Лекція №3 Тема: Особливості сімейної комунікації

1.Теорія комунікації

2. Форми комунікції за В. Сатір

3. Особливості ефективної комунікації

Список використаних джерел

1. Вацлавик П. Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия / Вацлавик П. Бивин Д., Джексон Д. ; пер. с англ. А.Суворовой. ̶ М. : Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО Пресс, 2000. ̶ 320с. (Серия «Психология XX век»).

2. Сатир В. Как строить себя и свою семью / В. Сатир. – М.: Педагогика-Пресс, 1992. – 192 с.

3. Системная семейная терапия: Класика и современность / [cост. и научный ред. А.В. Черников]. – М.: Независимая фирма «Класс», 2005.– 400 с.

1.Теорія комунікації

1. Усі поведінкові прояви людей можна розцінювати як комунікацію.

2. Усі комунікативні взаємообміни або симетричні, або комплементарні залежно від того, засновані вони на подібності чи різниці.

3. Комунікативний процес породжує різні реальності для тих, хто бере у ньому участь. Різниця цих реалій породжується різною пунктуацією подій у ході комунікації.

4. Кожне повідомлення учасника комунікації має два аспекти: аспект передачі та командний аспект.

5. Існують два основних аспекти передачі інформації: цифровий та аналоговий.

6. У спілкуванні людей можуть бути присутні парадоксальні способи взаємодії. Вони є наслідком невирішення протиріч на комунікативному та метакомунікативному рівнях.

У якості основних теоретичних ідей системної сімейної терапії розглядається та частина досліджень у межах комунікації, які ініційовані практикою системної терапії. Ці ідеї розроблялись у рамках проекту Пало Альто наприкінці 1960 рр. - початку 1970 рр. під керівництвом Грегорі Бейтсона.

Найбільш значущі положення для сімейної терапії:

1. Усі поведінкові прояви людей можна розцінювати як комунікацію.

Люди постійно взаємодіють один з одним, постійно передають інформацію, здійснюють комунікацію. Не вступати в комунікацію неможливо, тому що будь-яка поведінка, дія, слово, їх відсутність несе іншим інформацію, яку вони не можуть не сприймати і на яку не можуть не реагувати. Якщо людина у відповідь нічого не говорить, то це теж комунікація, яка несе певну інформацію.

У контексті цього можливо розглядати симптом (або іншу поведінку особистості): «Симптом розглядається не як атрибут особистості, а як поведінка, яка співвідноситься з певним типом взаємодії». Тому, подолання симптому передбачає побудову такої системи взаємодії, де подібний симптом втрачає необхідність.

2. Усі комунікативні взаємообміни або симетричні, або комплементарні залежно від того, засновані вони на подібності чи різниці.

Це положення стверджує, що комунікативна взаємодія реалізує два принципи – симетричності або комплементарності. Симетрична комунікація означає, що комунікативний ланцюг вибудовується за принципом «на подібне відповідаю подібним». Комплементарна комунікація реалізується за принципом взаємодоповнюваності. Функціональні («здорові») системи характеризуються гнучкою та взаємозамінюваною системою патернів у розподілі ролей, лідерства та ін.

В симметричных взаимоотношениях таится извечная опасность соперничества. И в межличностных, и в межнациональных установление равенства кажется до­стигнутым, если бы не стремление одного быть слегка «равнее» других, если вспомнить знаменитую фразу Оруэлла'. «Мы все равны, но одни равнее других» Эта тенденция отвечает за типичную эска­лацию (усиление) качества симметричной интеракции. После того как ее стабильность потеряна, возникает неудержимый рост, выражаемый в конфликтах между личностями или войне между нациями. Например, довольно часто в семейных конфликтах супруги нара­щивают конфликт до тех пор, пока в конце концов не почувствуют физическое и эмоциональное истощение и не установят нелегкое перемирие до столкновения на следующем круге.

В комплиментарном взаимоотношении возника­ет типичная проблема, когда Р требует, чтобы О под­твердил то, как Р определяет себя, потому что это противоречит тому, как О видит Р. Это ставит О перед необычной дилеммой: он должен изменить самоопре­деление таким образом, чтобы это поддержало само­определение Р, поскольку в природе комплиментар­ных взаимоотношений определение себя может быть установлено, только когда партнер играет специфи­ческую комплиментарную роль.