5. Міжнародні нормативні акти та системи якості.

Після закінчення Другої світової війни, у жовтні 1946 p., рі­шенням ООН була створена Міжнародна організація зі стандарти­зації (ISO). На засіданні генеральної асамблеї ООН був прийнятий статут ISO, що визначив статус організації, її структуру, функції основних органів і методи їхньої роботи.

У статуті ISO записано, що «метою організації є сприяння розвитку стандартизації у світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообігу і взаємодопомоги, а також для розши­рення співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, техніч­ної й економічної діяльності».

Для досягнення цієї мети в повноваження ISO входить:

• застосовувати методи для полегшення гармонізації у сві­товому масштабі стандартів і пов'язаних з ним галузей;

• розробляти і публікувати міжнародні стандарти за умови, що в кожнім випадку стандарт буде схвалений, якщо за нього буде віддано дві третини голосів активних членів технічного комі­тету або підкомітету і проти - не більш чверті загального числа голосів;

• організовувати обмін інформацією про роботу своїх комі­тетів - членів і технічних комітетів;

• співпрацювати з іншими міжнародними організаціями, що зацікавлені в суміжних питаннях.

У ISO встановлено два види членства - комітети-члени і члени-кореспонденти. Комітетами-членами є національні організації по ста­ндартизації. Вищим органом ISO є генеральна асамблея.

У період між сесіями Генеральної асамблеї роботою органі­зації керує Рада, очолює яку президент ISO. Для розгляду і підго­товки рішень з питань, що цікавлять всю організацію в цілому, Рада створює постійні і тимчасові комітети.

На даному етапі працюють такі комітети:

STACO - Комітет з вивчення наукових принципів стандар­тизації;

PLACO - технічне бюро;

CASCO - Комітет з оцінки відповідності;

INFCO - Комітет з науково-технічної інформації;

DEVCO - Комітет з надання допомоги країнам, що розви­ваються;

COPOLCO - Комітет із захисту інтересів споживачів;

REMCO - Комітет зі стандартних зразків [31].

В Україні діючими сертифікатами тільки спеціалізованого сертифікаційного товариства «TUV Nord» (Німеччина) володіють 36 підприємств (виробники промислової продукції завод ім. Ілліча, «Норд», Донецький металургійний завод, «Азовкабель»). Одержання сертифіката підтверджує імідж підприємст­ва як виробника високоякісної продукції і відкриває нові можли­вості на світових і вітчизняних ринках.

У закордонній практиці стандарти ISO серії 9000 знаходять все більше застосування при укладанні контрактів між фірмами як моделі для оцінки системи забезпечення якості продукції у по­стачальника. При цьому відповідність такої системи вимогам стапдартів ISO розглядається як визначена гарантія того, що по­стачальник здатний виконати вимоги контракту і забезпечити стабільну якість продукції.

На основі досвіду створення національних стандартів на си­стеми якості, прийнятих у передових промислових країнах: Ве­ликобританії (BS5750; CSA 290-85), США (ANSI/ASQS 0903; Mil-Q-9858 А) й інших ІСО/ТК 176 «Забезпечення якості» у бере­зні 1987 р. прийняла міжнародні стандарти серії 9000 за базові. У них сконцентрований міжнародний досвід з поліпшення якості продукції на підприємствах. У багатьох країнах (Австрія, Німеч­чина, Фінляндія, Франція, Великобританія, Швеція, Швейцарія й ін.) дані стандарти прийняті в якості національних.

Комплекс міждержавних стандартів ISO серії 9000 з управ­ління якістю продукції складається із шести стандартів, призна­чених для визначених цілей і поширення, що мають власну об­ласть, і сферу впливу. Принцип побудови структури стандартів даної серії укладається в органічному сполученні статусу обов'я­зковості та рекомендованості застосування елементів систем яко­сті і самостійності підприємств у виборі методології внутрішньо­го управління в інтересах забезпечення заданих вимог.

Стандарт ISO 9000 визначає загальну ідеологію комплексу стандартів даної серії, встановлює керівні положення щодо їх ви­бору і застосуванню на системи якості, що можуть служити для внутрішнього використання на підприємстві при рішенні загаль­них завдань в області якості (ISO 9004) і для зовнішнього вико­ристання з питань забезпечення якості (ISO 9001, ISO 9003). Тер­мінологічний стандарт ISO 8402 встановлює основні поняття і визначення, використовувані в даній серії.

Діяльність іспитових лабораторій, органів по сертифікації продукції, систем якості й атестації персоналу, а також товарови­робників при заяві про відповідність продукції в країнах-членах Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) і в країнах Європейської Асоціації вільної торгівлі регламентується євро­пейськими стандартами EN серії 45000. Стандарти розроблені СЕН/СЕНЭЛЕК і являють собою організаційно-методичні доку­менти, що враховують досвід роботи ISO і МЭК в області серти­фікації і суміжних видів діяльності.

Первинними критеріями, яким повинна відповідати іспитова лабораторія, є такі, як визначення її юридичного статусу, неупе­редженість, незалежність і недоторканність, а також технічна компетентність.

Загальні вимоги і критерії оцінки для акредитації або атес­тації іспитових лабораторій встановлені стандартом EN 45002.

Під акредитацією іспитових лабораторій розуміється офі­ційне визнання того, що іспитова лабораторія правочинна здійс­нювати конкретні іспити або конкретні типи іспитів.

Відповідність продукції вимогам стандартів підтверджуєть­ся органом по сертифікації шляхом видачі сертифіката або знака відповідності або видачі ліцензії постачальнику.

Таким чином, прийняті в ЄЕС стандарти серії EN 45000 ви­значили кодекс правил до суб'єктів, що здійснюють ▪ сертифікацію продукції, ▪ сертифікацію систем якості й ▪ атестацію персоналу, ▪ установили вимоги до акредитації іспитових лабораторій, ▪ ство­рили основу для міждержавного (регіонального) проведення ро­біт і їхнього взаємного визнання. Відповідно до умов Внутріш­нього регламенту для країн-членів СЕН/СЕНЭЛЕК дані стандар­ти після їхнього затвердження набули статусу національних у цих країнах, без внесення до них яких-небудь змін.

Нормативні документи, що розробляються провідними між­народними організаціями зі стандартизації (ІСО) й іншими між­народними, регіональними і національними організаціями по стандартизації, встановлюють і удосконалюють важливі елемен­ти механізму функціонування міжнародних систем метрології, стандартизації, управління якістю і сертифікації.

Україна з 1993 року є членом Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) і Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС), з 1997 року Міжнародної організації із законодавчої мет­рології (OLML) і членом-кореспондентом Європейського коміте­ту зі стандартизації (CEN).