Контрольні питання

1. Проаналізувати принципи управління якістю СГП

2. Обгрунтувати ефективність управління якістю продукції СГП

3. Дати оцінку діагнозу, прогнозу і управлінню в моніторингу якості

4. В чому полягають особливості агроекологічного моніторингу

Лекція 16

НАЦІОНАЛЬНЕ І МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

16.1. Державне регулювання продовольчої безпеки

З виходом України на міжнародні ринки зареєстровано багато випадків увезення в країну неякісних харчових продуктів, небезпечних для здоров'я людини. У зв'язку з цим посилений державний контроль за якістю СГП, води, напоїв та харчових продуктів.

З 1998 р. в Україні набув чинності Закон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», яким встановлюється державний нагляд за поводженням з продовольчою сировиною та продукцією (виробленням, увезенням на митну територію України, постачанням, зберіганням, транспортуванням, реалізацією, споживанням та утилізацією).

Якість продуктів харчування характеризується різноманітністю поживних властивостей і передусім характером сировини, з якої їх виробляють. Одним з основних показників якості харчового продукту є його біологічна цінність. Вона визначає ступінь відповідності продукту оптимальним потребам людини й гарантовану безпеку його використання за фізіологічними нормами.

Для обмеження потрапляння перелічених речовин в організм людини встановлено певні нормативи, що регламентуються ГДК і ДЗК. Як свідчать фахівці ВООЗ до 80% захворювань людей пов’язано з неякісними/неповноцінними продуктами у т.ч. з водою.

Складовими державного регулювання якості та екологічної безпеки є

• нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил;

• метрологічний нагляд;

• санітарно-епідеміологічний нагляд;

• ветеринарно-санітарний контроль;

• контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживача;

• акредитація органів із сертифікації СГП і харчових продуктів та випробувальних лабораторій у державній системі сертифікації;

• атестація лабораторій підприємств, установ, організацій та закладів.

Методики вимірювання вмісту (рівнів) забрудників атестуються у порядку, встановленому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) і погоджуються з Головним державним санітарним лікарем України.

Продовольча сировина, харчові продукти, супутні матеріали, технічні умови та технологічне обладнання для їх виробництва підлягають обов'язковій сертифікації (випробуванню в акредитованих у державній системі сертифікації випробувальних лабораторіях) в порядку і за правилами, встановленими Держкомітетом України із стандартизації, метрології та сертифікації. Для дотримання екологічної безпеки виробництво має відповідати вимогам «зелених» технологій, а самі продукти мати «зелену» позначку, що свідчить про їх високу якість та екологічну безпечність.

Контроль за додержанням встановлених допустимих рівнів ШР у сфері виробництва продуктів покладено на органи Держстандарту України. Аналізи проводять обласні, зональні, районні лабораторії, токсикологічні пости, проектно-пошукові станції хімізації, а також лабораторії заготівельних, торговельних організацій, переробних підприємств. На кожну партію продуктів, в якій вміст ШР не перевищує допустимі рівні, лабораторія оформлює сертифікат і видає його господарствам та підприємствам-виробникам. Заготівельні, торговельні, переробні організації і підприємства приймають СГП тільки за наявності сертифікатів.

Контроль за вмістом хімічних забруднень у СГП, яку реалізовують приватні особи на ринках, здійснюють лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. Крім того, санітарно-епідеміологічна служба МОЗУ через свої районні, міські, обласні станції здійснює плановий нормальний, послаблений або посилений контроль за вмістом ШР у харчовій продукції залежно від результатів аналізу.