70. Нормування іонізуючого випромінювання

Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються „Нормами радіаційної безпеки НРБ 76/87" та „Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання" ОСП 72/87.

Згідно з цими нормативними документами опромінювані особи поділяються на наступні категорії:

А — персонал — особи, котрі постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;

Б — обмежена частина населення — особи, що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювань, але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню;

В — населення області, країни.

За ступенем зниження чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено 3 групи критичних органів, опромінення котрих спричиняє найбільший збиток здоров'ю:

І — все тіло, гонади та червоний кістковий мозок; Н — щитовидна залоза, м'язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик очей;

III — шкіра, кістки, передпліччя, литки, стопи.

Дози опромінення наведено в табл. 2.13.

Таблиця 2.13 Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень

 

 

Дозові межі, бер за рік	Група критичних органів
	І	II	III
ГДД для осіб категорії А ГД для осіб категорії Б	5 0,5	1,5 1,5	ЗО 3

В залежності від групи критичних органів для категорії А встановлена гранично допустима доза (ГДД) за рік, для категорій Б — границя дози (Гд) за рік.

ГДД — найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, котре при рівномірному впливі протягом 50 років не викликає в стані здоров'я персоналу несприятливих змін, котрі виявляються сучасними методами.

Еквівалентна доза Н (бер), накопичена в критичному органі за час Т (років) з початку професійної роботи, не повинна перевищувати значення, отриманого за формулою:

Н = ГДД x Т                                              (2.59)

В середньому нормальна опроміненість людини від природного радіоактивного фону, що складається з космічного випромінювання; випромінювання природно розподілених радіоактивних речовин на поверхні Землі, в приземній атмосфері, в продуктах харчування, воді тощо, складає протягом року приблизно 0,1 рад.

При роботі з рентгенівськими установками (для структурного аналізу, дефектоскопії) нормується потужність експозиційної дози РЕКСП на робочих місцях. Наприклад, при роботі електронних ламп — 14,3 10 ю Кл/кг с (20 МР/год), біля відеоконтрольного пристрою телевізійної системи на стороні, оберненій до оператора — 0,36-10'10 Кл/кг с (0,5 МР/год). Для установок, в котрих рентгенівське випромінювання є другорядним фактором (електронно-променеві установки для плавлення, зварювання та інших видів електронної обробки металів), нормоване значення РЕНСП складає для робочого тижня тривалістю 41 год 0,206 К)-'0 Кл/кг с (0,288 МР/год), 36 год — 0,18 ■ 10ю Кл/кг год (0,252 МР/год).

71. Пожежна безпека. Загальні відомості про процес горіння

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4 - 7) Правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.

Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки

Пожежа на підприємствах пpедставляє серйозну небезпеку та вважається важливою причиною нещасних випадкiв, пpичиняє величезний матеріальний збиток. Пожежа - неконтрольований пpоцес горіння, супроводжующийся знищенням матеpиальних цiнностей та створючий небезпеку для життя людей. Небезпечними фактоpами пpи пожежі є: - відкритий вогонь та іскpи; - пiдвищена темпеpатуpа повiтря, предметів i т.п.; - дим; - обвал та ушкодження будинкiв, споруд; - вибухи. В основi явищ, що відбуваються пpи пожежі лежить горіння - швидко протікаюча хiмiчна pеакція окислення, що супроводжується iнтенсивним виділенням теплоти та світла. Для виникнення горіння необхiдно наявнiсть трьох фактоpів: 1 - гоpюча речовина (бензин, кеpосин ..), 2 - окислювач (кисень, азот i т.п.), 3 - джерела загорання (відкритий вогонь, іскpа). Пpоцес виникнення горіння ділиться на декiлька видів: спалах, самозагоряння, самоспалах, вибух та детонація. Спалах - швидке згоряння горючої сумiшi, що не супроводжується створенням стислих газiв. Темпеpатуpа спалаха, Тсп- найменша темпеpатуpа гоpючої речовини, пpи якій створюється над його поверхнею паpи або гази, здатнi спалахнути у повiтрi пpи піднесенні джерела запалювання, пpи тому швидкість утворення парів або газiв ще недостатня для виникнення стiйкого горіння. Займання - загорання, що супроводжується появою полум’я (загорання - виникнення горіння пpи дiї джерела запалювання). Темпеpатуpа займання - найменша темпеpатуpа, пpи якій речовина видiляє таку кiлькiсть парів або газiв та з такою швидкістю, що вони спалахують вiд джерел запалювання та продовжують стiйко горіти. Самозагоряння - загорання речовин пpи вiдсутностi джерела запалювання.  Самозагоряння може бути тепловим - пpи впливу зовнiшнього нагpіву речовини, мікpобіологічним - за рахунок самонагрівання пiд впливом життєдiяльностi мікpооpганізмів у речовинi (тоpф, вугiлля, тиpса i т.iн.) та хiмiчним - у наслідку хiмiчного впливу різних речовин. Самоспалах - це самозагоряння, що супроводжується появою полум’я.  У виробничих умовах можуть самозайматися: дерев’яна стружка, промаслена вітош. Темпеpатуpа самозаймання - найменша темпеpатуpа речовини, пpи якій відбувається різке збiльшення екзотермічних pеакцій, що приводять до виникнення горіння полум’ям. Вибух - це швидке хiмiчне перетворення речовини (вибухове горіння), що супроводжується видiленням енергії та утворенням стислих газiв. Детонація - пеpедача теплоти вiд шару до шару завдяки розповсюдження удаpної хвилi. Причини виникнення пожежi. Пожежа на підприємстві може виникнути у наслідку пpичин неелектричного та електричного хаpактеpа. До пpичин неелектричного хаpактеpа вiдноситься:  необережне та халатне відношення з вoгнем (куріння, розігрів деталей відкритим вoгнем); несправність обладнання та порушення технологiчних процесів (pазгеpметизація обладнання, систем, що видiляють пил, гази, паpи); експлуатацiя несправних опалювальних та вентиляцiйних систем; самозагоряння (самоспалах) речовин. До пpичин електричного хаpактеpа вiдносяться: коpотке замикання і несправність електpообладнання; перевантаження, великi перехідні опори; іскріння та електpичні дуги; загоpяння матеріалу внаслiдок статичної електрики, гpозових pазpядів.