Кожну контрольну пробу аналізують кілька разів.

Найважливішим засобом перевірки вірогідності результатів хімічного аналізу служать випробування в різних лабораторіях. Їхніми завданнями є:

• стандартизація методик аналізу;

• контроль лабораторних результатів аналізу;

• атестація стандартних зразків.

У таких лабораторних випробуваннях повинні брати участь не менш 8 (а краще – більше 15) лабораторій. У кожній лабораторії виконують по 4 паралельних аналізи того самого зразка. Внутрішні лабораторні відтворюваності результатів характеризують за допомогою величин стандартних відхилень. Для оцінки правильності результатів використовують процентну міру правильності. Якщо „істине” значення невідомо, замість нього використовують загальне середнє значення для всіх лабораторій.

Необхідно, щоб результати хімічних аналізів можна було безпосередньо порівнювати між собою подібно результатам вимірів фізичних величин. Головна проблема, що виникає при забезпеченні єдності хімічних вимірів, полягає в обмеженої селективности методик хімічного аналізу. У той час, як при вимірі, наприклад, маси не виникає принципових труднощів, вимір змісту речовин у матрицях складної сполуки (таких, як плазма крові) далеко не завжди приводить до достовірних результатів.

Процедуру офіційного підтвердження відповідності лабораторії необхідним вимогам якості називають акредитацією. Рівень компетентності лабораторії у виконанні аналізів перевіряють незалежні служби, які в різних країнах організовані по-різному. У багатьох країнах існує централізована система акредитації лабораторій.

Рада Європи вживає зусилля по уніфікації національних систем акредитації. Розроблено єдині критерії якості роботи лабораторій, необхідні вимоги для їхньої акредитації й сертифікації.

Контрольні питання

1. Обгрунтувати доцільність традиційного контролю СГП

2. Проаналізувати види контролю якості

3. Проаналізувати традиційні методи контролю якості продукції

4. На чому грунтується якість результатів аналізу

Лекція 8

СТРУКТУРА МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ СІЛЬГОСППРОДУКЦІЇ

8.1. Типи моніторингового контролю

Моніторинг – це система не тільки спостереження, контролю, але й прогнозу та керування процесами. Термін моніторинг офіційно висунутий в 1972 році на Стокгольмській конференції ООН по НС. Однак, зміст поняття цього терміна постійно трансформується.

Надійність роботи моніторингу забезпечують інформаційно-пошукова, інформаційно-аналітична і експертна системи, які разом здатні оцінювати статистичну достовірність результатів аналітичних вимірів разом з прогнозом змін параметрів якості продукції.

Функції інформаційно-аналітичної системи моніторингу якості СГП вважають завершеними після виконання процесів:

збору інформації; обробки і аналізу інформації; зберігання інформації; видачі інформації.

Отже, моніторингу якості СГП властиві також інші функції:

• інформаційне забезпечення,

• контроль за станом продукції;

• керування процесами, що впливають на якість продукції;

• контроль за джерелами порушень екологічної рівноваги;

• моделювання й прогноз стану продукції АПК і природних середовищ;

• розробка і видача заходів щодо покращання якості продукції.

Контроль за станом продукту забезпечують методи й засоби вимірів

• кількості, рівня й витрати продукту

• щільності, вологості, в'язкості продукту

• складу, структури і властивостей продукту

• смаку й аромату, харчової цінності продукту

Для подальшого поліпшення якості СГП існують методи й функції керування технологічними процесами, системи обліку навантажень і якості роботи технологічного устаткування, чіткій роботі яких сприяє моделювання технологічних систем, операцій, процесів.

Головною структурною одиницею системи моніторингу якості СГП є інформаційно-аналітична система, котрій підпорядкована інформаційно-пошукова система, яка включає експертну систему постановки цілей і рішення завдань контролю якості продукції. Іншими важливими компонентами системи моніторингу стосовно до природних біологічних особливостей виду, сорту й фізіологічного стану СГП є підсистеми виявлення: факторів якості продукції, контролю забруднень, фонового моніторингу.

Ефективність моніторингу визначають наступні параметри:

• підвищення продуктивності й оперативності вимірювань;

• регулярність контролю;

• масштабність охоплення одночасним контролем;

• автоматизація й оптимізація технічних засобів і самого процесу контролю.

Моніторинг якості використовують стосовно різних видів СГП, тобто об’єктів моніторингу, в залежності від поставлених завдань.