
- •В.П. Дмитриков, о.Г. Близнюченко, с.М. Кривонос конспект лекцій
- •Перелік скорочень
- •Лекція 1
- •1.1. Корисні і токсичні речовини в продукції апк
- •1.2. Визначення якості продукції
- •1.3. Завдання моніторингу якості сільгосппродукції
- •1.4. Мета і задача дисципліни
- •Контрольні питання
- •Лекція 2
- •2.1. Головні забруднення і забруднювачі
- •2.2. Азотовмісні сполуки
- •2.3. Пестициди і антибактеріальні речовини
- •2.4. Важкі метали і радіаційне забруднення
- •Контрольні питання
- •Лекція 3
- •3.1. Класифікація токсикантів
- •3.2. Ендогенні та екзогенні забруднення
- •3.3. Токсикологічні забруднення продуктів
- •Контрольні питання
- •Лекція 4
- •4.1. Фактори ризику від генетично модифікованої продукції
- •4.2. Проведення досліджень гмп на якість та біобезпечність
- •4.3. Методи виявлення генетично модифікованої продукції
- •Контрольні питання
- •Лекція 5
- •5.1. Фактори, що впливають на якість та зберігання продукції
- •5.2. Контроль якості плодів і овочів під час зберігання
- •5.3. Нормування якості продукції. Завдання нормування
- •5.4. Основні кондиції сільгосппродукції
- •Контрольні питання
- •Лекція 6
- •6.1. Основні положення стандартизації
- •6.2. Розробка і типи стандартів
- •6.3. Класифікація і структура державних стандартів
- •Контрольні питання
- •Лекція 7
- •7.1. Види контролю якості
- •7.2. Традиційні методи контролю якості
- •7.3. Забезпечення якості результатів аналізу
- •Кожну контрольну пробу аналізують кілька разів.
- •Контрольні питання
- •Лекція 8
- •8.1. Типи моніторингового контролю
- •8.2. Предмети й об'єкти моніторингу
- •8.3. Головні методи моніторингу
- •8.4. Контактні і неконтактні методи виміру
- •Контрольні питання
- •Лекція 9
- •9.1. Системи автоматичного контролю параметрів
- •9.2. Основні і допоміжні функції сак
- •9.3. Структурна схема сак
- •Контрольні питання
- •Лекція 10
- •10.1. Загальні відомості про датчики
- •10.2. Класифікація датчиків
- •10.3. Характеристики датчиків
- •Контрольні питання
- •Лекція 11
- •11.1. Фізичні методи
- •11.2. Електрохімічні методи. Потенціометрія
- •11.3. Іонселективні електроди в потенціометрії
- •Контрольні питання
- •Лекція 12
- •12.1. Види випромінювання, радіонукліди
- •12.2. Взаємодія ядерного випромінювання з речовиною
- •12.3. Принцип дії іонізаційного детектора
- •Контрольні питання
- •Лекція 13
- •13.1. Загальні принципи спектроскопії
- •13.2. Основний закон поглинання
- •13.3. Спектроскопія видимої й ультрафіолетової області
- •13.4. Загальна схема оптичних спектрофотометрів
- •13.5. Спектроскопія інфрачервоної області
- •Контрольні питання
- •Лекція 14
- •14.1. Хроматографія і сорбційні процеси
- •14.2. Параметри хроматограми
- •14.3. Ефективність хроматографічного розподілу
- •Контрольні питання
- •Лекція 15
- •15.1. Принципи управління якістю
- •15.2. Ефективність системи управління якістю продукції
- •15.3. Діагноз, прогноз і управління в моніторингу якості
- •15.4. Особливості локального і регіонального агроекологічного моніторингу
- •Контрольні питання
- •Лекція 16
- •16.1. Державне регулювання продовольчої безпеки
- •16.2. Міжнародне регулювання безпеки харчових продуктів
- •16.2.1. Стандарт іфс
- •16.2.2. Система хассп
- •Склад й послідовність дій для впровадження вимог iso 22000 (хассп):
- •Контрольні питання
- •Додатки
- •Література
6.3. Класифікація і структура державних стандартів
Для систематизації і зручності користування державні стандарти поділяють на розділи, класи, групи. В основу класифікації на розділи покладено галузі народного господарства, за кожною з яких закріплений індекс однієї з великих букв алфавіту. Наприклад, гірнича справа і корисні копалини мають індекс А, харчові і смакові продукти – індекс Н, сільське і лісове господарство – індекс С. У межах розділу стандарти розподілені на класи і групи за десятковою системою з використанням усіх або частини цифр від 0 до 9 (Додаток Д2).
Клас 0 за класифікацією стандартів присвячений загальним правилам і нормам. Прикладом стандарту під рубрикою С00 може бути стандарт «Кормова одиниця». У цьому ж класі до групи 09 – віднесено стандарти, які пояснюють загальні методи оцінки якості об'єктів за окремими показниками. Неважко переконатися, що початкові і кінцеві номери груп уніфіковано для всіх класів (0 – класифікація, номенклатура і загальні норми; 9 – методи випробувань. Упаковка. Маркування).
Залежно від змісту і мети стандарти підрозділяються на:
стандарти технічних умов (загальних технічних умов);
стандарти параметрів (розмірів);
стандарти типів і основних параметрів (розмірів);
стандарти марок;
стандарти сортаменту;
стандарти конструкцій і розмірів;
стандарти технічних вимог;
стандарти правил приймання;
стандарти методів контролю (випробувань, аналізів, вимірювань);
стандарти правил маркування, пакування, транспортування і зберігання;
стандарти правил експлуатації і ремонту;
стандарти типових технологічних процесів.
У технічних вимогах наводяться нормативи якості і вимоги при використанні продукту тільки для певного призначення (наприклад, є окремі стандарти на ячмінь для пивоваріння, ячмінь продовольчий і кормовий, ячмінь круп'яний, ячмінь для переробки на солод у спиртовому виробництві).
Для зручності користування стандартами їх структуру уніфіковано. Кожний стандарт починається з визначення, в якому зазначають, на який товар він поширюється і що слід розуміти під цим товаром. Потім іде розділ класифікації, у якому товар підрозділяють на окремі групи, які звичайно називають типами.
Більша частина рослинної сировини класифікується на типи, в основу яких покладено стійкі ознаки, що характеризують технологічні і харчові властивості продукту. Найчастіше це ознаки ботанічні. Так, пшениця продовольча підрозділяється на типи залежно від виду зерна (тверда або м'яка), його кольору (червонозерна або білозерна) і біологічних особливостей (яра або озима). У стандарті на насіння соняшника в класифікації на типи використано морфологічні ознаки, які прийняті в рослинництві для культурного виду соняшника (лузальний, олійний і проміжний) і характеризують вміст у насінні жиру, його лузжистість і вихід олії. У стандарті на сіно (ГОСТ 4808– 75) ознакою типу є ботанічний склад трав і, як результат цього, кормова цінність сіна.
Якщо є стійкі ознаки якості, підпорядковані типу, в межах останнього провадять поділ на підтипи. Наприклад, червонозерні м'які пшениці можуть мати забарвлення зерна від темно-червоного до жовтого кольору. При цьому відтінок кольору корелює із структурою ендосперму (скловидна або борошниста структура). Як правило, чим темніше зерно, тим більше воно скловидне і багатше на білки. У зв'язку з цим темно-червона і червона м'яка пшениці мають (за інших рівних умов) найкращі хлібопекарські якості.
Іноді в основу поділу на підтипи покладено географічну ознаку – місце виробництва продукту. Цей фактор враховується, якщо він закономірно впливає на технологічні якості продукту. Для кращої орієнтації у багатьох стандартах зазначають назву сортів рослин, що належать до кожного типу або підтипу.
Отже, класифікація на типи і підтипи, яка спрямована на группування продукту за природними ознаками якості, добре ілюструє зв'язок між його ботанічними і біологічними ознаками з технологічними властивостями та споживною цінністю.
Умови виробництва СГП дуже різноманітні і по-різному впливають на їхню якість. Так, у межах одного типу і підтипу зерно залежно від умов вирощування, збирання врожаю і його транспортування може містити неоднаковий процент води і різних домішок, бути більш або менш виповненим, пошкодженим або не пошкодженим різними шкідниками і хворобами та ін.
У зв'язку з цим стандарти містять норми якості за різними ознаками, які впливають на споживну вартість продукту. Всі ці показники формулюються в розділі «Технічні умови» і характеризуються спеціальними термінами – станами (наприклад, за вологістю і вмістом домішок у зерні), ступенями (наприклад, за зараженістю шкідниками хлібних запасів), категоріями (за натурою зерна) і т. ін.
У деяких стандартах різні показники якості об'єднано в групи, які іменуються класами. До першого класу належать продукти з найкращими нормами якості за всіма показниками, які входять у клас. Нарешті, стандартом передбачається і наявність продукції, яка не відповідає вимогам навіть нижчого класу.
Залежно від призначення стандарту в ньому можуть бути основні норми якості (базисні) і нижчі допустимі норми якості (обмежувальні). Стандарти закінчуються невеликими розділами про методи випробування (визначення) якості, які застосовують при оцінці продукту, а також про умови його зберігання і транспортування. У цих розділах є посилання на діючі стандарти, на методи визначення якості і правила пакування, збереження і перевезення продукту.
Особливе місце в стандартизації належить стандартам на методи оцінки якості. Нормування якості товарів потребує і стандартних методів визначення їх якості. Оцінку сировини і готової продукції проводять на різних етапах просування їх до споживача.