Екологічний сектор зовнішнього середовища

Екологічне середовище міжнародних корпорацій містить у собі фізичне (земля, вода, повітря) і біологічне навколишнє середовище. Основні складові екологічного середовища ділять на такі компоненти, як кліматичні особливості, стан навколишнього середовища, включаючи рівень її забруднення, аварійні ситуації техногенного характеру, промис­лові катастрофи.

Політичний сектор зовнішнього середовища

Політична складова зовнішнього середовища включає регу­ляційний клімат, платформи політичних партій і громадських організацій, відношення уряду і суспільства до міжнародних корпорацій і сфери їхньої діяльності, лоббістські настрої і мож­ливості.

Детальному аналізу піддаються наступні аспекти політично­го середовища:

• політична стабільність;

• концепції політичних партій і їхня здатність впливати на прийняття рішень;

• можливості влади і структур, що приймають рішення, за­безпечити їхню реалізацію;

• суспільна думка;

• страйковий рух;

• кримінальна обстановка;

• соціальна напруженість;

• націоналізм;

• рівень стабільності демократичних перетворень;

• роль і вплив регіональної влади;

• політична обстановка в регіонах.

Аналітики міжнародних корпорацій здійснюють дослідження:

1. правових питань функціонування економіки країни (ре­гулювання процесів приватизації, націоналізації, розвиток підприємництва, інвестування, податкова, фінансова, кре­дитна політика);

2. законів і нормативних актів по системах стандартизації, патентування, метрології, сертифікації товарів і послуг, захисту прав споживачів, ціноутворення, звітності, антимонопольної політики, управління якістю товарів, охоро­ни праці й ін.;

3. законів і нормативних актів по регулюванню безпеки і взаємозамінності товарів, ресурсозабезпеченості, розвит­ку виробництва, соціального розвитку підприємств, охо­рони навколишнього середовища, реформуванню трудо­вих відносин, рекламі;

4. правового регулювання процесів створення і функціону­вання підприємств, у т.ч. спільних і іноземних;

5. погодженості системи національного законодавства з міжнародним правом і захищеності прав власності й особистості.

Тема з стратегічне планування в міжнародних корпораціях

Стратегічний менеджмент в міжнародних корпораціях складається з таких основних етапів:

1. Стратегічний аналіз середовища.

2. Встановлення головної мети розвитку.

3. Формування стратегії.

4. Реалізація стратегії.

5. Контроль та оцінка результатів.

Стратегія міжнародної корпорації – це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку, що охоплює сфери, засо­би та форми діяльності, систему внутрішніх взаємовідносин, а також позицію щодо зовнішнього середовища і призначений для забезпечення здійснення місії та досягнення цілей міжна­родної корпорації.

Стратегічна ціль – це бажаний стан майбутнього, якого прагне досягти міжнародна корпорація в довготривалому пе­ріоді. На відміну від місії, цілі міжнародної корпорації більш конкретні за змістом і часто встановлюються у вартісному виг­ляді.

На основі встановлених цілей визначаються конкретні зав­дання розвитку міжнародної корпорації. Якщо цілі відносяться до діяльності міжнародної корпорації в цілому, то завдання мають відношення до її окремих частин. Порівняно з цілями завдання мають більш короткостроковий, оперативний харак­тер, вони пов’язані з плануванням поточної діяльності.

Після формулювання головної мети міжнародна корпорація розробляє послідовність дій, спрямованих на їх досягнення, тобто стратегічний план.