання ґрунтів від надлишку солі, улаштування дренажу тощо);

• застосування грунтозберігаючих способів та техніки зрошення;

• забезпечення необхідного гідромеліоративного стану ( попередження засолень, заболочень, підтоплення меліорованих та прилеглих до них земель);

• використання комплексу протиерозійних заходів – агротехнічних, гідротехнічних, лісомеліоративних та організаційно-господарських;

• полив ґрунту іригаційно-допустимими водами;

• ерозійно-допустимі поливні норми.

Другий напрямок – захист водойм від виснаження, забруднення і деградації, економне використання водних ресурсів:

• допустимий забір води із джерела зрошення;

• зменшення втрат води в розподільчій мережі, на поливних ділянках;

• недопущення переполивів, поверхневих і ґрунтових стоків води;

• акумулювання і подальше використання дренажно-скидної води;

• впровадження водоохоронних зон і лісосмуг вздовж водогосподарських об’єктів (зрошувальних і скидних каналів);

Третій напрямок – охорона рослинного і тваринного світу при гідромеліоративних заходах:

• будівництво рибозагороджуючих споруд при водозаборі із джерела зрошення;

• влаштування на каналах місць для переходу тварин та для водопою;

• охорона місць мешкання диких тварин та птахів.

Д одаток 1.