
- •В.П. Дмитриков, о.Г. Близнюченко, с.М. Кривонос конспект лекцій
- •Перелік скорочень
- •Лекція 1
- •1.1. Корисні і токсичні речовини в продукції апк
- •1.2. Визначення якості продукції
- •1.3. Завдання моніторингу якості сільгосппродукції
- •1.4. Мета і задача дисципліни
- •Контрольні питання
- •Лекція 2
- •2.1. Головні забруднення і забруднювачі
- •2.2. Азотовмісні сполуки
- •2.3. Пестициди і антибактеріальні речовини
- •2.4. Важкі метали і радіаційне забруднення
- •Контрольні питання
- •Лекція 3
- •3.1. Класифікація токсикантів
- •3.2. Ендогенні та екзогенні забруднення
- •3.3. Токсикологічні забруднення продуктів
- •Контрольні питання
- •Лекція 4
- •4.1. Фактори ризику від генетично модифікованої продукції
- •4.2. Проведення досліджень гмп на якість та біобезпечність
- •4.3. Методи виявлення генетично модифікованої продукції
- •Контрольні питання
- •Лекція 5
- •5.1. Фактори, що впливають на якість та зберігання продукції
- •5.2. Контроль якості плодів і овочів під час зберігання
- •5.3. Нормування якості продукції. Завдання нормування
- •5.4. Основні кондиції сільгосппродукції
- •Контрольні питання
- •Лекція 6
- •6.1. Основні положення стандартизації
- •6.2. Розробка і типи стандартів
- •6.3. Класифікація і структура державних стандартів
- •Контрольні питання
- •Лекція 7
- •7.1. Види контролю якості
- •7.2. Традиційні методи контролю якості
- •7.3. Забезпечення якості результатів аналізу
- •Кожну контрольну пробу аналізують кілька разів.
- •Контрольні питання
- •Лекція 8
- •8.1. Типи моніторингового контролю
- •8.2. Предмети й об'єкти моніторингу
- •8.3. Головні методи моніторингу
- •8.4. Контактні і неконтактні методи виміру
- •Контрольні питання
- •Лекція 9
- •9.1. Системи автоматичного контролю параметрів
- •9.2. Основні і допоміжні функції сак
- •9.3. Структурна схема сак
- •Контрольні питання
- •Лекція 10
- •10.1. Загальні відомості про датчики
- •10.2. Класифікація датчиків
- •10.3. Характеристики датчиків
- •Контрольні питання
- •Лекція 11
- •11.1. Фізичні методи
- •11.2. Електрохімічні методи. Потенціометрія
- •11.3. Іонселективні електроди в потенціометрії
- •Контрольні питання
- •Лекція 12
- •12.1. Види випромінювання, радіонукліди
- •12.2. Взаємодія ядерного випромінювання з речовиною
- •12.3. Принцип дії іонізаційного детектора
- •Контрольні питання
- •Лекція 13
- •13.1. Загальні принципи спектроскопії
- •13.2. Основний закон поглинання
- •13.3. Спектроскопія видимої й ультрафіолетової області
- •13.4. Загальна схема оптичних спектрофотометрів
- •13.5. Спектроскопія інфрачервоної області
- •Контрольні питання
- •Лекція 14
- •14.1. Хроматографія і сорбційні процеси
- •14.2. Параметри хроматограми
- •14.3. Ефективність хроматографічного розподілу
- •Контрольні питання
- •Лекція 15
- •15.1. Принципи управління якістю
- •15.2. Ефективність системи управління якістю продукції
- •15.3. Діагноз, прогноз і управління в моніторингу якості
- •15.4. Особливості локального і регіонального агроекологічного моніторингу
- •Контрольні питання
- •Лекція 16
- •16.1. Державне регулювання продовольчої безпеки
- •16.2. Міжнародне регулювання безпеки харчових продуктів
- •16.2.1. Стандарт іфс
- •16.2.2. Система хассп
- •Склад й послідовність дій для впровадження вимог iso 22000 (хассп):
- •Контрольні питання
- •Додатки
- •Література
4.3. Методи виявлення генетично модифікованої продукції
Для виявлення генетично модифікованих джерел у СГП та харчових продуктах створена методологія, методи ідентифікації, нормативна, матеріально-технічна база і кадрове супроводження.
Для вирішення завдань виявлення ГМП у країнах ЄС розроблена і на основі директиви Європарламенту № 1829/2003 успішно використовується схема багатоступеневого аналізу, яка дає можливість визначити і кількісно охарактеризувати ГМП незалежно від складу зразка. Основним методом для проведення досліджень є полімерна ланцюгова реакція (ПЛР).
Аналіз складається з декількох ступенів:
- визначення рослинної ДНК у зразку;
- первинний скринінг за допомогою універсальних маркерів – генно-інженерних елементів, які найчастіше використовуються під час отримання генетично модифікованих рослин (наприклад, 355-промотора і NOS-термінатора);
- ідентифікація сорту або лінії генетично модифікованої культури (для співставлення зі списком дозволених ГМП);
- визначення кількості ідентифікованих генетично модифікованих компонентів.
У деяких країнах окремі фірми мають банки генів рослин донорів. Крім рослин, донорами можуть бути бактерії, віруси, комахи та ін. Одні країни можуть закуповувати гени в інших країнах (вони запатентовані) і використовувати для виробництва генетично модифікованих рослин. ДНК генів зливається з ДНК генів-донорів у пробірці (in vitro) декількома методами. Таким чином рекомбінантну ДНК вводять в живі клітини (рис. 4).
Рис. 4. Генетична конструкція ГМП
Маркерними генами, які використовують, є, наприклад, білок медузи, який світиться в ультрафіолеті, або бактеріальний ген, який забарвлює тканину в синій колір за наявності субстрату.Використання донорських послідовностей є основоположним для ідентифікації ДНК. Зазвичай маркерні фрагменти ДНК відповідають поліморфним сайтам або різним аллельним варіантам, які в подальшому можна ідентифікувати.
Міжнародна практика виявлення генетично модифікованої ДНК у продуктах харчування і СГП рослинного походження ґрунтується на якісному і кількісному аналізі. Якісний аналіз полягає у виявленні найбільш розповсюджених регуляторних елементів і цільових генів, наприклад, 355-промотора, NOS-термінатора та ін. Якщо виявлено ці гени, роботу продовжують і здійснюють кількісний аналіз.
Існує декілька методів ідентифікації генетично модифікованих джерел. Перевагу надають методу визначення трансгенної ДНК. Будова ДНК однакова у всіх клітинах організму, тому будь-яка частина рослини може бути використана для ідентифікації генетично модифікованих джерел, що неможливо в разі визначення модифікованого білка, оскільки білок експресується не у всіх частинах рослин. Методи ідентифікації трансгенної ДНК охоплюють декілька етапів вилучення ДНК з продукту, ампліфікацію специфічної ДНК, електрофорез продуктів ПЛР і візуалізацію результатів електрофорезу.
Метод вилучення ДНК з продуктів рослинного походження складається з декількох стадій: руйнування клітин хімічними агентами, найчастіше аніонними детергентами, з метою вилучення ДНК у розчин; видалення білків та інших компонентів з розчину преципітацією: селективне відділення ДНК осадженням спиртом. Встановлено, що ДНК не визначається в харчових продуктах, які були піддані значній технологічній і/або термічній обробці: гідролізовані рослинні білки, високорафіновані олії та крохмаль, соєвий соус, цукор і етиловий спирт з генетично модифікованої картоплі.
Методи, які ґрунтуються на виявленні трансгенної ДНК, мають переваги – це можливість використання скринінгових аналізів, які дозволяють визначити регуляторні послідовності, що використовуються приблизно в 80 % трансгенних рослин, які створені сьогодні: промотор 355, отриманий з вірусу мозаїки цвіточної капусти, і термінатор NOS Agrobacterium tumofaciens. Використання скринінгових методів дає можливість виявити не дозволені для використання ГМП їжі.
Подальший розвиток систем ідентифікації ГМП в харчових продуктах пов'язаний з кількісним визначенням специфічних послідовностей нуклеїнових кислот. Найбільш перспективними для цього є методи ПЛР в реальному часі, але необхідно мати спеціальне обладнання для специфічної флуоресценції.
Останнім часом намітилася тенденція організації ПЛР – лабораторій безпосередньо на підприємствах, що виробляють харчові продукти. Так виробники можуть вирішувати питання, пов'язані з маркуванням ГМП і доводити цю інформацію до споживачів.
Наприклад, компанія «Омега– харчові технології», яка виробляє смакоароматичні, комбіновані і багатофункціональні суміші, маринади, приправи і соуси, з 1 жовтня 2006 р. маркує їх. Аналізи проб всієї сировини і готових продуктів проводяться у виробничих лабораторіях. Контроль здійснюється за узгодженою з органами сертифікації схемою.
В Україні сьогодні відсутній контроль за оборотом продуктів, які містять ГМП. Сьогодні всі виробники харчових продуктів в Україні, не маючи власної системи контролю своєї продукції, не можуть дати гарантій, що в ній не міститься ГМП.
Причин декілька: правове забезпечення порівняно з іншими передовими країнами світу приймається з великим запізненням. Питання про випробування та використання генетично модифікованої СГП і продуктів харчування в Україні практично не вирішуються.