
- •1. Поняття охорони праці та основ оп, мета дисципліни
- •1.3.1. Мета дисципліни
- •1.3.2. Завдання вивчення дисципліни
- •1.3.3. Перелік дисциплін, знання яких потрібне студентам для засвоєння курсу "Основи охорони праці"
- •1.4. Структурно-логічна схема курсу та його місце у загальній системі наук із безпеки життєдіяльності
- •2. Законодавча база оп
- •3. Нормативно технічна база з питань оп
- •4. Державний нагляд за оп
- •1.3. Державний нагляд за охороною праці
- •5. Контроль за станом оп
- •6. Державне управління оп
- •7. Основні принципи державної політики в галузі оп
- •Гарантії прав на охорону праці
- •8. Служба оп на підприємстві
- •9. Інструктажі з питань оп. Їх короткий зміст
- •10. Вступний, позаплановий та цільовий інструктаж з питань оп
- •11. Вступний, первинний та повторний інструктаж з питань оп
- •12. Відповідальність за порушення вимог оп
- •13. Нещасні випадки та їх класифікація
- •14. Розслідування та облік нещасних випадків і професійних захворювант на підприємстві та організаціях
- •15. Класифікація причин виробничого травматизму
- •16. Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворювань . Їх короткий зміст
- •17. Статистичний метод аналізу виробничого травматизму
- •18. Топографічний та монографічний метод аналізу виробничого травматизму
- •19. Виробнича санітарія. Гігієна праці. Санітарна техніка. Робоча зона, постійне робоче місце
- •Законодавство в галузі гігієни праці
- •20. Метеорологічні параметри та їх вплив на організм людини
- •21. Поняття про вологість повітря. Визначення вологості повітря Вологість повітря
- •22. Основні вимоги до вимірювання показників мікроклімату
- •23. Пояснити суть і принципи процесу терморегуляції
- •24. Нормування параметрів мікроклімату
- •25. Склад повітря робочої зони
- •3.2.2. Енергетичні витрати і терморегуляція організму людини
- •26. Категорій робіт по степені важкості
- •27. Швидкість руху повітря. Прилади для вимірювання швидкості руху повітря. Принци роботи.
- •29. Основні заходи щодо нормалізації повітря робочої зони
- •30. Шкідливі речовини. Гдк. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •31. Засоби та заходи захисту від шкідливих речовин
- •32. Вентеляція. Класифікація вентиляцій Що таке вентиляція?
- •Які бувають види виробничої вентиляції?
- •Що таке природна вентиляція?
- •Що таке механічна вентиляція?
- •33. Природна вентеляція. Види. Переваги, недоліки
- •30 М3/год – коли об’єм приміщення, що припадає на одну людину, менше 20м3, 20 м3/год – коли об’єм приміщення, що припадає на одну людину, понад 20 м3.
- •34. Механічна (штучна) вентиляція. Види. Переваги, недоліки
- •35. Кондиціювання повітря
- •36. Вимоги при проектуванні вентиляції
- •37. Розрахунок повітрообміну по факторах «люди» кратність повітрообміну
- •38. Основні світлотехнічні показники
- •39. Джерела штучного освітлення, їх переваги та недоліки
- •40. Природне освітлення. Види природного освітлення. Кпо.
- •41. Штучне освітлення. Види штучного освітлення
- •42. Нормування штучного освітлення
- •Нормування штучного освітлення виробничих приміщень
- •43. Методи розрахунку штучного освітлення
- •44. Світильники. Їх характеристика
- •45. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •2.6.4. Види виробничого освітлення
- •46. Лампи розжарювання. Класифікація. Переваги, недоліки ламп розжарення
- •47.Люмінесцентні лампи. Класифікація. Переваги, недоліки люмінесцентних ламп
- •48. Шум. Звук. Походження шуму
- •49. Класифікація шумів
- •50. Фізичні та фізіологічні характеристики шуму
- •51. Дія шуму на організм людини. Нормування шуму
- •52. Методи і засоби захисту від шуму
- •53. Інфразвук, дія на людину та захист від нього
- •54. Ультразвук, дія на людину та захист від нього
- •55. Вібрація та її види. Джерела вібрації
- •56. Вібрація та її основні характеристики
- •57. Методи та засоби захисту від вібрації
- •58. Дія вібрації на організм людини
- •59. Вібрація. Нормування вібрації
- •64. Дія струму на організм людини
- •66. Класифікація приміщень за електробезпекою
- •67. Іонізуюче випромінювання та джерела його виникнення. Класифікація
- •Для порівняння:
- •68. Характеристика α, β , γ та ренгенівського випромінювання
- •69. Дози іонізуючого випромінювання та одиниці їх вимірювання
- •70. Нормування іонізуючого випромінювання
- •71. Пожежна безпека. Загальні відомості про процес горіння
- •72. Основні вогнегасні речовини та засоби гасіння пожеж
40. Природне освітлення. Види природного освітлення. Кпо.
Природне, або денне, світло – це поєднання сонячного світла й дифузного світла небосхилу. Сонячне світло має величезне біологічне й гігієнічне значення, бактерицидні та оздоровчі властивості, дає змогу мати у приміщенні здоровий контакт з навколишнім світом.
Проектування природного освітлення має здатність до того, щоб раціонально використовувати природний ресурс сонячної енергії в даній місцевості.
Природне освітлення буває одно – або двостороннє бічне, що здійснюється через вікна у зовнішніх стінах, верхнє (через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях) та комбіноване (поєднання верхнього та бічного освітлення).
Проектування природного освітлення має враховувати:
світлокліматичні особливості району будівництва;
призначення будівель;
характер зорової роботи.
Проектування ведеться на підставі обчислень які мають на меті обґрунтування типу, форми, розмірів світлоотворів та відповідність їх нормативним вимогам.
Світлові отвори є основним елементом від розмірів і форми яких залежить оптимальний природний світловий режим в будівлях.
Визначення значення природного освітлення в приміщенні в абсолютних величинах неможливо, тому виникла необхідність ввести поняття коефіцієнта природного освітлення (КПО).
КПО –
це відношення освітлення в даній точці
приміщення Е
,
до одночасного зовнішнього освітлення
горизонтальної площини, що знаходиться
на відкритому просторі Е
й
освітлюються небосхилом при дифузному
світлі небосхилу, %:
КПО=
(4)
Природна освітленість залежить від надходження у приміщення прямих сонячних променів, кількості, величини й конструкції вікон, орієнтації їх за сторонами горизонту, а також від величини світла, що відбивається від земної поверхні, суміжних будівель та огороджуючих поверхонь будівлі.
Геометричні розміри вікон визначають за формулою:
,
(5)
де:
-
площа вікон, м
;
-
площа підлоги, м
;
-
нормативне значення КПО для даного
приміщення;
-
загальний коефіцієнт світлопропускання;
-
коефіцієнт, що враховує вплив відбитого
світла;
-
світлова характеристика ліхтаря.
Щоб
визначити розміри вікон при бічному
розміщенні S
,
використовують формулу:
,
(6)
де:
-
мінімальне нормативне значення КПО;
-
світлова характеристика вікна;
- площа підлоги, м ;
-
загальний коефіцієнт світлопропускання;
-
коефіцієнт впливу відбитого світла;
-
коефіцієнт затінення від протилежних
будівель.
Якщо в розрахунку дійсна величина КПО вища за нормативне значення, вікна запроектовані правильно. Якщо ж дійсна величина КПО в розрахунках дещо менша або дорівнює нормативному значенню, то слід змінити їх розміри. Порівняння нормативного значення КПО проводять за графіком Данилюка.
41. Штучне освітлення. Види штучного освітлення
Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби.
При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи й одночасно враховувати економічні показники.
Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП П-4 і визначається в основному основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило розробляють норми для окремих галузей промисловості.
У СНиП П-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перші шість характеризуються розмірами об’єкту розпізнавання. Для I-V розрядів, які, окрім того, мають ще й по чотири розряди (а, б, в,г), нормовані значення залежать не тільки від найменшого розміру об’єкту розпізнавання, але і від контрасту об’єкту з фоном та характеристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк. (розряд Іа), а найменша – 30 лк. (розряд Villa)
В якості джерел штучного освітлення широко використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи.
Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії.
Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей.
Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектру.Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність.
Світлова віддача цих ламп становить 40-100 лм/Вт, що у 3-5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації — до 10 тис. год, а температура нагрівання (люмінесцентні) — 30-60 С.
Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра, шляхом підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофора.
Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів (ЛДЦ); холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів.
До основних характеристик джерел штучного освітлення належать:
номінальна напруга живлення, В;
електрична потужність лампи, Вт;
світловий потік, лм;
світлова віддача, лм/Вт;
термін експлуатації;
спектральний склад світла.
Світильник — це світловий прилад, що скла дасться із джерела світла(лампи)та освітлювальної арматури. Освітлювальна арматура перерозподіляє світловий потік лампи у просторі або перетворює його властивості (змінює спектральний склад випромінювання), захищає очі працівника від засліплюючої дії ламп.
Окрім того, вона захищає джерело світла від впливу оточуючого пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно-активного середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.
Основними світлотехнічними характеристиками світильників с: світло розподілення, крива сили світла, коефіцієнт корисної дії та захисний кут.
Захисний кут світильника — кут, утворений горизонталлю, що проходить через нитку розжарювання лампи (поверхню люмінесцентної лампи) та лінією, яка з’єднує нитку розжарювання (поверхню лампи) з протилежним краєм освітлювальної арматури.
Захисний кут визначає ступінь захисту очей від впливу яскравих частин джерела світла, тому його величину враховують з-поміж інших чинників при визначенні місця та висоти розташування освітлювальних приладів.
“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.