1. Загальна характеристика мислення

Пізнання починається із відчуття та сприймання. Інформація, сприйнята за допомогою органів чуттів, узагальнюється, осмислюється, тобто виступає матеріалом мислительної діяльності. Мислення через відчуття і сприймання пов'язане із зовнішнім світом. Через це його називають опосередкованим відображенням. У ході мислення здійснюється більш глибоке пізнання світу, людина виходить за межі чуттєвих вражень і пізнає такі предмети, явища, зв'язки між ними, які безпосередньо не сприймаються (передбачення хімічних елементів Менделєєвим, вивчення елементарних часток за їх слідами).

Мислення - це процес пізнавальної діяльності людини, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності.

Людське мислення неможливе без мовлення. Примітивне мислення тварин стосується лише предметів, які в даний момент їх оточують, характеризується як ситуативне. Слово допомагає абстрагуватись від наявної ситуації, зобразити її за допомогою мовних засобів. Цим мислення людини стає ситуативно незалежним. Думка формулюється і формується в мовленні. Слово допомагає зафіксувати думку, що дозволяє повернутись до неї, удосконалити її. Намагаючись сформулювати думку якомога точніше, людина знаходить у ній нові нюанси, суперечності. За допомогою слова найточніше передається інформація від людини до людини. Мислення має соціальну природу.

Людина не народжується з готовою здатністю до мислення, а оволодіває способами і засобами мислення, знаннями, мовою в тому вигляді, в якому вони існують на сучасному їй етапі історії.

2. Операції мислення. Основний механізм мислення

У процесі мислення виділяють такі основні операції: аналіз, синтез, узагальнення. Аналіз - це виділення в об'єктах елементів, властивостей, зв'язків, поділ предмету на частини.

Поєднання окремих елементів цілого називають - синтезом. Відбувається співвіднесення окремих елементів, виділених аналізом. У результаті між ними розкриваються зв'язки, що дозволяє зрозуміти предмет як цілісний.

Аналіз і синтез єдині, становлять основу для складніших операцій -порівняння, класифікації, узагальнення, аналогії тощо.

Порівняння - це операція виявлення схожості та розбіжності між предметами та явищами реального світу.

Операцію порівняння ми можемо здійснювати двома шляхами: безпосередньо чи опосередковано.

Порівняння починається зі співставлення предметів (синтез), у ході якого виділяється відмінне і спільне (аналіз). Виділення спільного веде до узагальнення. Загальні ознаки бувають поверхневими або суттєвими. Правильні висновки можна робити тільки на основі узагальнення суттєвих ознак. З першого погляду, орієнтуючись на зовнішні ознаки, дитина відносить морського кита до класу риб. Але цей висновок неправильний. Суттєві ознаки тварини (будова внутрішніх органів, спосіб продовження роду і вигодовування потомства) доводять її приналежність до ссавців.

Абстрагування — це мислене відвернення від якихось частин або властивостей предмета його суттєвих ознак.

Конкретизація є процесом, протилежним –абстраґуванню. Це уявлення чогось одиничного, що відповідає тому чи іншому поняттю.

Узагальнення - це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова.

Операція узагальнення виокремлених рис предметів та явищ, що дає можливість групувати об'єкти на видовими, родовими й іншими ознаками, називається класифікацією. Класифікація здійснюється з метою розмежування та насипного об'єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак

Впорядкування знань на підставі широких спільних ознак груп об’єктів називається систематизацією.