1. Загальна характеристика здібностей людини.

Здібності - це система властивостей особистості, що відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення в ній. Одні з цих властивостей є провідними, а інші - другорядними. Це залежить від конкретної діяльності.

У першому випадку під здібностями розуміють сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш давнє і найширше тлумачення терміну “здібності”. У розрізі другого підходу здібності – це високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь, навичок, які забезпечують успішне виконання різноманітних видів діяльності. Це визначення з’явилось і було прийняте у психології ХУІІІ – ХІХ ст., воно доволі часто стрічається нині. Третій підхід базується на твердженні про те, що здібності – це те, що не уподібнюється знанням, уміння і навичкам, але забезпечує їх швидке набуття, закріплення та ефективне використання у практиці.

Найбільший внесок у його розвиток зробив Б.М.Теплов. Він виділив наступні 3 основні ознаки поняття “здібність”.

• здібності – це індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

• - здібності – це не будь-які взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, що мають відношення до успішності виконання якоїсь діяльності чи багатьох діяльностей

• поняття “здібність” не уподібнюються тим знанням, навичкам або умінням, що вже вироблені у конкретної людини.

На жаль, у повсякденній практиці поняття “здібності” та “навички” часто ототожнюються, що призводить до помилкових висновків.

2. Види здібностей

Існує дуже багато здібностей. В науці відомі спроби їх класифікації. У більшості цих класифікацій розрізняють насамперед природні (біологічно обумовлені) і специфічно людські здібності, які мають суспільно-історичне походження.

Природні здібності – ті, що є спільними для людини і тварин (особливо вищих). Наприклад, такими елементарними здібностями є сприйняття, пам’ять, здатність до елементарної комунікації..

Ці специфічно людські здібності заведено поділяти на загальні та спеціальні вищі інтелектуальні здібності. В свою чергу, вони можуть поділятися на теоретичні та практичні, навчальні і творчі, предметні та міжособистісні та ін.

Загальні - охоплюють властивості особистості, які відповідають вимогам багатьох видів діяльності. Поділяються на типи художник, мислитель, середній (за І.П.Павловим). Художні здібності передбачають яскравість образів, вразливість, емоційність, естетичний смак, почуття гармонії. Розумові здібності полягають у вміннях оперувати абстрактним матеріалом, володінні мислительними операціями, мовленням, мистецтвом міркувати. Середній тип означає однаковий розвиток і художніх, і розумових здібностей.

Спеціальні здібності – ті, що визначають успіхи людини у специфічних видах діяльності, для існування яких необхідні особливі задатки та їх розвиток (музичні, математичні, лінгвістичні, технічні, літературні, художньо-творчі, спортивні та ін.).

Окрім поділу здібностей на загальна та спеціальні заведено поділяти здібності на теоретичні та практичні. Теоретичні здібності визначають схильність людини до абстрактно-теоретичних розмірковувань, практичні – до конкретних практичних дій.

За рівнем розвитку виділяють репродуктивні та творчі здібності.

Репродуктивні виявляються в успішності оволодіння знаннями, навичками, вміннями; творчі - у здатності до створення нового, оригінального, до наукових відкриттів.