
- •2. Види уваги
- •3. Властивості уваги
- •1. Поняття про відчуття, його рефлекторний характер
- •2. Класифікація відчуттів
- •3. Загальні властивості відчуттів
- •4. Чутливість та її зміни
- •2. Види сприймання
- •3. Властивості сприймання
- •1. Поняття про пам'ять
- •2. Теорії пам’яті
- •1. Загальна характеристика мислення
- •2. Операції мислення. Основний механізм мислення
- •3. Мислення як розв'язання задач
- •4. Форми мислення: поняття, судження, умовиводи
- •5. Види мислення
- •6. Індивідуально-психологічні особливості мислення
- •1.Загальне поняття про уяву.
- •2.Види уяви
- •4.Властивості образів уяви
- •5.Прийоми психічного оперування образами.
- •Поняття про емоції та почуття, їх характеристики
- •3.Функції емоцій
- •4. Класифікація емоцій
- •Види почуттів.
- •6. Емоційні стани.
- •7. Емоційні особливості та властивості особистості.
- •1. Проблема волі
- •Воля та вольові процеси.
- •3.Фізіологічні основи волі.
- •4. Вольові дії та їх характеристика.
- •5 .Вольові якості особистості.
- •6. Розвиток та виховання вольової активності людини
- •Загальна характеристика здібностей людини.
- •Види здібностей
- •Рівень розвитку здібностей та індивідуальні розбіжності.
- •Природа людських здібностей.
- •Розвиток здібностей.
Тема лекції: Увага як особлива форма психычної діяльності
План лекції
Поняття про увагу. Увага як психічний процес.
Види уваги.
Властивості уваги.
Міні-лексикон: увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнтувальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, післядовільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги
1. Поняття про увагу
За допомогою пізнавальних психічних процесів людина отримує, осмислює, зберігає інформацію про дійсність. У пізнавальній діяльності і сприймання, і пам'ять, і мислення, і уява виступають у єдності. Лише в окремих ситуаціях переважає певний пізнавальний процес. Нас оточує безліч предметів, але тільки про деякі з них ми маємо певні знання. Діяльність спрямовується на окремі ділянки дійсності, неможливо охопити все одразу. Спробуйте пригадати, скільки вікон на фронтоні вашої школи, чи ґудзиків на улюбленій сорочці. Більшість не знайде відповіді. Отже, інформація до людини надходить не як завгодно, а дозується і фільтрується. Цю функцію виконує увага, яка організовує наше пізнання.
К.Д.Ушинський (1824-1871) зазначав: "увага це ті єдині двері, через які знання входять у свідомість учнів". Тому школяр може дивитись - і не бачити, слухати - і не чути, особливо, якщо вчитель неправильно організовує увагу на уроці.
На межі XIX і XX століть увагу розуміли як вираз активності душі, нічим непояснюваної (Джеймс, Вундт). Деякі вчені обмежували увагу системою рухів, що забезпечує розташування тіла, зручне для сприймання або уявлення предмета. Це моторна теорія (М.Ланге, Т.Рібо, Р.Декарт). Дійсно, увага супроводжується пристосувальними рухами, але не вичерпується ними. Так, вчителю на уроці не завжди легко визначити уважність учня лише за зовнішніми ознаками. Ніби то зосереджений школяр, виявляється, думає зовсім не про урок, а учень із жвавою поведінкою завжди "в курсі справ", влучно відповідає на запитання вчителя. В сучасній психології існує два погляди на місце уваги серед інших психічних явищ.
1)Увага - це сторона, аспект будь-якої психічної діяльності (пам'яті, мислення, сприймання тощо) (С.Л.Рубінштейн; М.Ф.Добринін).
2) Увага - самостійний процес, спеціальна діяльність контролю (П.Я.Гальперін, О.М.Леонтьєв).
Сутність уваги у вибірковому характері психічної діяльності. Психічна діяльність особистості спрямована на те, що має для неї найбільше значення.
Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.
Спрямованість забезпечується вибірковим характером і збереженням обраної психічної діяльності. Зосередженість - це заглиблення у дану діяльність і відволікання від інших. Підвищення рівня психічної та рухової активності пояснюється тим, що уважна людина виконує будь-яку діяльність ефективніше, ніж коли її увага недостатня.
Фізіологічна основа уваги (Павлов, Ухтомський) — домінуючі ділянки збудження у КГ. Найкращі умови для виникнення уваги створюються при середньому рівні загальної активності людини. Втомлена, виснажена або збуджена людина важко зосереджує увагу.
2. Види уваги
Розрізняють мимовільну, довільну, післядовільну увагу. Мимовільну увагу іноді називають пасивною, емоційною. Коли говорять про пасивність, підкреслюють залежність мимовільної уваги від об'єкту, який її привертає, і відсутність зусиль з боку людини. Коли ж її називають емоційною, то акцентують зв'язок між емоціями, інтересами, потребами та увагою. Як відомо, людина не докладає зусиль для перегляду цікавого фільму, або коли читає захоплюючу книгу.
Мимовільна увага - це зосередження свідомості на об'єкті внаслідок певних особливостей цього об'єкту. Якості об'єкту, що привертають до нього мимовільну увагу:
сильний різкий подразник на фоні слабких (стук у двері);
зміна у силі подразника (підвищення або зниження голосу);
новизна (нова іграшка);
початок і припинення дії подразника (пауза перед початком розповіді);
об'єкти, які викликають емоції (яскраві кольори, мелодійні звуки); ^ об'єкти, що збуджують інтерес.
Довільна увага, її називають активною та вольовою. Цим підкреслюється регульованість людиною цього виду уваги. Довільна увага - це свідома зосередженість уваги на об'єкті із участю вольових зусиль. Особистість зосереджується не на тому, що для неї цікаво, а на тому, що вона повинна робити. Довільна увага виникає, коли людина ставить перед собою ціль, досягнення якої вимагає зосередженості. Постановка цілі діяльності - це причина довільної уваги. У дитини довільна увага виникає при виконанні вимог дорослих.
Умови, що полегшують зосередженість уваги:
у розумову діяльність включається практична дія (читати підручник, конспектуючи його);
словесні нагадування самому собі про значущість цілі діяльності (учень нагадує собі, як важливо для нього розв'язати задачу, бо вчитель на уроці обов'язково перевірить);
визначення етапу виконання і обсягу наступної роботи. Відомий педагог Ш.О.Амонашвілі радив мати в класі годинник, щоб привчати учнів розраховувати не тільки свій час, але й сили, знати, скільки зроблено і скільки ще попереду. Коли людина не може визначити етап роботи, то остання сприймається як нескінченна, що значно знижує вольове зусилля;
зручне робоче місце (відсутність сторонніх подразників).
психофізіологічний стан людини. До кінця робочого дня зростають втома, кількість помилок, а увага спадає. Негативно впливає на зосередження уваги хвороба, емоційне збудження;
звичка бути уважним формується в школі, перетворюючись на риси характеру - такі, як спостережливість, уважність. Вони є необхідною умовою професійного успіху. Зниження уваги призводить до помилок, іноді трагічних, у діяльності робітника.
Післядовільна увага виникає з довільної, при цьому знижується вольове зусилля, зростає інтерес та емоційна захопленість. Вона близька до мимовільної уваги, наявністю інтересу, але характер останнього інший. У мимовільній увазі переважає інтерес до самого процесу діяльності, а в післядовільній - до її результату. От, учень розпочав розв'язувати приклад без зацікавлення, докладаючи зусиль, щоб бути уважним. У ході розв'язання в нього зростає рішучість досягти результату незважаючи на труднощі, він захоплюється роботою, його увага - післядовільна. Коли знижуються вольові зусилля і підвищується інтерес у процесі виконання діяльності, виникає післядовільна увага.
Увага
за наявністю вольової регуляції
Мимовільна довільна післядовільна
Мал. 1.Увага за наявністю вольової регуляції
Залежно від того, чи перебуває об'єкт уваги у зовнішньому світі чи ним є відчуття, думки, переживання особистості, виокремлюють зовнішньо спрямовану або перцептивну та внутрішню увагу. Залежно від форм навчальної діяльності, можна виокремити колективну, групову, індивідуальну увагу.
Колективна увага - зосередження усіх учнів на одному предметі.
Групова увага — зосередження уваги групами в умовах роботи в колективі.
Індивідуальна увага — зосередження уваги на власному завданні.