18. Топографічний та монографічний метод аналізу виробничого травматизму

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (виробництва) відзначають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє точно визначити небезпечні місця, які вимагають ретельного обстеження і проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків на тих самих місцях свідчить про незадовільну організацію охорони праці. Шляхом додаткового обстеження цих місць можна виявити і усунути (чи обмежити) причини травматизму

Монографічний метод полягає в обстеженні комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місці, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів індивідуального і колективного захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних і шкідливих чинників, притаманних кокретному виробництву, обладнанню, процесу. За цим методом поглиблено вивчають всі обставини нещасного випадку, якщо треба – виконують відповідні дослідження і випробування. Тобто при монографічному методі кожний окремий випадок травматизму вивчається як система, елементами якої є взаємопов’язані умови, обставини і причини явища

19. Виробнича санітарія. Гігієна праці. Санітарна техніка. Робоча зона, постійне робоче місце

Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.)

Виробнича санітарія технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки охоплює широке коло питань. Це перш за все вивчення: санітарних особливостей виробничих процесів, устаткування і оброблюваних виробів з погляду їхнього впливу на організм працівників; санітарних умов праці (метеорологічних умов, забруднення повітря шкідливими газами і пилом, іонізуючих, високочастотних, ультрависокочастотних і надвисокочастотних випромінювань, шуму, вібрації, ультразвуку тощо); характеру та організації трудових процесів, зміни фізіологічних функцій в процесі роботи, здоров'я працівників; стану та гігієнічної ефективності санітарно-технічних пристроїв (вентиляційних, освітлювальних), санітарно-побутових пристроїв, засобів індивідуального захисту тощо.

Виробнича санітарія розробляє гігієнічні вимоги до виробничих процесів і устаткування, санітарні норми і правила, заходи особистої гігієни, пропозиції з наукової організації праці і відпочинку. Усі ці вимоги забезпечують створення на підприємствах умов, які сприяють усуненню шкідливих виробничих чинників попередженню професійних захворювань, збереженню здоров'я працівників, підвищенню продуктивності праці.)

У санітарно-гігієнічних вимогах до повітря робочої зони (крім наведених у п. 2.1) використовують такі терміни і визначення [87].

Законодавство в галузі гігієни праці

Гігієна праці - це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників залежно від умов праці й на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

У системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце посідає Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров'я робітників та службовців, найбільш повно висвітлені в ст. 7 "Обов'язки підприємств, установ та організацій". Ця стаття передбачає розробку та здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби при надзвичайній події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров'ю в результаті порушення санітарного законодавства.

Відповідно до вищезазначеного Закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:

- гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних чинників навколишнього та виробничого середовища;

- державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об'єктів і обумовлених ними небезпечних чинників на відповідність вимогам санітарних норм;

- включенням вимог безпеки щодо здоров'я та життя в державні стандарти та іншу нормативну документацію;

- ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей;

- пред'явленням гігієнічно обґрунтованих вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів виробництва та технологій тощо;

- обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення та ін. Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та

положення (норми), затверджені Міністерством охорони здоров'я України (наприклад, "Положення про медичний огляд працівників певних категорій", "Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх"), санітарні правила і норми стосовно окремих чинників виробничого середовища, певних технологічних процесів і конкретних виробництв та інші нормативні документи.

Деякі основні законодавчі та нормативно-правові акти в галузі гігієни праці наведені в додатку 1.

У системі заходів із забезпечення безпеки праці важливе місце посідають заходи щодо запобіжного і поточного санітарних наглядів. На етапі запобіжного санітарного нагляду можна досягти значного покращення умов і безпеки, праці шляхом заборони виробництва і використання на підприємствах усіх форм власності високотоксичних речовин та матеріалів, недосконалого з гігієнічної та ергономічної точок зору обладнання та технологічних процесів, впровадження найбільш досконалих процесів, виробничого устаткування, засобів захисту.

Поточний санітарний нагляд полягає у контролі за дотриманням чинних санітарних правил та норм при експлуатації різних об'єктів, у тому числі й промислових підприємств.

Державний санітарний нагляд (запобіжний і поточний) здійснюють установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України.

Санітарна техніка, сантехніка, узагальнена назва ряду галузей техніки, що забезпечують створення в житлових, суспільних і промислових будівлях на територіях міст, селищ і промислових підприємств необхідного санітарного (що відповідає вимогамсанітарії ) благоустрою побуту, трудової діяльності і відпочинку населення; у вужчому сенсі — сукупність технічних засобів систем водопостачання, каналізації, очищення стічних вод, опалювання, теплопостачання, газопостачання, очищення повітря, вентиляція, кондиціонування повітря, очищення населених місць . Одне з найважливіших завдань С. т. — оздоровлення і санітарний захист водоймищ і повітряних басейнів . Розвиток і вдосконалення С. т. значною мірою сприяють підвищенню рівня благоустрої населених місць .

Робоче місце - просторова зона, оснащена необхідними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівника або групи працівників, спільно виконують виробничі завдання. Робоче місце є частиною виробничо-технологічної структури підприємства (організації), воно призначене для виконання частини технологічного (виробничого) процесу і визначається на основі трудових та інших діючих норм і нормативів.  Робоча зона - простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на яких знаходяться місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих. До постійних відносяться робочі місця, на яких працює знаходиться більше 50% робочого часу за зміну або більше двох годин безперервно. Якщо робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то постійним робочим місцем вважається вся робоча зона.