Сертифікація

Сертифікацію можна визначити як встановлення відповід­ності якості і безпеки продукції обов'язковим вимогам міжнарод­них і державних стандартів, норм і правил, на підставі якої вида­ється офіційний документ, що носить назву сертифікат відповід­ності. Таким чином, сертифікація товарів (послуг) є важливим правовим інструментом, спрямованим на захист права споживача на безпеку та якість продукції.

Сертифікація - найважливіший засіб запобігання надхо­дження продукції і послуг, що становлять небезпеку для навко­лишнього середовища, життя і здоров'я громадян, у товарний обіг, забезпечення єдиної технічної політики й економії ресур­сів, конкурентоспроможність товарів (послуг) на внутрішньому і зовнішньому ринку і підвищення попиту на них.

Державну систему органів сертифікації створює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Далі - Дерспоживзахист), який проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування шляхом:

• затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні;

• визначення термінів проведення обов'язкової сертифі­кації;

• призначення органів з сертифікації продукції, акредитації органів з сертифікації та іспитових лабораторій (центрів);

• атес­тації експертів-аудиторів;

• встановлення правил визнання серти­фікатів інших країн, а також здійснення інших дій, що входять у його компетенцію (ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93 р. № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію»).

Перелік продукції (39 розділів), яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджено наказом Держстандарту від 30.06.93 р. № 95 «Про введення обов'язкової сертифікації продукції в Україні».

Серед зазначених видів продукції і послуг можна виділити найбільш розповсюджені:

▪ електропобутове й аналогічне устат­кування; ▪ апаратура радіоелектронна; побутова техніка; ▪ засоби обчислювальної техніки; ▪ спеціальні засоби самозахисту; ▪ миючі засоби; ▪ технічні засоби охоронної, пожежної й охоронно-пожежної сигналізації; ▪ засоби зв'язку; ▪ кіно-, фототехніка; ▪ до­рожні транспортні засоби, їхні складові частини і пристосуван­ня; ▪ товари легкої промисловості; ▪ нафтопродукти; ▪ будівельні матеріали, вироби і конструкції; ▪ готельні послуги і послуги ха­рчування, надані суб'єктами туристичної діяльності; ▪ послуги автомобільного транспорту тощо.

Внесення змін у затверджений Перелік здійснюється Держспоживстандартом України за пропозиціями міністерств, відом­ств, органів з сертифікації і технічних комітетів зі стандартизації.

Обов'язкова сертифікація в Україні провадиться винятково в державній системі сертифікації і пови­нна включати перевірку й іспит продукції для визначення її хара­ктеристик, а також подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Іспити з метою обов'язкової серти­фікації проводяться акредитованими іспитовими лабораторіями (центрами) (ст. 15 Декрету № 46-93).

За результатами проведення сертифікації у випадку позити­вного рішення заявнику органом з сертифікації видається серти­фікат і право маркірувати продукцію спеціальним знаком відпо­відності.

Обов'язкова сертифікація товарів передбачена нормами на­ступних законодавчих документів:

ст. 15 Закону України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»; ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст. 10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спир­том етиловими, коньячними і плодовим, алкогольними напайками і тютюновими виробами»; ст. 10 Закону України «Про транс­порт»; ст. 12 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів»; ст. 25 Закону України «Про зв'язок»; ст. 20 Закону України «Про лікарські засоби»; ст. 4 Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції»; ст. 9 Закону України «Про металобрухт».

Після одержання сертифіката виробники, постачальники, ви­конавці або продавці товарів або виконавці послуг, що підлягають сертифікації (залежно від того, хто подавав заяву на сертифіка­цію), зобов'язані забезпечувати виготовлення товару (надання послуг) відповідно до вимог нормативного документа, на відповід­ність якому товар (послуга) сертифікована.

Продукція (товар), завезена і реалізована на території України, повинна відповідати вимогам норм і стандартів, які діють в Україні. Відповідність підтверджується сертифікатом або свідченням про ви­знання іноземного сертифікату, який видається Держспоживстандартом України або уповноваженим ним органом. На їхній підставі Держспоживстандарт включає сертифіковану продукцію до Єдино­го реєстру сертифікованої продукції в Україні. Порядок ввозу на те­риторію України імпортованої продукції, та такої, що підлягає в Україні обов'язковій сертифікації, встановлюється Державним мит­ним комітетом України і Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Добровільна сертифікація, що передбачена законодавством, може прово­дитися з ініціативи ▪ виробника, ▪ продавця, ▪ споживача, ▪ органів держа­вної виконавчої влади, ▪ громадських організацій або ▪ окремих грома­дян з метою перевірки відповідності продукції (послуг) вимогам, не віднесеним нормативними документами до обов'язкових. Здійснюється на підставі догово­ру між замовником і органом з сертифікації. Добровільну серти­фікацію, на відміну від обов'язкової, яка здійснюється тільки в державній системі сертифікації, можуть проводити підприємст­ва, установи, організації, інші юридичні особи, що взяли на себе функції органу з добровільної сертифікації, а також органи, ак­редитовані в державній системі сертифікації. Органи з доброві­льної сертифікації повинні бути зареєстровані в Держспоживстандарті України.

Правила здійснення добровільної сертифікації встановлю­ються самими органами з добровільної сертифікації, а правила, що визначають порядок і вимоги до здійснення обов'язкової сертифі­кації, встановлюються нормативними актами Держстандарту, та­кими, наприклад, як накази Держстандарту від 13.09.96 р. № 378 «Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації тютюнових виробів», від 13.09.96 р. № 379 «Про затвердження Правил обои'ячкової сертифікації алкогольних напоїв», від 24.01.97 р. № 37 «Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації підні­мальних споруджень і крапової продукції» |, від 16.01.97 р. № 19 «Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації нафти і нафтопродуктів» та ін.

Визнанню в системі сертифікації підлягають сертифікати і протоколи іспитів продукції, видані уповноваженими органами інших держав, за умови дотримання сукупності наступних пра­вил:

• укладено двосторонню угоду про взаємне визнання ре­зультатів робіт із сертифікації з національним органом з сертифі­кації тієї країни, з якої постачається продукція, завезена в Украї­ну;

• іноземний сертифікат виданий у державній системі серти­фікації тієї країни, з якої постачається й у якій виготовлена про­дукція, завезена в Україну;

• продукція, завезена в Україну, може бути ідентифікована за супровідною документацією (маркірування, етикетка) як виго­товлена згідно з міждержавним (ДСТ) або іншими нормативними документами, що діють в Україні;

• представлені або зазначені в іноземному сертифікаті до­кументи, передбачені відповідним пунктом Правил;

• номенклатура всіх обов'язкових вимог до продукції, за­значених в іноземному сертифікаті, і норми цих вимог цілком відповідають номенклатурі обов'язкових вимог і нормам, що ді­ють в Україні.

Атестація виробництва - це обстеження тех­нологічних процесів виробництва, що дозволяє зробити висновок про те, що продукція, яка випускається, відповідає стандартам і нормам безпеки, а внутрішня система контролю якості здатна ефективно знаходити будь-які відхилення від встановлених норм.

Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва у випадку, якщо сертифікат відповідності виданий підприємству-виробнику на відповідний термін і надане право самостійно застосовувати його до кожної одиниці виготовленої продукції, здійснюється, насамперед, шляхом періодичних конт­рольних перевірок зразків продукції, відібраних у виробника або в торговельних організаціях .

Чинним законодавством передбачені міри відповідальності, згідно з якими орган сертифікації може тимчасово припинити або зупинити дію сертифіката у випадку:

- виявлення невідповідності продукції вимогам, які встано­влені під час сертифікації;

- порушення вимог технології виготовлення, правил при­ймання, методів контролю й іспитів, маркірування продукції і т. її.;

- зміни виробником нормативних документів, методів іспи­тів, складових і т.ін., що можуть вплинути на відповідність серти-фікованої продукції встановленим вимогам, без попереднього узго­дження з органом сертифікації.

Рішення про тимчасове припинення дії сертифіката відпові­дності може бути скасоване в тому випадку, якщо проведенням коригувальних мір виробник може усунути невідповідності і за­побігти їх виникненню в місячний термін і без проведення іспи­тів в акредитованій іспитовій лабораторії підтвердити відповід­ність продукції встановленим вимогам. Коригувальні міри здійс­нюються виробником продукції негайно при одержанні рішення відповідного органу з сертифікації.

Як бачимо, сертифікація відіграє величезну роль при захисті прав споживачів на якість та безпеку товарів і послуг, тому що є своєрідним бар' єром, що запобігає доступу неякісного товару до споживача.

Самостійна робота