3.Функції емоцій

Сигнальна (комунікативна) функція виражається в тому, що емоції та почуття супроводжуються виразними рухами: мімічними (рухи м’язів обличчя), пантомімічними (рухи м’язів тіла, жести), зміною голосу, вегетативними змінами (потовиділення, червоніння або блідішання шкіри). Регулятивна функція виражається в тому, що стійкі переживання спрямовують нашу поведінку, підтримують її, змушують переборювати перепони, що стрічаються на шляху.

Відображувальна (оцінна) функція виражається в узагальненій оцінці явищ і подій. Почуття охоплюють увесь організм і дають можливість визначити корисність або шкідливість діючих на них факторів та реагувати, перш ніж буде визначений сам шкідливий вплив.

Спонукальна (стимулююча) функція. Почуття ніби визначають напрямок пошуку, який спроможний забезпечити розв’язування задачі. Емоційне переживання містить образ предмета, що задовольняє потреби, і своє пристрасне ставлення до нього, що й спонукує людину до дії.

Підкріплююча функція виражається в тому, що значущі події, які викликають сильну емоційну реакцію, швидко й надовго закарбовуються в пам’яті.

Перемикальна функція виявляється при конкуренції мотивів, в результаті якої визначається домінуюча потреба (боротьба між страхом і почуттям обов’язку).

Пристосовувальна функція. Емоції виникають як засіб, за допомогою якого живі істоти виявляють значущість тих чи інших умов з метою задоволення актуальних для них потреб. Завдяки вчасно виниклому почуттю організм має можливість ефективно пристосуватися до довколишніх умов.

4. Класифікація емоцій

Немає єдиної класифікації емоцій. . За основу беруться різні ознаки:

- модальність (позитивні - негативні, приємні - неприємні, задоволення - незадоволення),

- інтенсивність (слабкі і сильні):

- тривалість (тривалі, нетривалі,

- глибина (глибокі, поверхневі);

- усвідомленість (усвідомлювані, неусвідомлювані);

- функції;

- вплив на організм (стенічні і астенічні);

- зміст (моральні, праксичні, естетичні, інтелектуальні). Іноді їх називають вищими почуттями;

5. Види почуттів.

Від характеру потреб розрізняють види почуттів – вищі і нижчі.

Нижчі потреби пов’язані із задоволенням чи незадоволенням фізіологічних потреб, голод, спрага, нудота)

Вищі – задоволення чи незадоволення духовних потреб.

Вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, праксичні та інтелектуальні.

Моральні відображають стійке ставлення людини до інших та до себе, до суспільних явищ і норм (любов, заздрість, відповідальність, совість, чемність). За допомогою цих почуттів оцінюються вчинки людей, регулюються взаємини між ними.

Естетичні - відображають ставлення до явищ прекрасного та потворного (насолода, захопленість, огида). Почуття прекрасного викликають гармонія побудови, звучання, рухів, симетрія, пропорційність у явищах природи, предметах побуту - а мистецтва. Індивідуальні особливості естетичних почуттів називають естетичним смаком. Найвищий рівень естетичних почуттів становлять гумор, почуття трагічного, комічного, які безпосередньо пов'язані з моральними почуттями і стосуються краси людських взаємин.

Праксичні — ( від грецького означає дію) це переживання людиною свого ставлення до різних видів діяльності (радість успіху, сумління, натхнення). Іноді їх не відрізняють від моральних, оскільки діяльність є також соціальним явищем. Вони виникають у діяльності, залежать від її організації та умов. Позитивні емоції викликає творча, самостійна діяльність. Робота з примусу породжує відразу.

Інтелектуальні - відображають ставлення особистості до пізнавальної діяльності (сумнів, здивування, впевненість, інтерес). Виконують важливу роль у навчанні та у науковій діяльності.