- •Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Особливості надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
- •1.Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •Фізичні чинники
- •Хімічні чинники
- •1. Пожежна безпека
- •1.Загальні поняття про основи теорії горіння
- •4. Показники пожежо- та вибухонебезпечності речовин і матеріалів
- •5.Законодавча база в галузі пожежної безпеки
- •6.Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій
- •Список літератури
- •II. Радіаційна безпека
- •2. Норми радіаційної безпеки
- •3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •4.Класифікація радіаційних аварій
- •6. Зони радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес
- •3. Будівництво доріг з твердим покриттям (не менше 5-6) у різних напрямках від ас з урахуванням рози вітрів для проведення попереджувальної чи негайної евакуації населення.
- •2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину
- •Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування
- •4.Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою
- •5.Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин
- •6. Організація дозиметричного й хімічного контролю
3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
Ознаки радіаційного ураження
Біологічний ефект іонізуючих випромінювань залежить від сумарної дози під час дії опромінювання, виду випромінювань, розмірів опроміненої поверхні та індивідуальних особливостей організму.
Особливості дії іонізуючого випромінювання на живий організм такі:
наявність прихованого або інкубаційного періоду прояву дії випромінювань;
дія від малих доз випромінювань може накопичуватися в організмі та сумуватися;
іонізуючі випромінювання діють безпосередньо не лише на опромінену людину, але і на її потомство;
різні органи живого організму мають різну чутливість до опромінення;
дія опромінення залежить від частоти.
Під час дії іонізуючого випромінювання на організм людини передусім пошкоджуються клітини, які активно діляться - клітини легенів, молочних залоз, кісткового мозку.
За однієї і тієї ж дози опромінення у дітей уражається більша кількість клітин, ніж у дорослих, бо в дітей всі клітини знаходяться на стадії поділу, а в дорослих вони перебувають на одній із трьох стадій: діляться швидко, діляться повільно, зовсім не діляться. А це означає, що особи, які зазнали опромінення в дитинстві, мають вищий ризик утворення пухлин протягом наступного періоду життя, ніж опромінені дорослі. Біологічне пошкодження значно посилюється під час внутрішнього опромінення.
Ураження радіацією людського організму залежить від виду випромінювань. Так, альфа та бета-частинки мають довжину вільного пробігу невелику та впливають на'людину лише в тому разі, коли людина перебуває поблизу їхнього джерела, або під час потрапляння в її організм. Велику проникну здатність мають гамма-випромінювання, потік нейтронів та рентгенівські промені.
Під час іонізації атоми та молекули клітин живої тканини, за рахунок порушень хімічних зв’язків та розпаду життєво важливих речовин, втрачають здатність до подальшої життєдіяльності. Існує багато видів ураження клітин, з яких слід виокремити: параліч клітин (з подальшим повним або частковим відновленням), смерть клітин, розлад нормальних функцій клітин, поява клітин злоякісного новоутворення, мутація генів та пошкодження хромосом та ферментів.
Здебільшого за проникної радіації у людей виникає променева хвороба, яку поділяють на гостру та хронічну. Розрізняють 4 ступені гострої променевої хвороби:
променева хвороба першого (легкого) ступеня виникає за загальної експозиційної дози опромінення 100-200 бер. Прихований період може продовжуватись 2-3 тижні, після чого з’являються загальна слабкість, відчуття важкості в голові, стискання в грудях, підвищена пітливість, можливе періодичне підвищення температури;
променева хвороба другого (середнього) ступеня виникає за експозиційної дози опромінення 200-400 бер. Прихований період продовжується близько тижня. Хвороба проявляється у важкому нездужанні, розладі функцій нервової системи, болях у голові, запамороченні, можливі нудота, розлади шлунково-кишкового тракту, підвищення температури тіла, різке зниження (майже наполовину) кількості лейкоцитів у крові, особливо лімфоцитів. Під час активного лікування одужання може настати через 1,5-2 місяці, але можлива і смерть (до 20 % випадків);
променева хвороба третього (важкого) ступеня виникає за загальної експозиційної дози 400-600 бер. Прихований період - до кількох годин. Наявний важкий загальний стан, сильні болі в голові, нудота, розлади шлунково-кишкового тракту з кров’янистим випорожненням, інколи втрату свідомості або різке збудження, крововилив у слизові оболонки та шкіру, некроз слизових оболонок у ділянці ясен. Кількість лейкоцитів, а потім еритроцитів та тромбоцитів різко зменшується. Оскільки послаблюється захисна функція організму, з’являються різні інфекційні ускладнення. Без лікування хвороба у 20-70 % випадків закінчується смертю, найчастіше від інфекційних ускладнень або від кровотечі;
під час опромінення експозиційною дозою понад 600 бер розвивається вкрай важкий четвертий ступінь променевої хвороби, який, незважаючи на лікування, як правило, закінчується смертю упродовж двох тижнів.
Хронічна променева хвороба виникає за щоденного загального опромінення в 0,1 - 0,5 бер/добу з досягненням сумарної дози 70-100 бер.