Організаційні проблеми міжнародних корпорацій

Джерелом будь-яких змін є невідповідність окремих частин системи. Це твердження відноситься і до міжнародних корпо­рацій.

У політичній сфері виникають протиріччя між державною економічною політикою та інтересами міжнародних корпорацій, яких не влаштовують рівень оподаткування, заходи державно­го регулювання бізнесу і політичного протекціонізму. У резуль­таті міжнародні корпорації переносять частину своєї діяльності з однієї країни в іншу з кращими економічними умовами, ускладнюючи при цьому організаційну структуру.

В інвестиційній сфері існує проблема невідповідності інте­ресів власників і керуючих у зв’язку з вибором різних напрямів розподілу прибутку.

В адміністративній сфері виникають конфлікти між адмініст­рацією і найманими робітниками з приводу планування кар’є­ри, диференціації заробітної плати у зв’язку з розбіжностями в економічних умовах країн базування та управлінській культурі. Спостерігається неузгодженість у розподілі відповідальності і повноважень між співробітниками.

У ринковій сфері кризові явища в економіці країни базуван­ня змушують здійснювати реструктуризацію бізнесу або вико­ристовувати форми фінансових відносин з партнерами, які не властиві материнській компанії.

У суспільній сфері основними причинами організаційних змін є діяльність профспілок, які перешкоджають процесам злиття або поглинань компаній.

Фактори організаційного розвитку міжнародних корпорацій

Глибина організаційних перетворень визначається особли­востями функціонування міжнародних корпорацій і припускає виділення формальних і неформальних факторів організаційно­го розвитку (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Класифікація факторів організаційного розвитку міжнародних корпорацій

Формальні фактори спостережливі, раціональні та орієнто­вані на структурні аспекти функціонування міжнародних кор­порацій: види діяльності, організаційну стратегію, склад влас­ників, структуру і систему управління, бізнес-процеси, структуру капіталу.

Вплив на неформальні фактори організаційного розвитку припускає втручання в сприйняття індивідуальних ролей, міжособистісні і міжгрупові відносини (норми і санкції, взаємодії та установки).

Види організаційних перетворень у міжнародних корпораціях

Процес комплексних довгострокових організаційних змін є організаційним нововведенням – свідомо організованим процесом реалізації нововведення. Під організаційним нововведенням розу­міють комплекс заходів щодо упорядкування системи управлін­ня, що має глобальну або локальну новизну для даної корпорації.

Глобальне організаційне вдосконалення охоплює всі складові елементи організації в цілому, локальне – її окремі елементи.

Розрізняють три типи організаційних інновацій, з якими сти­каються менеджери корпорації і її структурних одиниць: ради­кальні, та інкрементальні зміни, безперервні покращення:

• радикальні зміни є найбільш складними для управління, тому що інновація викликана змінами в організаційному оточенні (наприклад, зміна власників);

• інкрементальні зміни звичайно проводяться як частина політики підвищення конкурентоспроможності і не вима­гають зміни культури і перегляду цілей організації;

• безперервні покращення є частиною добре організовано­го менеджменту і спрямовані на постійне підвищення ефективності існуючих процесів.

Організаційні перетворення в корпораціях класифікують за такими критеріями: цілі, причини, рівні, функціональний зміст, види стратегії, моделі здійснення (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Види організаційних перетворень у міжнародних корпораціях