2. Форми комунікції за в. Сатір

В. Сатир розрізняє 4 форми комунікацій.

Для аналізу сімейної ситуації та  планування подальших|планування| інтервенцій, знання цих форм комунікацій може бути дуже корисним.

2.1. Перша форма комунікації – догоджаюча (примирлива|примирна|, пом'якшувальна, утихомирююча, заспокійлива).

Ознаки (маркери) цього типа|типу| комунікації:

•      Слова виголошуються|вимовляють| погоджуючись («Як ти хочеш», «все гаразд»; «вирішуй|рішай| ти»), вибачаючись, доброзичливо, ніколи вимогливо;

•      Голос: тихий, плаксивий, обережний, пригнічений;

•     Манера себе тримати: переважно обережна, тиха, аж до боязкої, тактовна;

•      Тіло: плечі опущені, одна рука |відчиняти| лежить на коліні, дихання тихе.

•      Синтаксис: часте вживання|вжиток| обмежень (коли, якщо, лише|тільки|, зовсім, якраз) і часте використання таких слів (міг би, став би і так далі);

•      Характеристика особистості|особистості|: характеризуєтся відчуттям|почуттям| безпорадності  і малоцінності. Вона (особа|особистість|) намагається|пробує| відчувати|почувати| себе потрібною, роблячи|чинити| щось для інших і живучи для інших. Без будь-кого іншого вона відчуває|почуває| себе малозначущою, і тому постійно боїться бути іншому в тягар, розсердити його своєю помилкою, бути залишеною або знехтуваною. Знаходячись|перебувати| в постійному пошуку своєї провини|вини|, переживає|відчуває| страх перед сильними емоціями;

• Реакція реципієнта: існує велика вірогідність|ймовірність|, що той, хто|хто| отримує|одержує| повідомлення|сполучення|, зроблені в примирливій|примирній| формі комунікації:

- відчуває|почуває| себе винуватим;

- відчуває співчуття;

- хотів би допомогти або захистити;

-| починає|зачинає| злитись, нервувати;

-| реагує вимогливо;

-| виражає|виказує| презирство.

По цих реакціях видно|показний|, який сильний вплив може здійснювати|виявляти| примирлива|примирна| форма на інших людей (маніпуляція через «нечисту» совість). 

• Терапия: Рекомендується працювати з|із| почуттями|почуттями| незадоволеності|невдоволення| і образи, слід підкреслювати відмінності, |навчати| визнавати зміни, приймати рішення, ризикувати, говорити «ні», виставляти вимоги і висловлювати бажання. Від консультанта вимагається терпіння, відмова від повної|цілковитої| відповідальності за процес і результат терапії, повільне просування. Терапевт  має бути моделлю в здатності|здібності| говорити «ні», встановлювати кордони|межі|, ризикувати і водночас|тим не менше| бути розуміючим|схильним|.

2.2. Друга форма комунікації - звинувачувальна|обвинувачує|, вимоглива, засуджуюча.

•    Слова виголошуються|вимовляють| так, що свідчить про не погодження («ти ніколи нічого не робиш|чиниш| правильно»), вимагаючи, звинувачуючи, |відхиляти|з|із| перевагою|вищістю|;

•    Синтаксис: у мові|промові| часто зустрічаються узагальнення («кожен», «все», «ніколи», «ніхто», «кожного разу», «завжди», «ти»). Використовуються негативні питання: «Чому Ви цього не робите|чините|?», «Як так виходить, що Ви .... не можете?» Часто некоректно передаються або зв'язуються тимчасові і ситуативні контексти;

•   Голос: гучний,  часто різкий, пронизливий, жорсткий, твердий;

•    Манера поведінки: характер поведінки звинувачувальний|обвинувачує| (можна уявити |обвинувальний| жест - виставлений вперед вказівний палець). Відповіді на поставлені питання не виявляють|уявляють| інтересу;

•    Тіло і дихання: людина нахиляється|схиляється| вперед, при цьому здійснює|скоює| маленькі, короткі вдихи або зовсім затримує дихання;

•    Характеристика особистості|особистості|: на  передньому плані - необхідність визнання|зізнання| власної думки. Чим більше агресії та роздратування, тим більше вимог. Постійне очікування|очікування| нападу і бажання захищатись|поразки|. Людина відчуває|почуває| себе не почутою, не зрозумілою, самотньою, позбавленою успіху, вважає|лічить|, що з|із| нею несправедливо обійшлися, і переживає душевний біль. Все це укріплює|зміцнює| його глибоку недовіру до себе і тих, хто оточує. Нічого не боїться так, як визнання|зізнання| своєї слабкості, тому напад - кращий захист.

• Реакція реципієнта на повідомлення|сполучення|, зроблені у формі|у формі| звинувачувальної комунікації частіше всього:

- страх, побоювання або холодність;

- |відступ, почуття|почуття| провини|вини|;

- |злість, роздратування, агресія;

- передача іншому правоти.

Як тільки|як тільки| реципієнт реагує на перше посилання виникненням почуттям|почуття| провини|вини| - виникає позитивний контакт.  Якщо він реагує по-іншому - стає неможливим відчути якесь|деяке| розуміння або тепло. Стосунки стають деструктивними або руйнівними.

• Терапия: Консультантові необхідно встановити власні межі|межі|, відправляти|відряджати| чіткі «Я-висловлювання». Ввести|запроваджувати| ясні правила: жодних|ніяких| «ти», «але і узагальнень. Переривати або перешкоджати деструктивним процесам. Переводити|переказувати| негативне в позитивне. Пам'ятати про емпатію|, звертати увагу на те, щоб|аби| вас слухали, і налагодити слухання між обома. По можливості створити тілесний контакт і по потреби - дистанцію. Говорити про власні відчуття|почуття|, реагувати швидко і енергійно. Перетворювати звинувачення|обвинувачення| на потребу. Состояние терапевта, якщо втрачена|загубити| дистанція по відношенню до системи: сильна напруга|напруження|, гучний голос, відчуття боротьби за владу, злість (роздратування) або безпорадність.