5. Види мислення

Види мислення вирізняють за кількома критеріями. 1) Генетичний критерій бере до уваги послідовність появи видів мислення в філогенезі та онтогенезі: а) наочно-дійове, коли аналіз і синтез відбувається в процесі практичних дій з предметом (переддошкільний вік до 3-х років); б) наочно-образне - не обов'язково наочно діяти з предметом, але необхідно його сприймати або уявляти (дошкільний вік, до 7 років); в) абстрактне (виникає у школярів) - це мислення поняттями.

2) За типом розв'язуваних задач: а) теоретичне - знаходження закономірностей; б) практичне - розв'язання конкретних задач.

3) За характером узагальнень: а) теоретичне (узагальнення думок); б) практичне (ситуативні узагальнення). Приклад ситуативного узагальнення: дівчинка, повернувшись додому з дитячого садка, лійкою поливає песика, бо вихователька поливала квіти і говорила, що все живе любить водичку.

4) За характером перебігу: а) інтуїтивне (процес мало усвідомлений без виділення чітких етапів); б) аналітичне (добре усвідомлена послідовність етапів).

5) За переважаючими засобами мислення: а) аналітичне (краще розвинена здатність до поділу на складові частини); б) синтетичне (краще розвинена здатність до мислення про цілісний об'єкт).

6. Індивідуально-психологічні особливості мислення

Індивідуально-типологічні особливості мислення існують у трьох варіантах: 1) індивідуальний стиль мислительної діяльності; 2) спрямованість мислительної діяльності; 3) особистісна своєрідність. Причини відмінностей: а) фізіологічні (властивості ВНС); б) соціальні та особистісні фактори.

Мислення людини характеризується певними властивостями. Назвемо головні з них.

Критичність та самостійність - здатність об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища, не покладаючись на думку інших людей.

Гнучкість - уміння швидко орієнтуватись на зміни ситуації, готовність переключатися з одного способу розв'язання завдання на інші, до використання варіативних шляхів розв'язання.

Глибина - уміння проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за зовнішніми ознаками, передбачати можливі наслідки подій та процесів.

Широта - здатність охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Є показником ерудованості особистості.

Послідовність - вміння дотримуватись наступності у міркуваннях, його відповідність плану, відсутність логічних помилок.

Швидкість, кмітливість - здатність швидко розібратися в складній ситуації, прийняти правильне рішення.

Тема лекції : Уява і творчість.

План лекції

1. Загальне поняття про уяву.

2. Види уяви.

3. Процес виникнення образів уяви.

4. Властивості образів уяви.

5. Прийоми психічного оперування образами.

Міні-лексикон: уява, евристична, практична, пізнавальна, естетична, творча, відтворююча, мимовільна, довільна, активна, пасивна, мрія, ідеал, гіперболізація, акцентування, доповнення, аглютинація, реконструкція, типізація, символізація, алегорія, аналогія.

1.Загальне поняття про уяву.

Якщо ми хочемо, щоб навчальна діяльність була творчою, потрібно розвивати уяву. Тут маємо на увазі таке. Всякий образ, створений уявою, будується із елементів, взятих із дійсності і утримуваних в попередньому досвіді людини. Тому чим багатший досвід людини, тим більший матеріал, яким володіє її уява.

К.Г. Паустовський писав: " Знання органічно пов'язані з людською уявою... сила уяви збільшується в міру збільшення знань".

Основна умова розвитку уяви — залучення до різносторонньої діяльності. В процесі розвитку людини розвивається і уява. Чим більше вона бачила, чула, пережила, чим більше вона знає, тим про­дуктивнішою буде активність її уяви — основи всякої діяльності.

У кожної людини є уява, фантазія, але проявляються вони по-різно­му, залежно від її індивідуальних особливостей.

Уява - це психічний процес створення образів (уявлень) предметів і явищ, за відсутності досвіду сприймання їх у дійсності.

Функції уяви розкривають значення процесу у житті.

Евристична: уява - обов'язковий фактор всіх видів творчості.

Передбачення: забезпечує постановку цілі діяльності, як ідеального образу майбутнього результату. Будинок, який людина планує побудувати, вона спочатку вимальовує в своїй уяві, а надалі діє відповідно до цього уявного образу. Цю особливість називають випереджуючим відображенням.

Практична: людина створює світ культури поряд з існуючим світом природи. Кожен предмет культури є реалізованим задумом людини, аналоги якого в природі відсутні.

Пізнавальна: людина відкриває сутність явищ, недоступних органам чуттів. Наприклад, в неевклідовій геометрії доводяться твердження, які не можна перевірити практично, але які справджуються в уявних умовах: паралельні прямі перетинаються, сума кутів трикутника не дорівнює 180°.

Естетична: конструювання людиною прекрасного, втілення ідей про гармонійність, пропорційність у творах мистецтва.

Вплив на розвиток особистості через мрію та ідеал, які забезпечують постановку життєвих перспектив і є виразом життєтворчості.

Мрія - образ бажаного майбутнього Вона спонукає людину до дій, мобілізує її зусилля.

Ідеал - це уявлення про найвищу досконалість, зразок, що визначає спосіб дій людини.

Психічні прояви уяви:

1)Побудова образів засобів і кінцевого результату предметної діяльності суб’єкта.

2)Створення програм поведінки при невизначеній проблемній ситуації.

3)Створення образів, котрі не програмують, а замінюють діяльність.

4)Створення образів на основі опису об’єкта.