2. Класифікація заходів адміністративного примусу

Значна кількість та розмаїття заходів адміністративного при­мусу, які відрізняються один від одного, створюють підстави для їх можливого об’єднання у групи, тобто проведення кла­сифікації. Щодо класифікації заходів адміністративного примусу слід зазначити, що її здійснення обумовлене:

• по-перше, потребою з’ясування суті різноманітних заходів адміністративного примусу, їх мети, взаємодії;

• по-друге, створенням засад ефективного впливу цих заходів;

• по-третє, досконала класифікація заходів адміністратив­ного примусу є необхідною передумовою змістовного наукового дослідження їх потенціалу.

Традиційним в адміністративно-правовій доктрині був і зали­шається поділ адміністративно-примусових заходів на заходи фізичного і психічного (психологічного) впливу, який зустрічається як у роботах вчених-юристів XIX століття, так і в сучас­них наукових джерелах. Однак слід зазначити, що такий поділ заходів адміністративного примусу не можна вважати доскона­лим, оскільки він має обмежений характер, залишаючи за межами класифікації значну кількість заходів (наприклад, ті, що наділені впливом організаційного характеру).

Взагалі у правовій літературі виділяються декілька варіантів класифікації заходів адміністративного примусу залежно від обраного критерію. Досі у літературі немає однозначного рішен­ня, який критерій є основним, базовим. Кожен науковець обирає свій критерій й обґрунтовує доцільність його використання. Традиційно виділяються такі критерії для розподілу заходів адміністративного примусу: наявність адміністративно-правової санкції, спосіб охорони правопорядку, безпосередня мета застосування, суб’єкт застосування, термін дії, територія дії, специфіка процедури застосування тощо.

Так, наприклад, залежно від наявності адміністративно-правової санкції заходи адміністративного примусу поділялися на: адміністративні стягнення та інші заходи примусу, які назива­ються по-різному: заходи адміністративного забезпечення, адміністративно-правові заходи соціального примусу, заходи припинення, які фактично мали примусову природу, але були позбавлені характеру покарання (Г. Петров, С. Студенікіна).

Залежно під безпосередньої мети застосування заходи адміністративною примусу поділяються на: адміністративні стяг­нення; заходи адміністративного припинення; адміністративно-відновлювальні заходи (Д. Бахрах).

Залежно під мені застосування адміністративно-правової норми виділяються: адміністративні стягнення, що застосовувалися при притягненні особи до адміністративної відповідальності як покарання особи; заходи адміністративного припинення, які використовуються для припинення відповідного правопорушен­ня; заходи процесуального примусу, які забезпечують можли­вість визначення факту правопорушення, встановлення особи правопорушника, збирання всіх необхідних відомостей про адміністративний проступок і складання відповідних процесуальних документів; відновлювальні заходи для поновлення право­порядку; заходи адміністративно-примусові, що застосовуються з метою припинення правопорушень (Л. Розін).

Залежно від особи, щодо якої здійснюється застосування, або об’єкту виливу прийнято виділяти адміністративно-примусові заходи, що застосовуються до фізичних осіб, до юридичних осіб, а також змішані.

За строками дії — ті, що застосовуються шляхом виконання певних разових дій і не пов’язані зі строком, і такі, що харак­теризуються тривалістю дії, тощо.

При цьому пропонується навіть одночасне використання кількох критеріїв у кілька етапів.

Так, наприклад, на першому етапі залежно від фактичних підстав застосування виділяють 2 підсистеми однорідних захо­дів: заходи, пов’язані з протиправними діяннями, і заходи, застосування яких не пов’язане із такими діяннями. На другому етапі, обравши критерієм безпосередню мету застосування, заходи, пов’язані з протиправними діяннями, поділяються на заходи відповідальності та заходи припинення, а примусові заходи, не пов’язані з протиправними діяннями, — на такі, що пов’язані з надзвичайними ситуаціями, та, власне, запобіжні заходи. І, нарешті, на третьому етапі заходи припинення за­лежно від характеру дії поділяються на, власне, заходи припи­нення та заходи адміністративно-процесуального примусу.

Водночас найбільше визнання одержала класифікація заходів адміністративного примусу, запропонована М. Єропкіним, а піз­ніше запозичена Ю. Битяком, В. Зуй, А. Комзюком та В. Колпаковим, в основу якої покладено використання безпосередньої мети застосування заходів та способу охорони правопорядку.

Відповідно, прийнято виділяти наступні групи заходів адмі­ністративного примусу: