2.Види уяви

Залежно від домінуючого аналізатора (модальності) розрізняють: зорову, дотикову, нюхову, смакову, кінестетичну.

В залежності від ступеню свідомого і активного ставлення людини до дійсності розрізняють: активну і пасивну уяву.

Активна уява, в свою чергу, може бути творчою і відтворювальною (творча уява – нові образи, цілі (ймовірні образи майбутнього), мрії (бажані образи майбутнього), які, в свою чергу можуть бути одиничними, узагальненими або схематичними (наприклад, образ Анни Кареніної — строго індивідуальної, одиничної людини і образ русалки взагалі); відтворюючі образи – ті що створюються на підставі опису). Творча уява виникає прямо або непрямо у співвіднесенні з певною усвідомлюваною задачею (науковою, художньою чи практичною).

Пасивна уява може бути умисною і неумисною (умисна – марення (реальні без участі волі), фантазії (нереальні без участі волі і намірів по їх створенню), неумисна – сновидіння, галюцинації)

В залежності від часової спрямованості розрізняють: - ретроспективну уяву (уява – спогад); - актуальну уява, що безпосередньо включена у здійснювану діяльність; - і уяву, що спрямована у майбутнє.

В залежності від виду діяльності розрізняють: художню, технічну, музичну, наукову і т.п.

3.Процес виникнення образів уяви.

Особливістю виникнення образу уяви є те, що його характер і зміст диктуються внутрішніми психічними факторами, тому що самого об’єкта, що уявляється, перед нами при цьому немає.

Які це фактори? Експерименти і психологічні спостереження показують, що до таких факторів належать, по-перше, асоціації, тобто психологічні зв’язки між різними образами, обумовлені досвідом людини. (Так, наприклад, вигляд вулиці, на якій я колись жив, виникають образи людей, з якими я зустрічався). Образ моря викликає образи кораблів, човнів, минулих морських поїздок і т.п.) Другим фактором, що може породжувати образи уяви впливаючи на їхнє конструювання, є слово. (Якщо перший фактор — образні асоціації — широко використовується живописом і почасти музикою, то цей другий фактор — слово — лежить в основі художньої літератури.

Третій фактор, що визначає виникнення і формування образів уяви, це наша діяльність і задачі, що вона ставить перед нами. (Приклад цього ми вже бачили, коли розглядали умови виникнення індивідуальних чи загальних образів. Образ уяви й у цьому випадку диктується задачею діяльності і керує цією діяльністю.)

Зрештою, четвертим фактором, що може викликати появу образів уяви і диктувати їхній характер і зміст, є потреби й емоції людини. (Ідея ця закріплена в старій народній мудрості “голодній курці просо сниться”. Науково та ж ідея, добре відома людині з її повсякденного досвіду, закріплена психологією в так званому “законі подвійного вираження почуттів”. Суть його полягає в тому, що будь-яка емоція ніби прагне втілитися у знайомі образи, що відповідають цій емоції. Мовлячи словами Л.С.Виготського, емоція ніби має здатність добирати враження, думки й образи, які співзвучні тому настрою, що володіє нами в дану хвилину.

Таким чином, образи уяви не витягаються з якогось сховища. Так само як і сприйняття, вони створюються в той момент, коли ми їх переживаємо. Вони будуються відповідно до минулого досвіду людини (асоціації), її поточним внутрішнім станом (емоціями і потребами), об’єктивною ситуацією, у якій вона перебуває (задачею, змістом діяльності), нарешті, соціальними командами, що надходять від інших людей чи даються собі самою людиною (слово) і ін.