3. Природа людських здібностей.

Здібності не вроджені, але мають природні передумови, насамперед, особливості нейронних структур мозку людини та його функцій (зорова пам'ять, музичний слух, чутливість до запахів, смаків). Задатки - це природна основа здібностей, ще нерозвинених, яка виявляється при перших спробах людини зайнятися діяльністю. Природа людських здібностей досі викликає бурхливі суперечки серед вчених. Одна з найпоширеніших точок зору веде свою історію ще від Платона. Тут стверджується, що здібності є біологічно обумовленими і їх прояв залежить від успадкованих характеристик. Навчання та виховання можуть лише змінити швидкість їх появи, та вони завжди проявляться так чи інакше. Так, для прикладу, музична обдарованість Моцарта виявилась у 3 роки, Гайдна – в 4 роки. Талант у живопису та у скульптурі проявляється дещо пізніше: у Рафаеля – у 8 років, у Ван Дейка – в 10.

З ідеєю наслідування здібностей пов’язане також учення Франца Галля, яке отримало назву френологія (от грецьк. phrenos – розум, logos – учення). Френологи намагались простежити залежність психічних особливостей людини від зовнішньої форми черепа. Основна ідея базувалась на тому, що кора головного мозку складається з центрів, в кожному з яких локалізована певна здібність людини. Ступінь розвитку цих здібностей перебуває у прямій залежності од величини відповідних частин мозку. На підставі спеціальних вимірювань була складена френологічна карта, де поверхня черепа поділялась на 27 ділянок, кожна з яких відповідала певній індивідуальній здібності. Серед них виділялись “шишки здібностей” до музики, поезії, живопису; “пагорби” честолюбства, скнарості, хоробрості тощо. Однак цей підхід виявився неспроможним.

Актуальною є проблема вимірювання людських здібностей. Вперше її обґрунтував ще Ф.Гальтон. У своїй теорії, яка отримала назву "євгеніка", він доводив, що з часів Давньої Греції відбувається виродження людської раси, тому природний відбір слід замінити розумним на основі вимірювання здібностей Сучасна нейрофізіологія заперечує ці погляди. Друга гіпотеза про залежність здібностей від розмірів мозку також не знайшла підтвердження. Середня вага мозку людини 1400 г. У Тургенєва важив 2012 г, у А.Франса - 1017 г. Найбільш продуктивними є гіпотези зв'язку здібностей із побудовою та розташуванням нервових клітин. Продовжуючи думку Гальтона, у ХХ ст. Коте визначав ступінь обдарованості видатних людей за кількістю рядків про них в енциклопедичному словнику і виділив біля 400 осіб, чиї високі здібності простежуються у декількох поколіннях.

Слід зазначити, що ці твердженні не є безпідставними. Особливо вражає історія сім’ї німецьких музикантів Бахів ( більше 60). Уперше значні музичні здібності в ній виявились у 1550 році. У сім’ї Бахів було біля 60 музикантів, серед них більше 20 – видатних.

Сучасні дослідження із застосуванням близнюкового методу дають можливість точніше визначити роль середовища і спадковості у розвитку здібностей. Сутність цього методу полягає у цілеспрямованому вивченні близнюків. . Однак як і раніше без відповіді залишається запитання про те, що є найважливішим для розвитку здібностей – середовище чи спадковість.

Представники іншої точки зору вважають, що особливості психіки повністю визначаються якістю виховання та навчання. Так, ще у ХУІІІ ст. К.А.Гельвецій проголосив, що за допомогою виховання можна сформувати геніальність. Прибічники цього напрямку посилаються на випадки, коли діти найвідсталіших і найпримітивніших народностей, отримавши відповідне навчання, нічим не відрізнялися від європейців. Приклад такого розвитку був виявлений у дослідженні звуковисотного слуху, яке виконувалось О.М.Овчинніковою та Ю.Б.Гіппенрейтер під керівництвом О.М.Леонтьєва.

У вітчизняній психології проблемою здібностей займалися такі видатні вчені, як Б.М.Теплов, В.Д.Небиліцин, О.М.Леонтьєв та ін. У стислому вигляді позицію вітчизняної психології можна схарактеризувати таким чином: здібності людини за своєю сутністю є біосоціальними.