
- •1. Поняття охорони праці та основ оп, мета дисципліни
- •1.3.1. Мета дисципліни
- •1.3.2. Завдання вивчення дисципліни
- •1.3.3. Перелік дисциплін, знання яких потрібне студентам для засвоєння курсу "Основи охорони праці"
- •1.4. Структурно-логічна схема курсу та його місце у загальній системі наук із безпеки життєдіяльності
- •2. Законодавча база оп
- •3. Нормативно технічна база з питань оп
- •4. Державний нагляд за оп
- •1.3. Державний нагляд за охороною праці
- •5. Контроль за станом оп
- •6. Державне управління оп
- •7. Основні принципи державної політики в галузі оп
- •Гарантії прав на охорону праці
- •8. Служба оп на підприємстві
- •9. Інструктажі з питань оп. Їх короткий зміст
- •10. Вступний, позаплановий та цільовий інструктаж з питань оп
- •11. Вступний, первинний та повторний інструктаж з питань оп
- •12. Відповідальність за порушення вимог оп
- •13. Нещасні випадки та їх класифікація
- •14. Розслідування та облік нещасних випадків і професійних захворювант на підприємстві та організаціях
- •15. Класифікація причин виробничого травматизму
- •16. Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворювань . Їх короткий зміст
- •17. Статистичний метод аналізу виробничого травматизму
- •18. Топографічний та монографічний метод аналізу виробничого травматизму
- •19. Виробнича санітарія. Гігієна праці. Санітарна техніка. Робоча зона, постійне робоче місце
- •Законодавство в галузі гігієни праці
- •20. Метеорологічні параметри та їх вплив на організм людини
- •21. Поняття про вологість повітря. Визначення вологості повітря Вологість повітря
- •22. Основні вимоги до вимірювання показників мікроклімату
- •23. Пояснити суть і принципи процесу терморегуляції
- •24. Нормування параметрів мікроклімату
- •25. Склад повітря робочої зони
- •3.2.2. Енергетичні витрати і терморегуляція організму людини
- •26. Категорій робіт по степені важкості
- •27. Швидкість руху повітря. Прилади для вимірювання швидкості руху повітря. Принци роботи.
- •29. Основні заходи щодо нормалізації повітря робочої зони
- •30. Шкідливі речовини. Гдк. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •31. Засоби та заходи захисту від шкідливих речовин
- •32. Вентеляція. Класифікація вентиляцій Що таке вентиляція?
- •Які бувають види виробничої вентиляції?
- •Що таке природна вентиляція?
- •Що таке механічна вентиляція?
- •33. Природна вентеляція. Види. Переваги, недоліки
- •30 М3/год – коли об’єм приміщення, що припадає на одну людину, менше 20м3, 20 м3/год – коли об’єм приміщення, що припадає на одну людину, понад 20 м3.
- •34. Механічна (штучна) вентиляція. Види. Переваги, недоліки
- •35. Кондиціювання повітря
- •36. Вимоги при проектуванні вентиляції
- •37. Розрахунок повітрообміну по факторах «люди» кратність повітрообміну
- •38. Основні світлотехнічні показники
- •39. Джерела штучного освітлення, їх переваги та недоліки
- •40. Природне освітлення. Види природного освітлення. Кпо.
- •41. Штучне освітлення. Види штучного освітлення
- •42. Нормування штучного освітлення
- •Нормування штучного освітлення виробничих приміщень
- •43. Методи розрахунку штучного освітлення
- •44. Світильники. Їх характеристика
- •45. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •2.6.4. Види виробничого освітлення
- •46. Лампи розжарювання. Класифікація. Переваги, недоліки ламп розжарення
- •47.Люмінесцентні лампи. Класифікація. Переваги, недоліки люмінесцентних ламп
- •48. Шум. Звук. Походження шуму
- •49. Класифікація шумів
- •50. Фізичні та фізіологічні характеристики шуму
- •51. Дія шуму на організм людини. Нормування шуму
- •52. Методи і засоби захисту від шуму
- •53. Інфразвук, дія на людину та захист від нього
- •54. Ультразвук, дія на людину та захист від нього
- •55. Вібрація та її види. Джерела вібрації
- •56. Вібрація та її основні характеристики
- •57. Методи та засоби захисту від вібрації
- •58. Дія вібрації на організм людини
- •59. Вібрація. Нормування вібрації
- •64. Дія струму на організм людини
- •66. Класифікація приміщень за електробезпекою
- •67. Іонізуюче випромінювання та джерела його виникнення. Класифікація
- •Для порівняння:
- •68. Характеристика α, β , γ та ренгенівського випромінювання
- •69. Дози іонізуючого випромінювання та одиниці їх вимірювання
- •70. Нормування іонізуючого випромінювання
- •71. Пожежна безпека. Загальні відомості про процес горіння
- •72. Основні вогнегасні речовини та засоби гасіння пожеж
21. Поняття про вологість повітря. Визначення вологості повітря Вологість повітря
Обумовлена змістом водяних пар у ньому. Як і температура, вологість змінюється залежно від кліматичної зони, сезону, близькості моря. Зміст водяних пар у повітрі виражається в паскалях (Па) або в грамах в 1 м3повітря. Зі збільшенням водяних пар у повітрі пружність їх зростає, і при певній температурі повітря стає насиченим (крапка роси). Перевищення межі насичення викликає виділення вологи у вигляді роси, туману, інею і т.д. Кожній температурі повітря відповідає певний граничний ступінь насичення його водяними парами: чим вище температура, тим більше ступінь насичення, тому що тепле повітря вміщає більша кількість водяників пар
Водяні пари надходять в атмосферу в результаті випару води з морів, океанів, озер, рік, ґрунту, рослин. У житлових приміщеннях додатковим джерелом вологості є волога, що випаровується з поверхні легенів, шкіри людей, при виготовленні їжі, сушінню білизни і т. д.
Для характеристики вологості застосовують наступні поняття
Абсолютна вологість - пружність (напруга) водяних пар, що втримуються в повітрі в момент дослідження. Виражається в паскалях (Па) або в г/м3.
Максимальна вологість - пружність (напруга) водяних пар при повному насиченні повітря вологою прйданной температурі або кількість водяних пар у грамах, необхідне для повного насичення 1 мгповітря при даній температурі
Відносна вологість - відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене впроцентах.
Дефіцит насичення - різниця між максимальною й абсолютною вологістю.Найбільше гігієнічне значення мають відносна вологість і дефіцит насичення, які дають вистава про ступінь насичення повітря водяними парами jj і дозволяють судити про інтенсивність і швидкості випару ‘ поту з поверхні тіла при тієї або іншій температурі. Чим менше відносна вологість, тем швидше в такім повітрі буде відбуватися випар води й тем інтенсивніше тепловіддача шляхом випару. Найбільш сприятливої вважається відносна вологість, рівна 30-60 %.
Більша вологість повітря несприятливо діє на людину. Це залежить від температури повітря. Так, при великій вологості й низькій температурі повітря різко збільшується віддача тепла шляхом конвекції, що може привести до надмірного охолодження організму. Г. В. Хлопин указував, що при низькій температурі вологе повітря стає гарним провідником тепла й викликає відчуття мерзлякуватості. Волога шкіра й зволожені тканини одягу при цьому також стають більш теплопровідними, у результаті чого сире повітря видасться більш холодним
Тривале перебування людей у приміщенні з підвищеною вологістю й низькою температурою повітря (нижче 10-15 °С) впливає на організм, що виражається в зниженні опірності до інфекційних захворювань, а також захворюваннями верхніх дихальних шляхів, суглобів, м'язів і периферичних нервів. Із клінічних спостережень відомо, що сирий і холодний клімат веде до підвищення захворюваності дифтерією, туберкульозом, нефритом і т. д. return_links(1); ?>
При високих вологості й температурі повітря основний шлях віддачі тепла - випар, тобто потоотделение. Однак інтенсивність і швидкість потоотделения більше залежать від вологості повітря. Чим вище вологість навколишнього повітря, тем сутужніше відбувається випар з поверхні шкіри, у зв'язку із чим можливе перегрівання організму людину. При цьому погіршується загальне самопочуття, знижується працездатність
Зі сказаного випливає, що повітря з високою вологістю при будь-яких, температурних умовах шкідливий для організму. Сухе повітря переноситься легше. Несприятливий вплив сухого повітря проявляється тільки при відносній вологості, рівної менш 20 %, і виражається відчуттям сухості слизуватої оболонки дихальних шляхів
Нерівномірне нагрівання земної поверхні є причиною руху повітря. Пересування повітряних шарів у горизонтальному напрямку називається вітром. Швидкість руху повітря (вітер) виражається в метрах у секунду. Рух повітря зі швидкістю більш 1 м/с сприймається як вітер, а менш 1 м/с не відчувається організмом людини. При швидкості більш 5-7 м/с проявляється дратівна дія вітру. Вплив руху повітря на тепловий обмін виражається в збільшенні віддачі тепла організму насамперед за рахунок конвекції, тому що повітря, що рухається, відносить від тіла нагріт, що прилягають слоивоздуха, а на їхнє місце приходять більш холодні. Причому така зміна повітря за рахунок його руху в літній період відіграє позитивну роль, тому що попереджає перегрівання, а взимку - негативну, сприяє переохолодженню організму. Вітер рефлекторно підсилює й процеси обміну речовин: підвищується теплопродукція в міру зниження температури й збільшення швидкості руху повітря
Вологість, тобто ступінь насичення повітря водяною парою, характеризують наступними величинами.
1. Абсолютна вологість.
Абсолютна вологість – це кількість водяної (в кілограмах)пари, яка міститься в 1 м3 повітря, тобто її густина.
За низьких температур, коли пара далека від насичення, її млжна вважати ідеальним газом і застосовувати рівняння клапейрона – Менделєєва. У такому разі до уваги беруть парціальний тиск (пружність) водяної пари в повітрі й абсолютну вологість визначають через парціальний тиск Р. Абсолютна вологість не визначає ступінь вологості повітря.
2. Відносна вологість.
Відносна вологість повітря φ – це відношення абсолютної вологості до тої маси або парціального тиску водяної пари Рmax, яка насичує повітря за такої ж температури. Як правило, відносну вологість виражають у відсотках.
φ = (Р/Рmax)∙100% = (ρ/ρmax)∙100%
де Р, ρ – пружність пари або абсолютна вологість.
3. Точка роси.
Одним із способів визначення вологості повітря є метод точки роси.
Точкою роси називають температуру, за якої наявна в повітрі водяна пара стає насиченою, що сприяє її конденсації на охолодженій поверхні.
|
Конденсаційний гігрометр |
Визначити точку роси можна за допомогою гігрометра - пристрою, що має дзеркальну поверхню. Цю поверхню охолоджують під час випаровування леткої рідини типу ефіру і це зумовлює конденсацію пари в шарах повітря, що прилягають до дзеркальної поверхні. За виміряним термометром значенням точки роси знаходять густину пари, що відповідає абсолютній вологості ρ. Густину насиченої пари при температурі досліду ρн знаходять за психрометричними таблицями.
Абсолютна вологість переважно збільшується із підвищенням температури повітря. Максимальна абсолютна вологість простежується в Індійському океані, і сягає 3,7 кПа.
Відносна вологість з підвищенням температури зменшується; вона менша влітку та більша взимку. У иежах України відносна вологість у середньому становить 65-75%.
|
Психрометр |
Вологість повітря вимірюють спеціальними приладами -психрометром, та вже розглядуваним вище гігрометром. Психрометр складається з двох термометрів: резервуар одного з них, який показує температуру повітря, залишається сухим, резервуар другого оточений шматком тканини, опущеної у воду. Вода випаровується і завдяки цьому термометр охолоджується. Чим більша відносна вологість φ, тим менш інтенсивне випаровування і тим вищу температуру показує термометр, оточений вологою тканиною. За різницею температур термометрів і спеціальною таблицею можна визначити φ повітря.
Вимірюють вологість також за допомогою волосяного гігрометра,дія якого ґрунтується на властивості волосини людини змінювати свою довжину у вологому повітрі. Унаслідок збільшення вологості довжина волосини зростає, а зі зменшенням вологості волосина коротшає.
Волосяний гігрометр