2. Принципи і функції менеджменту

Під принципами управління слід розуміти основні ідеї, правила, норми поведінки, які є обов'язковими в діяльності організації. Вони зумовлені економічними законами і законами управління, які властиві суспільному виробництву.

Пітер Ф.Друкер, провідний теоретик в галузі управління та організації у світі, наголошував, що за допомогою законів і принципів управління можна перетворити неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу.

Принципи управління тісно взаємопов'язані із законами управління і методами управління. Таким чином, простежується логічний зв'язок основних категорій управління: економічні закони - закони управління - принципи управління - методи управління. Відповідно, використані принципи завжди повинні відповідати економічним законам і законам управління, періодам і умовам розвитку виробництва, обліку, розподілу.

Але принципи і закони не завжди співпадають. Один закон може проявлятись у декількох принципах, і навпаки, один принцип може відображатися у декількох законах. У відповідності з цим принципи використовуються як керуючі напрямки для того, щоб зумовлена ними практична діяльність відповідала законам управління і водночас створювала ефективний вплив на процеси його розвитку.

На практиці принципами управління користуються у відповідності з соціально-економічними умовами, що склалися в суспільстві.

Отже, принципи є своєрідними провідниками свідомого використання законів і даних практики управління. Подібно до взаємозв'язку законів і принципів існує взаємозв'язок принципів і методів управління, які є безпосереднім інструментарієм впливу на окремих робітників чи трудові колективи.

Кожний принцип управління використовується для вирішення конкретних організаційно-політичних, соціально-економічних і виробничо-господарських завдань, тобто передбачає досягнення визначеної цілі, мети, завдання.

В економічній літературі і практичній діяльності виділяють і використовують у різних ланках управління, в тому числі низових, ряд загально організаційних і конкретно організаційних (спеціальних) принципів управління.

У сукупності групи принципів управління створюють певну систему, яка реалізується у практичній діяльності.

Визначальну роль у цій системі відіграє група організаційно-політичних і соціально-економічних принципів управління.

Принцип єднання політичного і господарського управління

спрямований на реалізацію взаємозв'язку політичних і господарських цілей, дій менеджерів, у тому числі в залежності від напрямків політики і її соціального спрямування елементів.

Принцип демократичного централізму спрямований на поєднання централізованого управління економікою країни і демократизації діяльності низових підрозділів і управління ними.

Складовими елементами принципу демократичного централізму є єдиноначальство, колегіальність, відповідальність, гласність і соціальна справедливість в управлінні.

Принцип самоуправління сприяє активізації трудових колективів на підприємстві, їх структур, кожного працівника.

Цей принцип посилює права трудових колективів, їх самостійність і відповідальність за рішення виробничо-господарських, соціально-економічних і управлінських задач.

Плановість є принципом, особливо характерним для умов виробництва, заснованого на суспільній формі власності. Цей принцип дозволяє планувати діяльність наперед, тобто, дивлячись на свої можливості, прогнозувати свою діяльність. Він також дозволяє в ринкових умовах не "прогоріти" фірмі, товариству, корпорації.

Принцип стимулювання включає в себе форми і розміри стимулювання працівників, в залежності від кількості і якості виконаних робіт. Ефективне стимулювання впливає на моральну та економічну сторони діяльності робітників і трудових колективів. Розрізняють моральне і матеріальне стимулювання.

Матеріальне стимулювання є важливим стимулом підвищення зацікавленості робітників у результаті праці.

Моральне стимулювання виражається в різних формах і застосовується для визнання заслуг окремих робітників, трудових колективів (нагородження грамотами, значками, державними нагородами тощо).

Економічне стимулювання використовується як форма активізації діяльності і розвитку різних форм виробництва.

Важливим принципом управління у будь-яких організаціях є також принцип підбору, розстановки і виховання кадрів. Тобто це система вимог, якими повинен керуватися менеджер для прийому працівників на роботу.

Крім цих важливих політичних і соціально-економічних принципів управління, у практичній роботі широко використовують загальноорганізаційні (необхідної різноманітності регламентування діяльності та ін.), а також конкретноорганізаційні (визначення функціональних напрямків діяльності кожного робітника в конкретних умовах практики; створення нормальних умов праці в конкретних виробничих ситуаціях; постійного, своєчасного і якісного обслуговування системи робочих місць у певних умовах виробництва; випереджаючого визначення специфічних проблем розвитку, що виникають на його окремих етапах; встановлення прав та норм для якісного виконання функцій).

Менеджерська діяльність передбачає комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих видів робіт, які і виступають функціями менеджменту.

Функції менеджменту  це сукупність дій посадовців із здійснення процесу управління підприємством.

У визначенні менеджменту використано 4 терміни - планування, організація, мотивація, контроль. Ці чотири поняття утворюють основні функції управління.

Для того, щоб мати загальне уявлення, про ці функції охарактеризуємо їх.

Планування. Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано. Керівництво організації повинно знайти відповіді на такі запитання:

• Де ми знаходимося в цей час? (Оцінити слабкі та сильні сторони організації у сфері фінансів, маркетингу, виробництва, трудових ресурсів).

• Куди ми хочемо рухатися? (Оцінити можливості та загрози в навколишньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти).

♦ Як ми збираємося це зробити?

Організація. Як тільки план складений, необхідно підготовити та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у вас є план побудови будинку, то організація його виконання передбачає, зокрема, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівництва матеріалів.

Мотивація - це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Серед німців існує таке прислів'я: «Хто виробляє, той не керує, хто керує, той не виробляє». Зробити роботу якісно чужими руками - завдання не з простих. Для цього необхідні: талант, знання та вміння.

Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

Названі функції управління потребують прийняття рішень; для їх здійснення необхідна комунікація, тобто обмін інформацією, яка необхідна для прийняття правильного рішення.

Прийняття рішень - це, по суті, серія правильних рішень із кількох альтернативних можливостей, які вибирає керівник для цієї організації в цей час і в цьому місці, тобто як і що планувати, організовувати, керувати, мотивувати та контролювати. Прийняття рішень керівником становить основний зміст діяльності керівника.

Комунікація - це процес обміну інформацією, її змістовним значенням між двома чи більше особами. Міцність та якість відносин між людьми -чи то друзі, чи члени родини, чи співробітники - залежить в основному від того, наскільки чіткими та чесними є їхні міжособисті відносини.

Очевидно, якщо комунікації між особами не будуть ефективними, люди не зможуть домовитися про їх спільну мету, що становить передумову існування організації як такої.