
- •Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Особливості надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
- •1.Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •Фізичні чинники
- •Хімічні чинники
- •1. Пожежна безпека
- •1.Загальні поняття про основи теорії горіння
- •4. Показники пожежо- та вибухонебезпечності речовин і матеріалів
- •5.Законодавча база в галузі пожежної безпеки
- •6.Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій
- •Список літератури
- •II. Радіаційна безпека
- •2. Норми радіаційної безпеки
- •3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •4.Класифікація радіаційних аварій
- •6. Зони радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес
- •3. Будівництво доріг з твердим покриттям (не менше 5-6) у різних напрямках від ас з урахуванням рози вітрів для проведення попереджувальної чи негайної евакуації населення.
- •2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину
- •Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування
- •4.Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою
- •5.Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин
- •6. Організація дозиметричного й хімічного контролю
4. Показники пожежо- та вибухонебезпечності речовин і матеріалів
Щоб одержати початкові дані для розроблення заходів щодо забезпечення пожежної та вибухової безпеки, під час визначення категорії та класу приміщень і будівель відповідно до вимог норм технологічного проектування, стандартів ССБП, будівельних норм та правил, правил будови електро- устаткувань встановлена номенклатура показників пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів.
У ГОСТІ 12.1.044-89 “Пожаро-взрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения” наведено 20 показників, перелік яких за необхідності може бути розширений. Вибір показників для характеристики пожежо-, вибухонебезпечності тих чи інших речовин та матеріалів залежить від агрегатного стану речовини (матеріалу) та умов її застосування.
Горючість є кваліфікаційною характеристикою здатності речовин та матеріалів до горіння і застосовується для таких потреб: кваліфікації речовин та матеріалів за горючістю; визначення категорії і класу приміщень за вибухо- пожежною та пожежною небезпечністю; під час розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки. За горючістю речовини та матеріали поділяють на негорючі, важкогорючі та горючі.
Негорючі - це речовини та матеріали, які не здатні горіти у повітрі. Проте серед них можуть бути пожежонебезпечні, наприклад, окиснювачі та речовини, що виділяють горючі продукти під час взаємодії з водою, киснем або з іншими речовинами. До негорючих речовин належать усі мінеральні та більшість штучних неорганічних матеріалів.
Важкогорючі - речовини та матеріали, що здатні горіти в повітрі під час дії джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти після його вилучення. Це можуть бути композиції, що складаються з органічного матеріалу та мінерального наповнювача.
Пожежі та вибухи є найпоширенішими надзвичайними ситуаціями в сучасному індустріальному суспільстві.
Виникнення пожеж залежить від типу виробництва, властивостей речовин, які зберігаються, категорії приміщень, конструктивних характеристик будівель залежно від ступеня їхньої вогнестійкості.
З За вибухо- та пожежонебезпекою усі приміщення розподіляють на п \ять категорій: А, Б, В, Г та Д.
Категорія А (вибухо- та пожежонебезпечна) - це горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- чи газоповітряні суміші, під час займання яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа. До цієї категорії виробництв належать цехи оброблення та використання металевого натрію та калію, нафтопереробні та хімічні підприємства, склади бензину, приміщення стаціонарних кисневих та лужних акумуляторних устаткувань, водневі станції тощо.
Категорія Б (вибухо- та пожежонебезпечна) - горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28 °С, горючі рідини у такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, під час займання яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Наприклад, цехи приготування та транспортування вугільного пилу та деревного борошна, цехи цукрової пудри, цехи оброблення синтетичного каучуку, мазутне господарство електростанцій тощо.
Категорія В (пожежонебезпечна) - горючі займисті та важкогорючі речовини і матеріали (зокрема пил та волокна), речовини та матеріали, здатні тільки горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, за умови, що приміщення, де вони перебувають, не належать до категорії А та Б. Це лісопильні та деревообробні цехи, цехи текстильної та лісопильної промисловості, швейні та трикотажні фабрики, мастильне господарство, електростанції, гаражі тощо.
Категорія Г - негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес оброблення яких супроводжується виділенням тепла, іскор та полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. До них належать: ливарні, плавильні, ковальські та зварювальні цехи, цехи гарячого прокату металу, котельні, головні корпуси електростанцій тощо.
Категорія Д - негорючі речовини та матеріали у холодному стані. Допускається зараховувати до цієї категорії приміщення, в яких містяться горючі рідини у системах змащення, охолодження та гідроприводу обладнання, кількостю не більше 60 кг одиниці обладнання в разі не більше 0,2 мПа, кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на місцях. До них належать: цехи холодного оброблення металу, содове виробництво, насосні та водоприймальні пристрої електростанцій, вуглекислотні та хлораторні устаткування.