1. Поняття про відчуття, його рефлекторний характер

Відчуття - це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів. Для нормальної життєдіяльності необхідний певний баланс інформації між людиною і середовищем. Його порушення виявляються у недовантаженні (сенсорна ізоляція) або перевантаженні. Сенсорна ізоляція вивчалась за допомогою такого експерименту: людину розміщували в кімнаті з сірими стінами і без вікон. Туди не надходили звуки, що забезпечувало мінімум нової інформації. Досліджуваного одягали в спеціальний скафандр і окуляри. Вже з перших хвилин людина відчувала тривогу, а через дві години просила припинити експеримент через його нестерпність. Перевантаження призводить до швидкої втоми.

Не всі вчені погоджуються, що відчуття дають об'єктивну інформацію про навколишнє.

Щодо проблеми співвідношення відчуття і оточуючої дійсності існують різні точки зору.

1) Відчуття - це стіна, що відокремлює нас від зовнішнього світу. Ми сприймаємо не реальні об'єкти, а стани своїх органів відчуттів (Берклі, Кант, Мах - філософи). Цей погляд висловлює формула: зовнішній світ - це комплекс відчуттів людини.

2) Відчуття - це знак, ієрогліф, що вказує на об'єктивні предмети. Однакові подразники, що діють на різні органи відчуттів, викликають різні відчуття. Механічний подразник породжує відчуття тиску, звуку, світла залежно від того, на який рецептор він діє: на шкіру, вухо, око. Цей факт використовується як доказ того, що відчуття, визначаються специфікою органів чуттів, а не зовнішніх подразників, тому цей погляд назвали теорією специфічної енергії органів чуттів (Гельмгольц, Іоганн Мюллер).

3) Вітчизняна психологія ґрунтується на теорії відображення, за якою органи відчуттів спеціалізовані на відображенні різних видів енергії, пов'язують нас із зовнішнім світом, дають його адекватний образ, але не копію. Предмети і їх властивості - первинні, а відчуття - це результат їх впливу на органи чуттів.

Відчуття мають рефлекторний характер, їх викликають зовнішні впливи. Проте лише наявності подразника недостатньо для виникнення рефлексу. Адже відчуття - не пасивний процес, побудований за схемою:

подразнення органів чуттів —» проходження збудження нервовими шляхами —> виникнення відчуттів в КГМ.

Фізіологічною основою відчуттів є проходження нервового імпульсу через ланки рефлекторного кільця: рецептор (орган, що сприймає) - доцентрові нервові шляхи (аферентні) - відповідна ділянка КГМ - відцентрові нервові шляхи (еферентні) - ефектор. Ефектор і рецептор - це один і той же орган, що виконує різні функції.

Частина рефлекторного кільця без відцентрових ділянок - це аналізатор. Адекватне відчуття забезпечується комплексом аферентних (до мозку) і еферентних (від мозку) нервових імпульсів.

Процес виникнення відчуття включає в себе фізичний, фізіологічний і психічний процес. (рис.1)

Фізичний процес характеризується родом зовнішнього впливу, (фізичного (зорові, слухові), механічного (дотик), хімічного (смак, нюх)) а також фізичними характеристиками впливу. З усієї маси зовнішніх впливів лише частина може бути сприйнята людиною. Інформація, що надходить, немов би відбирається специфікою сенсорної організації людини, тому фізіологічний апарат за допомогою якого виникає відчуття І.П.Павлов назвав аналізатором.

Фізіологічний процес, за допомогою якого виникає певне відчуття, характеризується специфікою аналізатора, який складається з:

1) периферичного відділу - рецептора (сприймаючої частини аналізатора, його основна функція - трансформація зовнішньої енергії у нервовий процес);

2) провідникових нервових шляхів (аферентних і еферентних), що передають збудження від рецептора у мозок;

3) коркових відділів аналізатора (центральних відділів), в яких відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять з периферичних відділів. Коркова частина кожного аналізатора включає в себе зону, що являє собою проекцію периферії (тобто, проекцію органу чуттів) в корі головного мозку, тому що певним рецепторам відповідають певні ділянки кори.

Для виникнення відчуття необхідно задіяти усі складові аналізатора. Якщо порушена одна з цих трьох частин, то відчуття з'явитись не може. Так, зорові відчуття припиняються і при ушкодженні ока, і при порушенні цілісності зорових нервів, і при ушкодженні потиличних часток обох півкуль.