Економічний сектор зовнішнього середовища

Економічний сектор зовнішнього середовища відображає роз­поділ і використання ресурсів у суспільстві. Стан економіки без­посередньо впливає на параметри попиту та пропозиції, визначає економічні тенденції, формує чекання споживачів і виробників.

Кон’юнктура

Серед найважливіших показників, що характеризують коньюктуру ринку виділяють співвідношення між попитом та пропозицією, рівень цін, рівень виробничих потужностей і то­варні запаси, особливості поведінки споживачів і виробників.

Прогноз кон’юнктури включає аналіз наступних параметрів:

• динаміки виробництва товарів, в тому числі товарів-замінників і супутньої продукції у світі, в основних країнах-виробниках, основних компаніях-виробниках;

• динаміки попиту та товари;

• динаміки зміни рівня завантаження виробничих потуж­ностей, технології виготовлення і характеристик сирови­ни, яка використовується у виробництві, впливу НТП на процеси, що відбуваються в галузі;

• динаміки основних техніко-економічних показників роз­витку галузі, особливостей концентрації і спеціалізації, ди­наміки виробничих витрат, чисельності зайнятих, рівня зносу виробничих потужностей, продуктивності праці, резервів потужностей, ефективності виробництва;

• політики ведучих компаній-виробників в області експорту, у т.ч. форм і методів торгівлі, напрямків розширення збуту;

• динаміки оптових і експортних цін ведучих виробників даного товару. Зв’язок змін цін з удосконаленням тех­нологічного процесу виробництва і збуту, коливання­ми цін на сировину, комплектуючі, паливно-енерге­тичні ресурси.

Для складання кон’юнктурного прогнозу найчастіше ство­рюється група експертів, які на основі наявної кількісної інфор­мації і власних суджень, визначають основні тенденції розвит­ку ринку на перспективу, установлюють потенційні можливості і погрози розвитку бізнесу.

Постачальники ресурсів

При здійсненні закупівель матеріальних ресурсів менедже­ри підрозділів постачання оцінюють:

• вартісні і якісні характеристики ресурсів;

• можливості безперебійного постачання необхідних об­сягів і його надійність;

• імітаційні показники ресурсів (можливість імітації, замі­ни і комбінування з іншими факторами виробництва);

• терміни кредитування;

• потенціал розвитку довгострокової взаємодії. При аналізі ресурсного забезпечення виділяють:

• звичайні і стратегічні ресурси,

• матеріальні і нематеріальні,

• гомогенні і гетерогенні (якісно неоднорідні).

Гетерогенність ресурсів є основою для формування трива­лих конкурентних переваг організацій, які ними володіють. Зміна факторів зовнішнього середовища в останнє десятиліття свідчить про поступове формування умов досягнення гомоген­носте всіх ресурсів.

Зацікавлені групи

Зацікавлені групи – це групи осіб, що впливають на діяльність і особливості розвитку міжнародної корпорації. До зацікавлених груп відносять:

1. громадські організації, які здатні впливати на суспільну думку про міжнародну корпорацію;

2. споживачів;

3. комерційні організації;

4. постачальників матеріальних, трудових, фінансових і інте­лектуальних ресурсів.

Міжнародні корпорації оцінюють відношення зацікавлених груп до змін в операційній або комерційній діяльності, прагнучи на проектній стадії згладити можливі розбіжності і не допусти­ти конфліктів. Крім того, при внесенні змін у звичайну практику оцінюється можливість залучення зацікавлених груп у реаліза­цію проектів.

Оцінка впливу зацікавлених груп на діяльність міжнародних корпорацій складається з наступних етапів:

1. Виявлення реальних і потенційних зацікавлених груп, ранжирування їх у залежності від важливості для організації.

2. Визначення тих інтересів і позицій зацікавлених груп, що можуть вплинути на корпорацію. Оцінка силь­них і слабких сторін зацікавлених груп.

3. Складання карти взаємозв’язків зацікавлених груп для визначення напрямків діяльності, що викликають найбільший інтерес, а також оцінки можливих коаліцій­них дій зацікавлених груп.

4. Прогнозування позитивних і негативних результатів взаємодії з зацікавленими групами, можливостей і погроз (напрямків, важливості, тривалості впливів, можливостей дозволу конфліктів).

5. Розробка послідовності дій для скорочення негатив­них впливів і збільшення частки позитивних результатів.