РОЗДУМ

(міркування)

Доведення або пояснення чогось (теза, аргументи, висновки)

РОЗПОВІДЬ

повідомлення про події

(експозиція, зав'язка, кульмінація, розв'язка)

М овні засоби

Ш ироке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології

У живання мовних штампів з перевагою багатокомпонентних мовних конструкцій (Повідомлення про одержання директивного листа Міністерства освіти та науки України)

С пецифічний характер фразеології – компонент стійких фразеологічних сполучень функціонує здебільшого в прямому значенні (Ставити питання, підбивати підсумки, доводити до відома)

В ідсутність емоційно-забарвленої лексики

С инонімія зведена до мінімуму і не викликає двозначності

Н аявність безособових та наказових форм дієслів із значенням постійної дії і відсутність особових форм як засобів індивідуалізації автора

Ш ироке використання простих поширених речень, часто ускладнених однорідними, відокремленими. Вставними членами речення

З агальні позамовні ознаки офіційно-ділового стилю

О фіційний характер - характер і зміст інформаційних зв'язків між учасниками ділового спілкування регламентуються чинним правовими нормами, залежать від місця в ієрархії органів управління, компетенції, функціонального змісту їхньої діяльності

А дресність – офіційний автор і адресант документа відомий, здебільшого ним є організація

П овторність дій і ситуацій – це суттєвий чинник ділового спілкування. Повторність управлінської інформації приводить до регулярності використання однакових мовних засобів

Т ематична обмеженість кола завдань, які вирішує організація, є наслідком певної стабільності її функцій

С мислова точність, ясність, які поєднуються зі стислістю, лаконічністю висловлювання, строгою послідовністю викладення фактів

В исока стандартизація вислову та сувора регламентація тексту (для чіткої організації текст поділяють на параграфи, пункти, підпункти)

Д окументальність – кожний офіційний папір повинен бути об'єктивним, достовірним, зберігати стабільні традиційні форми (наявність реквізитів та усталений порядок їх розміщення)

Усі національні мови обов'язково мають норми, тобто історично сформовані і суспільно усвідомлені стандарти. Ці стандарти усталені на основі літературної традиції, що регулює мовленнєву діяльність у її типових функціонально-комунікативних різновидах.

Мовна норма - сукупність найпридатніших (правильних, кращих) для обслуговування суспільства засобів мови, яка виникає як результат добору мовних елементів із наявних, утворюваних мовцями тепер чи взятих із запасу минулого

Традиційність –відповідає усталеним нормам, зразкам, прийнятим за традицією

Варіантність – наявність варіантів, видозміна норми

Щ о означає знати мову професії

у міти мислити

з нати логіку вислову

з нати мову фаху, термінологію

р озуміти інформацію

в становлювати комунікативні зв’язки

в олодіти культурою спілкування і висловлення думки

в олодіти нормами усної і писемної літературної мови

у міти укладати фахову документацію

у міти складати тексти

в олодіти комунікативними ознаками мовлення

Не вживайте вульгаризмів, грубих і лайливих слів – це рівень невихованих та інтелектуально нерозвинутих людей

Г оворіть завжди літературною мовою – це показник інтелігентності, професійної освіти

Не зловживайте словами іншомовного походження, якщо є відповідники в рідній мові

М овна пам’ятка фахівцю

У никайте суржику, діалектизмів, професійних жаргонізмів

Правильно наголошуйте слова. Наголос змінює лексичне значення слова

Не перенасичуйте мову професіоналізмами, вживайте терміни відповідно до їхнього лексичного значення

Е тапи підготовки до виступу

Обдумування теми – конкретизація теми виступу, встановлення кола питань, врахування інтересів аудиторії, її рівня й вимогливості, ступінь обізнаності з цього питання;

О працювання і писемне оформлення теми – добір літератури, документування виписок, підготовка конспекту чи тез. Обов’язково писати повний текст для офіційної доповіді

К ритичний розбір готового виступу – аналіз з погляду композиції (зачин, виклад, підсумок, мовне оформлення), логічності викладу, зрозумілості термінів, чіткості визначень, добору фактів;

Т имчасовий відхід від теми – після повного опрацювання тексту виступу необхідно відкласти його на кілька днів, не займатися цим питанням, щоб тема запам’яталася, остаточно викрастилізувалася , зазнала потрібних змін;

В иголошення теми – перед виступом текст доцільно кілька разів прочитати вголос, це допомагає щось додати чи викинути. Починати виступ треба активно, доброзичливим тоном намагатися зацікавити слухачів.

В аріанти підготовки до виступу та його проведення:

Н аписати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам

Н аписати ттекст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити напам’ять, інколи заглядаючи в рукопис

Підготувати лише коротенькі записи (тези)

В иступити без будь-яких нотаток