Умови прийняття управлінських рішень

Успішне прийняття рішень базується на таких умовах: право, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність.

Право прийняття рішень мають усі менеджери, але відповідні групи їх можуть прийняти тільки конкретні рішення. Наприклад, загальні рішення можуть приймати тільки лінійні керівники.

Кожен може прийняти рішення, володіючи достатньою інформацією. Хороший менеджер приймає рішення і у разі її нестачі, ідеальний - діє за відсутності інформації.

Закони вихідних даних Спенсера

З правом прийняття рішень тісно зв'язані питання повноважень.

В правах і повноваженнях прийняття рішень не підкреслюється обов'язковість їх прийняття. Але в теорії прийняття рішень доказується необхідність дотримуватись правила: маєш право і повноваження приймати рішення - зобов'язаний в ситуації, яка вимагає рішення, приймати його.

Однією з необхідних умов прийняття рішення є компетентність керівника у розглядуваних питаннях. Менеджер повинен мати відповідну освіту, повинен знати техніку конкретного виробництва чи невиробничої сфери на її сучасному рівні. Залучення менеджером спеціалістів для підготовки рішень з питань, що вимагають глибоких знань, називають процесом запозичення компетенції. Передача частини своїх повноважень для прийняття рішень іншим менеджерам - делегування повноважень.

Відповідальність показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.

Основні вимоги до управлінських рішень:

• Законність (відповідність чинному законодавству України, визнаним нормам міжнародного права).

• Врахування рішень державних органів вищого рівня і попередньо прийнятих власних рішень.

• Наукова обґрунтованість, своєчасність і реалістичність. Базування на повній, точній та об’єктивній і вірогідній інформації, врахування досвіду.

• Відповідність кінцевій меті, чітке визначення головної ланки, пріоритетних цілей і завдань.

• Компетентність: рішення приймає лише орган чи керівник, який має на це право, і адресує його організаціям чи керівникам, наділеним відповідними повноваженнями для виконання.

• Конкретність: чітке визначення заходів, термінів виконання і відповідальних виконавців.

• Повнота і зрозумілість змісту, послідовність і логічність викладу.

• Своєчасність вироблення, прийняття і реалізації рішення. Це сприяє вирішенню проблем, що виникають, і недопущенню їх загострення.

• Наявність механізму реалізації, тобто якості цілей діяльності, завдань підлеглим і порядку їх виконання, а також організації, мотивації, контролю, можливості визначати необхідні організаційні зміни в системі, призначеній для досягнення цілей.

• Оптимальність, тобто забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення, можливість бути реалізованими, тобто забезпеченими відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо), недопущення конфліктів, використання в організації психології управління.

• Гнучкість, тобто можливість зміни, корекції рішення при зміні умов, ситуації.

• Можливість контролю виконання.

• Оригінальність

Підходи до прийняття управлінських рішень.

В управлінській практиці склалося 2 основних підходи до прийняття рішень: індивідуальний та груповий.

В рамках індивідуального підходу більш значною є централізація прийняття рішення, тобто рішення приймаються вищим керівництвом.

При груповому підході до прийняття рішень менеджер будь-якого рівня притягує службовців. В даному випадку делегуються повноваження. Головна перевага даного рішення – відповідальність і влада передається робітників нижчих рівнів, за рахунок чого збільшується ефективність рішення так, як воно напряму стосується їх інтересів.