Технологічний сектор зовнішнього середовища

Задача аналізу технологічного сектору зовнішнього середови­ща полягає у виявленні і здійсненні моніторингу технологічних змін, а також їхнього використання конкурентами.

Соціальний сектор зовнішнього середовища

Дослідження соціального сектору зовнішнього середовища включає аналіз наступних компонентів:

• демографічної ситуації;

• культурних особливостей;

• рівня освіти;

• звичок населення й ін.

Незначна швидкість змін у цьому секторі, як відзначає ряд дослідників, зменшує увагу організацій до цього сектора навколишнього середовища.

Культурний сектор зовнішнього середовища

Для оцінки культурного сектора зовнішнього середовища виконується аналіз наступних параметрів:

1. відношення до навколишнього середовища

Розрізняють три типи відносин: домінування (регулювання навколишнього середовища з метою досягнення відповідності її параметрів вимогам людини – Європа, Північна Америка); приречення (Божа воля визначає все, що відбувається у світі і необхідно сприймати навколишній світ як те, що підлягає змінам – Близький Схід); гармонії (навколишнє середовище – це «живаючи» система, що активно реагує на діяльність люди­ни і дружнє, партнерське відношення з її складовими служить на благо людини, дозволяє використовувати накопичені багат­ства ефективно і багаторазово – Далекий Схід).

2. відношення до колективу й особистості

Розглядаються два основних типи відносин, які передбача­ють або заохочення індивідуалізму, або колективізму. Індивіду­алізм заснований на визнанні незалежності особистості в прий­нятті рішень і вирішальному внеску окремих індивідуумів у розвиток суспільства, націй, організації. Колективізм властивий суспільствам, пе­реконання яких базується на тезі, що людина – це частина цілого і результативність, і задоволеність колективу важливіше, ніж окремої особистості.

У залежності від домінування того чи іншого типу відно­син будуються організаційні структури управління компанія­ми в окремих країнах.

2. ставлення до часу

Суспільні норми і звичаї поділяють на:

• засновані на визнанні часу обмеженим, невідновленим стратегічним ресурсом, що передбачає жорстке дотриман­ня режиму роботи, конкретизацію графіків, виконання службових функцій, обмеження тривалості ділових переговорів, виконання запланованих обсягів робіт у встанов­лений термін (Європа, Північна Америка);

• засновані на визнанні часу як нескінченного, невичерп­ного, необмеженого, доступного ресурсу, який необхідно використовувати для спілкування, установлення близь­ких контактів з партнерами (Близький Схід).

2. ставлення до результатів

Культури діляться на:

• культури, засновані на домінуванні результатів дії над процесами. Результати оцінюються встановленими кількісними параметрами, які у свою чергу виступають основою для оцінки успішності особистості і знаходять прояв в суспільному визнанні, посаді, швидкості просу­вання по службовим сходам і іншим атрибутам (Європа, Північна Америка);

• культури, що акцентують увагу на необхідність досягнен­ня щоденної гармонії, сполучення необхідності роботи і високого рівня задоволеності трудовими процесами (Ки­тай, Японія).

5)стосовно процедур

Культури поділяються на дві групи:

• засновані на визнанні визначальної ролі формальностей у встановленні контактів, проведенні зустрічей і перего­ворів, включаючи формування клімату спілкування, а потім досягнення цілей;

• ті, що базуються на традиціях, які припускають чіткі, структуровані підходи до рішення задач, пов’язаних зі здійсненням особистих контактів.