Після вивчення матеріалу теми студенти повинні:

Знати:

• суть, роль, зміст соціальної відповідальності та етики у менеджменті;

• зміст юридичної відповідальності;

• переваги та недоліки соціальної відповідальності;

• суть соціальної, етичної поведінки;

• заходи щодо забезпечення етичної поведінки;

• суть, показники економічної та соціальної ефективності управління;

• склад, методи визначення ефективності;

• напрямки удосконалення управління організацією.

Вміти:

• визначати напрямки удосконалення управління організацією;

• застосовувати на практиці норми етичної поведінки.

Ключові поняття та терміни

• соціальна відповідальність

• етика в менеджменті

• етична поведінка

• відповідальність організації

• неетична поведінка

• етичні нормативи

• соціальні ревізії

План викладу та засвоєння матеріалу:

1.Сутність соціальної відповідальності та етики у менеджменті, роль в сучасних умовах. Відповідальність організації перед суспільством. Зміст юридичної відповідальності, характерні особливості. Переваги та недоліки соціальної відповідальності.

2.Сутність та значення соціальної поведінки. Причини неетичної поведінки, їх характеристика. Комітети з етики, їх роль в управлінні підприємствами, етичні нормативи, соціальні ревізії, навчання етичної поведінці, шляхи підвищення етичної поведінки.

3.Сутність ефективності менеджменту, показники її вираження. Складові ефективності управління. Показники економічної та соціальної ефективності управління. Склад, методи визначення, шляхи підвищення ефективності управління організаціями, його основні напрямки.

1.Сутність соціальної відповідальності та етики у менеджменті, роль в сучасних умовах. Відповідальність організації перед суспільством. Зміст юридичної відповідальності, характерні особливості. Переваги та недоліки соціальної відповідальності.

Діяльність у сфері бізнесу пов’язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється передусім обсягом виготовленої продукції (послуг) та рівнем прибутку підприємства. важливе значення має й етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання правил і норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію фірми та людей, причетних до неї. Не менш значущим для підприємців, менеджерів є відповідальність перед суспільством, соціальна етика. Адже кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому повинна усвідомлювати свій обов’язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.

У процесі діяльності організації виділяють два види відповідальності підприємця та менеджера - юридичну та соціальну.

Юридична відповідальність - дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень, які визначають межі, норми, засади функціонування організацій.

Соціальні відповідальність - добровільна реакція організації на соціальні проблеми суспільства.

Визначення підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності й відповідна поведінка мають переваги і недоліки.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 році. Вона охоплює п’ять ключових положень:

1.Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.

2.Бізнес має діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого - бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

3.Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг.

4.Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.

5.Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвиткові компаній, і навпаки, уникнення соц. відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати “залізний закон відповідальності”, згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу.

Переваги соціальної відповідальності виявляються в забезпеченні стабільного функціонування організації, а також у її здатності впливати на стан, динаміку розвитку суспільства. Отже, соціальна відповідальність має такі переваги:

• забезпечує довгострокові перспективи розвитку суспільства;

• створює можливості впливу на зміни суспільства;

• допомагає розв’язати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації;

• формує норми моралі в організації;

• забезпечує встановлення доброзичливих відносин між підприємцями (менеджерами) та іншими членами суспільства.

Водночас соціальна відповідальна поведінка організації, менеджера пов’язана з певними проблемами, найістотнішими серед яких є:

• порушення принципу максимізації прибутку;

• зростання собівартості продукції у зв’язку зі збільшенням витрат на соціальні потреби;

• неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству.

Часто соціальні відповідальність супроводжується невмілим задоволенням соціальних потреб, організацією гнучких акцій задля рекламних цілей. Підприємці та менеджери повинні намагатися досягнути такого рівня соціальної відповідальності, який забезпечив би реалізацію переваг та усунення (послаблення) недоліків.

Соціальні відповідальність є похідною цінностей, які випливають із етичних норм підприємців, менеджерів, працівників організації. У кожному суспільстві, колективі вони мають свої особливості.

Лауреат нобелівської премії Милтон Фридман підкреслював, що роль бізнесу в суспільстві висвітлюється у використанні енергії підприємців, менеджерів, інших працівників, а також ресурсів у діяльності, що спрямована на збільшення прибутку за умови виконання правил гри й участь у відкритій конкурентній боротьбі без обману. Крім здійснення безпосередньої промислово-господарської діяльності і соціальної етики.

Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові і трудові ресурси держави і тому вона несе відповідальність перед суспільством. Саме, виходячи з цієї причини, вона повинна направляти частину своїх доходів на благо й удосконалення суспільства (різноманітними соціальними каналами).

Соціальна відповідальність є основою для формування етичного поводження керівництва і працівників у цілому, але залежить тільки від керівника підприємства.

Етика - система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Розрізняють наступні види етики:

Етика відносин зі споживачами: - безпечність товарів (послуг, робіт); - надання інформації про товари і технологію їх виготовлення; - право вибору покупцем товарів (послуг, робіт); - урахування вимог споживачів; - спонсорство освітніх програм безпечного використання продукції; - поліпшення пакування і маркування; - підвищення споживчої цінності продуктів; - зменшення забрудненості продуктів. Етика відносин зі співробітниками: - відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості; - особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю; - охорона здоров’я і техніка безпеки; - навчання і розвиток персоналу; - обговорення кар’єри; - “Дитячий день” для працюючих батьків; - програми оздоровлення і стрес-менеджменту.  Етика довкілля: - контроль забруднення; - захист середовища; - збереження природних ресурсів; - утилізація (переробка) відходів. Екологічна етика: - уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище; - дотримання екологічних стандартів; - участь у поліпшенні екології. Етика відносин із партнерами: - дотримання зобов’язань; - недопущення маніпулювання інвестиціями; - урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку. Етика взаємовідносин із конкурентами: - запобігання таємних угод на ринках; - використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій; - вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем. Етика відносин із суспільством: - збереження і розширення зайнятості; - соціальна відповідальність; - урахування місцевих традицій, звичаїв; - дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам; - спонсорство проектів соціального добробуту; - підтримування освіти і мистецтва; - підтримування громадських рекреаційних програм; - участь у громадських роботах, проектах. Етика відносин з державою: - дотримання законодавства; - добросовісна звітність; - виконання державних замовлень у зазначені строки; - уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями. Міжнародна етика: - вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі; - урахування національної культури; - залучення місцевого персоналу; - підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з м/н конкурентами стратегіями; - дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

2.Сутність та значення соціальної поведінки. Причини неетичної поведінки, їх характеристика. Комітети з етики, їх роль в управлінні підприємствами, етичні нормативи, соціальні ревізії, навчання етичної поведінці, шляхи підвищення етичної поведінки.

Кожна організація функціонує в економічному просторі, де склалися певні моральні устої, принципи, культура. Тому підприємці та менеджери повинні будувати свої стосунки з підлеглими, партнерами на засадах етики.

Етика - норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою або яких вимагає від неї оточення.

Соціальна поведінка - сукупність вчинків, дій людей, які відповідають нормам моралі, свідомості, порядку, що сформувалися в суспільстві або до яких воно прямує.

У процесі підприємницької та управлінської діяльності непоодинокі випадки відхилення від суспільних норм, що розцінюється як неетична поведінка. Вона може бути зумовлена різними чинниками:

• конкурентна боротьба;

• прагнення великих прибутків;

• невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

• недооцінка етичних норм у суспільстві;

• намагання досягнути мети та реалізувати місію організації будь-якою ціною;

• неетична поведінка партнерів;

• конфлікти, стресові ситуації в організації;

• невдалим підбором та невмілим застосуванням стилів керівництва;

• занадто складна система розроблення та прийняття рішень в організації.

У більшості організацій приділяють особливу увагу етичним нормам, оскільки від цього значною мірою залежить імідж та ділова репутація компаній. Часто вони опиняються перед дилемою: діяти етично, але недоотримати потенційні прибутки чи досягти визначених цілей будь-якими засобами, тобто працювати за принципом Ніколо Маккіавеллі (1496-1529) «Мета випробовує засоби». Практика свідчить: якщо фірма планує свою діяльність у короткостроковому періоді, не орієнтуючись на перспективний розвиток, то віддає перевагу другому варіанту поведінки. Якщо ж компанія прагне здобути стабільне становище на ринку, встановити взаємовигідні та чесні стосунки зі своїми партнерами, забезпечити успішний та прибутковий бізнес у довгостроковому періоді, всі дії та вчинки її працівників повинні базуватись на дотриманні етичних норм, ділового етикету. Стратегія етичної поведінки інколи змушує підприємства відмовлятись від досить привабливих з комерційної точки зору пропозицій, що формує і посилює їх репутацію в ділових колах. Це підтверджує доцільність і виправданість інвестицій в етику. Нерідко з виховною метою в організаціях розробляють етичні кодекси, які визначають моральні та соціальні цінності компанії, принципи ділового етикету, правила поведінки працівників; створюються спеціальні структурні підрозділи (наприклад, комітет з етики) чи впроваджуються спеціальні посади (наприклад, уповноважений з етичних питань).

Сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки:

• впровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань, правил поведінки працівників організації. Так, етичними нормами заборонено хабарі, подарунки, порушення законів, незаконні виплати політичним організаціям, необґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації;

• створення комітетів з етики;

• застосування механізмів стимулювання, які б протидіяли неетичній поведінці та вчинкам;

• здійснення соціальних ревізій для з’ясування впливу соціальних факторів на організацію;

• організацію навчання етичної поведінки керівників і всього персоналу;

• постійне інформування працівників про випадки високо етичної поведінки через різні інформаційні канали;

• проведення нарад, конференцій, симпозіумів з проблем етичної поведінки.

Комітет з етики

До його функцій включено:

• внесення етичних питань для обговорення у вищий ланці керівників;

• доведення основних вимог етичного кодексу до відома керівників середньої ланки і усіх службовців

• розробка заходів, що підтримують етичний кодекс

• аналіз та перегляд щорічних звітів, щодо виконання вимог кодексу у порівнянні з системою духовних цінностей суспільства та громадською думкою про діяльність адміністрації,

• складання звітів про діяльність комітету для вищої ланки керівників,

• забезпечення вищого рівня керівників консультаціями фахівців з питань етики.

Як правило комітет з питань етики обслуговує вищу ланку керівників адміністрації, допомагаючи знайти нетривіальні індивідуальні рішення етичних проблем.

Етична чи моральна практика ведення бізнесу є відображенням системи цінностей, яка сформувалась у суспільстві, певній соціальній групі чи організації. Тому етичні норми поведінки необхідно впроваджувати на засадах виховання високого рівня культури та навчання етикету кожного члена колективу.

Взаємозв’язок відповідальності й етики, а також їх роль в управлінні організацією в загальних рисах представлена на малюнку

Юридична відповідальність

Соціальна відповідальність