Функціональні стратегії

Відповідно до основних функціональних напрямів, розрізнюють маркетингову, виробничу, фінансову, інноваційну стратегії, а також стратегії постачання та управлін­ня персоналом. В якості прикладу функціональної стратегії розглянемо варіанти стратегії постачання.

Стратегія постачання. Міжнародна корпорація для забезпе­чення власного виробництва сировиною, матеріалами, комплек­туючими, обладнанням, робочою силою може обрати декілька варіантів розташування джерел постачання:

• внутрішні джерела;

• зовнішні джерела;

• комбіновані джерела.

Внутрішні джерела (під якими розуміють постачальників, які розташовані в країні виробництва продукції). Використан­ня внутрішніх джерел постачання є одним із найбільш простих варіантів отримання ресурсів. Його переваги обумовлені зруч­ністю співпраці з місцевими компаніями-постачальниками через єдність менталітету, мови, валюти, наближеність та ін. У разі внутрішнього забезпечення немає необхідності у створенні ве­ликих запасів сировини, матеріалів та комплектуючих, оскіль­ки лінії постачання, як правило, не дуже довгі, також виключені затримки партій товарів на кордоні. Але іноді місцеві ресурси, необхідні для виробництва, відсутні або занадто дорогі. В тако­му разі компаніям доводиться шукати зовнішні джерела постачання, які мають свої переваги.

Зовнішні джерела. Останнім часом міжнародні корпорації все більше зосереджуються на виробництві кінцевої продукції, купуючи напівфабрикати та послуги у інших фірм. Частка імпортних компонентів в загальному обсязі напівфабрикатів, що використовуються компаніями, зросла з 24 до 50% в Канаді, з 21 до 34% у Франції, з 16 до 37% у Великій Британії.

Вибір зовнішніх джерел постачання зумовлений кількома причинами. По-перше, закупка матеріальних ресурсів в інших країнах може виявитися дешевшою, ніж закупка на внутрішнь­ому ринку. Не кожна країна світу видобуває всі види сирови­ни, виробляє всі види матеріалів та комплектуючих, що не­обхідні у виробництві. З урахуванням того, що матеріальні затрати складають значну долю виробничих затрат, то закупівля сиро­вини безпосередньо у фірми-виробника може значно зменши­ти собівартість продукції. По-друге, якість імпортної сировини може бути на порядок вищою за якість місцевої.

Комбіновані джерела. Як правило, у виробництві більшості складної промислової продукції не можна обмежитися одним-двома найменуваннями ресурсів. Технологічний процес може по­требувати використання великої кількості різноманітної сирови­ни, що охоплює мало не всю таблицю Менделєєва. Звичайно, в такому випадку одного джерела постачання виявляється замало, і компанії доводиться паралельно використовувати кілька постачальників з різних країн світу.

Тема 4 прийняття рішень у міжнародних корпораціях теоретичні основи прийняття управлінських рішень

Управлінське рішення – це результат аналізу суб’єктом уп­равління (особою чи групою осіб) інформації про стан системи та визначення сукупності дій, необхідних для ефективного розв’язання або уникнення проблем з конкретною метою.

Процес прийняття рішень в загальному розумінні складаєть­ся з ідентифікації проблем (можливостей) та вибору оптималь­ного рішення щодо їх подолання (використання).

Проблемою вважається ситуація, коли не досягається постав­лена мета.

Можливість – це ситуація, коли існує потенціал перевищен­ня результатів діяльності, які закладені в цілях організації.

Розрізняють стратегічні, тактичні та оперативні рішення.

Управлінські рішення поділяють на дві групи: запрограмо­вані та незапрограмовані рішення.

Запрограмовані рішення є результатом реалізації певної, заз­далегідь визначеної послідовності кроків або дій. Такі рішення пов’язані з ситуаціями, які часто виникають, що дозволяє ви­робити правила прийняття рішень в майбутньому.

Незапрограмовані рішення пов’язані з унікальними невизначеними ситуаціями, які мають важливе значення. Оскільки не­можливо заздалегідь встановити конкретну послідовність необ­хідних дій, для кожного такого рішення розробляється спеціальна процедура. Багато незапрограмованих рішень прий­мається під час стратегічного планування, коли невизначеність зовнішнього середовища є високою й необхідно приймати складні рішення.