Список літератури

1. Гірняк О.М. “Менеджмент: теоретичні основи і практикум” – К.: Магнолія плюс, 2003

2. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - К.: Академвидав, 2003

3. Нечаюк Л.І., Нечаюк Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. -348с.

4. Роглєв Х. Й. Основи готельного менеджменту: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. -408с.

5. Сладкевич В.П. “Современный менеджмент (в схемах). Опорный конспект”. Лекции. К., 2002

6. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. - К.: Вища школа, 2002

7. Шегда А.В. Менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2004

Тема 2. Історія формування менеджменту як науки.

Людство вже давно усвідомило важливість управління як особливого виду діяльності. Але як галузь управлінських знань менеджмент почав формуватися в другій половині XVIII ст., а його становлення відбувалось на початку XX ст., в епоху індустріалізації і народження величезних за масштабами діяльності організацій.

У історичному контексті теорія управління виділяє п’ять значних стрибків у становленні управлінської науки, які виводять її на новий етап розвитку.

Після вивчення матеріалу теми студенти повинні:

Знати:

• основні положення теорій засновників та представників різних шкіл наукового менеджменту,

• сучасні проблеми теорії менеджменту

Вміти:

• вирішувати задачі менеджменту в умовах конкретної виробничої структури;

• виділяти організаційні, функціональні та особові складові менеджменту;

• вміло використовувати досягнення менеджменту, напрацьовані на різних етапах його розвитку;

• виділяти найраціональніше в менеджменті та застосовувати його для вдосконалення на вітчизняних підприємствах.

Ключові поняття та терміни

• школи менеджменту

• інновація

• інтеграція

• інтернаціоналізація

• тейлоризм

• “рух за гуманні стосунки”

План викладу і засвоєння матеріалу:

1. Історія формування науки про менеджмент.

2. Підходи на засадах виділення різних шкіл. Вклад в розвиток управлінської науки зарубіжних вчених: Ф.Тейлора, Ф.Гілберта, Г.Ганга, А.Файоля, Д.Урвіка, М.Паркера, Д.Муні, Д.МакГрегора. Характеристика підходів до управління: процесійний, системний, ситуаційний підходи.

3. Вклад в розвиток управлінської науки українських вчених.

4. Сучасні проблеми теорії менеджменту.

1. Історія формування науки про менеджмент.

Сьогодні важко сказати, де і коли народилася наука управління. Менеджмент у тій або іншій формі існував завжди там, де люди працювали групами. Це відбувалося, як правило, в трьох сферах людського суспільства:

• політичній (необхідність встановлення і підтримки порядку в групах);

• економічній (необхідність пошуку, виробництва та розподілу ресурсів);

• оборонній (захист від ворогів та диких тварин).

Навіть у найдавніших суспільствах були необхідні особистості, які б координували та спрямовували діяльність груп (будівництво, збирання їжі тощо).

Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин, тобто на громадському етапі розвитку людства. Коли основною формою "торгівлі" між общинами був натуральний обмін, з'явилися міняйла-кочовики, що кочували з однієї общини в іншу і різні товари, що вимінювали з вигодою для собі. Це і можна вважати одним з перших виявів духу підприємництва.

Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому мі звикли сприймати це слово. У часи рабоволодіння були керівники на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт, але це правильніше було б назвати наглядом, чим управлінням. У часи феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували керівники, помічники господаря, це можна вважати одним з перших виявів саме управління, а не тільки нагляду над працюючими, оскільки у керівника була можливість маневру: він міг замінити вигляд робіт у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (правда, лише за рахунок підвищення податку для інших). Це було убоге, але все ж вияв управління. Але по-справжньому менеджмент почав розвиватися тільки з розвитком капіталізму, саме тоді з'явилася потреба в талановитих управлінцях, які могли б виробити свою стратегію управління фірмою і розвитку бізнесу і привести фірму до успіху, або в крайньому випадку, врятувати її від банкрутства.

Історія розвитку менеджменту нараховує уже декілька тисячоліть, якщо відлік почати із зачатків письменності в стародавньому Шумері. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства призвело до утворення особливого прошарку «жреців-бізнесменів», які були пов'язані з торговими операціями.

За першою управлінською революцією, яка одержала назву релігійно - комерційної, відбувалися й інші.

Друга - відноситься до 1760 р. до н. є. і пов'язується з діяльністю царя Хаммурапі, який видав кодекс законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення.

Третя революція відбулася за часів правління Навуходоносора II (682 - 605 рр. до н. є.). Вона була направлена на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва і будівництва

Четверта - датується 17-18 ст. н. є. і пов'язана із зародженням капіталізму.

П'ята управлінська революція мала місце в кінці XIX - початку XX ст. її часто називають бюрократичною, не дивлячись на велике значення революційних перетворень, розвиток менеджменту - це в основному еволюційний процес. Він характеризується безперервністю і відображає ті зміни, які відбуваються в суспільстві, економіці, всій системі соціально-економічних відносин.

Як предмет науки менеджмент пройшов певні етапи свого розвитку, які в зарубіжній літературі отримали наступні назви:

• домонополістичний етап (до 1900 р.);

• етап “наукове управління підприємством” (з 1900р. до 1930 р. в США);

• етап “адміністративно-бюрократичний підхід” із 1900 р. до 1930 р. в Англії, Франції, Німеччині);

• етап "рух за гуманні стосунки" ( 1930- 1950 pp. в CШA);

• сучасний етап – з 50рр.і до нині.

2. Підходи на засадах виділення різних шкіл. Вклад в розвиток управлінської науки зарубіжних вчених: Ф.Тейлора, Ф.Гілберта, Г.Ганга, А.Файоля, Д.Урвіка, М.Паркера, Д.Муні, Д.МакГрегора. Характеристика підходів до управління: процесний, системний, ситуаційний підходи.

Етап "наукове управління підприємством". Даний етап отримав назву "наукового менеджменту", або школа „наукового менеджменту”, оскільки співпав з масштабними науковими дослідженнями управління підприємствами. Родоначальниками цих досліджень були Фредерік Тейлор (1856-1915 pp.). Френк Гілбрейт (1878-1924 pp.) і Лілія Гілбрейт (1878-1972 pp.), Генрі Гант (1816-1910 pp.).

Якщо коротко викласти зміст тейлоризму, то в ньому все зведено до того, щоб синхронізувати, з'єднати в єдине ціле працю людини й машини, створити своєрідний механізм "людина-машина”.

Тейлор і Гілбрейт, які починали свою кар'єру робітниками, займалися спостереженнями, замірами й аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудового вкладу, нормуванням праці тощо. Подружжя Гілбрейт детально вивчали трудові рухи, систематизували їх і спрощували.

Тейлором були сформовані 4 основних принципи наукового управління працею:

• заміна грубопрактичних методів праці глибоконауковими (вивчення траєкторії рухів, організація робочих місць та інше),

• відбір і навчання робітників (інструктажі, напрацювання навиків і їх закріплення);

• налагодження співробітництва;

• чітке розмежування функцій між адміністрацією і робітниками.

Тейлор описав особливості трудових процесів на ряді промислових підприємств і прийшов до висновку, що основна причина низької продуктивності праці прихована в недосконалості системи стимулювання робітників. Тому перше, з чого він почав - це розробив систему матеріальних стимулів, "прогресивну" систему оплати. Однак у своїх дослідженнях Тейлор не врахував одного дуже важливого аспекту праці – людської психології. Тому, не дивлячись на великі досягнення запропонованої Тейлором і Гілбрейтами організації праці, вона була піддана критиці їх послідовниками.

Щодо внеску у науковий менеджмент Г.Ганта, то його книги “Праця і доход” (1910р.), “Промислове виробництво” (1916р.), “”Організація праці” (1919 р.) характеризують усвідомлення ним провідної ролі людського фактору в промисловості і впевненість в тому що робітнику повинна бути надана можливість віднайти в своїй праці не тільки джерело існування, але і стан задоволеності.

Етап "адміністративно-бюрократичний підхід". На відміну від тейлоризму, в європейських концепціях розвитку менеджменту на перший план висувалися формально організаційні аспекти. Започаткував цей етап, який ще називають класичною школою управління, французький підприємець Анрі Файоль (1841-1925 pp.), якого вважають “батьком” менеджменту. Прибічники класичної школи недуже турбувалися про соціальні аспекти управління. Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. Так, у своїй книзі "Основи менеджменту" А. Файоль запропонував 14 принципів:

1. поділ праці;

2. єдиновладдя;

3. дисципліна;

4. повноваження;

5. відповідальність;

6. єдність напрямів діяльності;

7. підпорядкування особистих інтересів загальним;

8. винагорода персоналу;

9. централізація,

10. ієрархія підпорядкування;

11. порядок;

12. стабільність робочого місця персоналу;

13. ініціатива;

14. корпоративний дух підприємства.

Не дивлячись на те, що в наведеній системі принципів п'ять - мають суто психологічне значення, тобто враховують людський фактор, у цілому теорія А. Файоля зводилась до того, що управління повинно базуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов'язків працівників, регламентації їхньої праці аж до детального опису окремих управлінських операцій.

Етап "рух за гуманні стосунки". Для розглянутих вище етапів розвитку теорії менеджменту характерною була недооцінка соціально-психологічних та емоційних потреб людини в процесі виробництва та управління. Як реакція на недоліки попередніх теоретичних поглядів у менеджменті виникла течія за гуманізацію відносин виробництва та управління. Ця течія була заснована Елтоном Мейо (1880-1949 pp.

У 1927 р. американська дослідницька рада запросила Е. Мейо в Хотсори на підприємства фірми “Вестерн електрик”, де проводилися експерименти та вдосконалення робочих місць.

На основі спостережень за групами, Е Мейо зробив висновок, який став іменуватися “хоторнськім ефектом”. Він полягав у тому, що продуктивність праці і якість продукції залежить не лише від умов праці, форми її оплати, фізіологічного стану робітника, але й від соціальних та психологічних факторів. Якщо робітники експериментальних груп усвідомлювали, що вони є предметом уваги зі сторони керівництва і своїх безпосередніх начальників, то вони завжди позитивно відгукувалися на їхні наміри підвищити продуктивність праці.

Цей ефект вивів дослідників на необхідність обліку психологічних явищ у колективах.

Отож, на даному етапі, менеджмент показав залежність результатів праці від існуючих психофізіологічних умов та її мотиваційних характеристик.

Сучасний етап. На сучасному етапі в теорії менеджменту відображено все те раціональне, що було досягнуто на попередніх етапах його розвитку.

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент є наступні принципові положення:

1. Застосування системного підходу в управлінні (теорія систем).

Підприємство (організація) представляється як система найвищого порядку складності, складовими частинами якої є люди. Будь-яку систему (механічну, біологічну, людську) характеризують взаємозалежності. Вся система не обов'язково покращується, якщо стає більш ефективною лише одна її частина. У будь-якій системі важлива робота цілого.

2. Застосування ситуаційного підходу в управлінні.

Даний підхід розширив практичне застосування теорії систем. Центральним його моментом є ситуація, тобто набір змінних (обставин), які сильно впливають на організацію в конкретний період часу. Організація і методи управління визначаються даною ситуацією. Змінюються ситуації - змінюються методи.

Таким чином, у відповідності до ситуаційного підходу вся організація управління підприємством - це відповідь на різноманітні за природою змінні, що характеризують конкретну ситуацію.

Ситуаційний підхід передбачає постійне оновлення організації у відповідності з конкретною ситуацією.

3. Процесний підхід – розглядає управління як безупинну серіювзаємозалежних управлінських функцій.