43. Методи розрахунку штучного освітлення
Для світлотехнічних розрахунків необхідно ознайомлення з характером зорової роботи і технологією виробництва.
Для розрахунку штучного освітлення використовують три методи:
метод коефіцієнта використання світлового потоку;
метод питомої потужності;
крапковий метод;
1. Для розрахунків загального рівномірного освітлення чистих приміщень застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.
Світловий потік однієї лампи Ф визначаються за формулою:
Ф=
,
(7)
де
Е
-
нормативне значення освітленості, лк;
К - коефіцієнт запасу ( К =1,3-1,8);
S - площа приміщення, м ;
Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (z=1,1-1,15);
N - кількість світильників;
-
коефіцієнт використання світлового
потоку.
За розрахунковими значеннями світлового потоку добирають найближчу стандартну лампу, потік якої може відрізнятися від розрахункового не більше як на 10-20%.
Кількість світильників залежить від параметрів приміщення:
,
(8)
де 
-
кількість світильників по довжині
приміщення;
-
кількість світильників за шириною
приміщення;
і 
-
відповідно довжина і ширина приміщення,
м;
-
відстань між світильниками, м.
Коефіцієнт
визначається
за таблицями залежно від типу світильника,
коефіцієнтів відбиття 
(стін), 
(стелі), 
(підлоги)
та індексу приміщення 
[16].
Індекс приміщення визначають за формулою:
,
(9)
де і - довжина і ширина приміщення,м;
-
висота світильника над робочою поверхнею,
м.
Підрахувавши світловий потік лампи, визначають електричну потужність освітлювальної установки.
2.
Метод питомої потужності є найпростішим
світлотехнічним розрахунком, але через
невисоку точність він використовується
для наближених розрахунків. Цим методом
визначають потужність кожної лампи 
Вт
за формулою:
,
(10)
де 
-
питома потужність, Вт/м
;
-
площа приміщення, м
;
-
кількість світильників у приміщенні.
Для
визначення питомої потужності
використовують таблиці Г.М. Кнорінга.
За відсутності вказаних таблиць питому
потужність 
,
Вт/м
можна
визначити за формулою:
,
(11)
де 0,15...0,25 – коефіцієнти, з яких перший відповідає приміщенням з рівнем освітленості до 100лк, другий понад 100лк.
3. Крапковий метод розрахунку використовується у разі проектування загального місцевого освітлення відкритих просторі і тих приміщень де стіни і стеля мають невисокий коефіцієнт відбиття.
На плані приміщення вибирають контрольну крапку з найменшою умовною освітленістю.
Освітленість 
в
цій точці визначають за формулою:
,
(12)
де 
-
сила світла в напрямку від джерела на
задану точку, кд;
-
кут падіння світла в задану крапку,
перпендикулярно до осі симетрії
світильника.
-
висота підвісу світильника над
розрахунковою крапкою, м;
- коефіцієнт запасу.
Для визначення освітлення похилих площин використовується крапковий метод розрахунку.
44. Світильники. Їх характеристика
45. Основні вимоги до виробничого освітлення
Для створення сприятливих умов для здорової роботи, які б запобігали швидкій втомлюваності очей, виникненню професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:
- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;
- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
- не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
- не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих);
- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;
- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників):
- повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетичним.