1.Поняття, предмет та метод сімейного права

Предмет правового регулювання галузі права -  сукупність однорідних за своєю суттю суспільних відносин, які регулюються нормами даної галузі права.Метод правового регулювання — сукупність засобів і способів впливу норм права на суспільні відносини,що складають предмет права. Виділяють такі методи сімейного права: — диспозитивний; — імперативний. Диспозитивний метод (метод координації) характерний для регулювання на засадах ініціативності та вільного розсуду учасників відносин; на процес такого регулювання впливає активність учасників суспільних відносин, що регулюються за його допомогою.Імперативний метод  (метод субординації) характеризується тим, що регулювання зверху вниз здійснюється на владно-імперативних засадах. Предмет сімейного права – особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, прийняття дітей на виховання у сім'ю.Метод сімейного права – сукупність специфічних засобів впливу на учасників сімейних відносин, що характеризуються, передусім юридичною рівністю сторін, а також наданням останнім можливості врегулювання цих відносин на засадах їхнього вільного розсуду за винятками, встановленими законом.

2. Поняття сімейних правовідносин, що складають предмет сімейного права. Норми сімейного права регулюють різні види сімейних відносин, унаслідок чого останні набувають якостей правовідносин, тобто відносин, які врегульовані нормами сімейного права. В сімейно-правовій літературі традиційним є широке розуміння поняття “сімейні правовідносини”. Воно включає: а) правовідносини між членами сім’ї (внутрішні сімейні правовідносини); б) правовідносини, які визнаються сімейними, хоча вони виникають за межами сім’ї (зовнішні сімейні правовідносини). Сімейні правовідносини мають спеціальні та загальні ознаки. Спеціальними ознаками є ті, що характерні саме для сімейних правовідносин, і певною мірою виділяють їх серед інших цивільних правовідносин. Загальні ознаки, навпаки, характеризують спільні риси, які притаманні усім цивільним правовідносинам. Ознаками, які притаманні сімейним правовідносинам (спеціальні ознаки) є: спеціальний суб’єктний склад (суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути тільки фізичні особи); своєрідність юридичних фактів, які породжують сімейні правовідносини (шлюб, спорідненість, материнство, батьківство тощо); тривалість існування (сімейні відносини, як правило, є тривалими за часом); індивідуалізація учасників і неможливість передачі прав та обов’язків іншим особам; особисто-довірчий характер відносин. До загальних ознак, тобто тих, що притаманні усім цивільним, у тому числі і сімейним правовідносинам, належать: рівність учасників правовідносин; автономія їх волі; майнова самостійність. За своєю природою відносини, що складають предмет сімейного права, поділяються на два види: а) особисті та б) майнові.

3. Принципи та функції сімейного права Принципи – це закріплені чинним сімейним законодавством основні засади, керівні положення, ідеї, відповідно до яких нормами сімейного права регулюються особисті немайнові та майнові відносини. Принципи сімейного права: надання пріоритету у регулюванні сімейних відносин Сімейному кодексу України; добровільність шлюбного союзу чоловіка і жінки; рівності подружжя в сім'ї; визнання шлюбу, укладеного тільки у органах держаної реєстрації актів цивільного стану; вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною згодою;пріоритет сімейного виховання дітей, турбота про їх влаштування та розвиток, забезпечення пріоритетним захистом їх прав та інтересів; одношлюбність (моногамія);свобода припинення шлюбу під контролем держави; справедливість, добросовісність, розумність, відповідність моральним засадам суспільства. Функції  сімейного права – спрямування правового впливу, який  виражає роль права в організації сімейних відносин. Виділяють наступні функції сімейного права: регулятивна (регулювання сімейних відносин відповідно до чинного законодавства);охоронна (захист і охорона прав та законних інтересів учасників сімейних відносин); виховна (у сімейно-правових нормах міститься модель поведінки, що підтримується державою, а також несприятливі правові наслідки виконання дій та вчинків, що порушують  права, свободи та законні інтереси інших громадян).

4. Джерелами сімейного права Джерела права – це зовнішні (писані) форми виразу правотворчої діяльності держави, якими законодавець виражає свою волю, що є обов'язковою для виконання.За юридичною силою джерела сімейного права поділяються на: Конституція України; закони (Сімейний кодекс України – надалі СК, Цивільний кодекс України – надалі ЦК); — підзаконні нормативно-правові акти (Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств). Основним джерелом сімейного права є СК, який прийнятий 10 січня 2002 року, а вступив в силу 1 січня 2004 року. Структура діючого СК є наступною: Розділ І. Загальні положення.Розділ ІІ. Шлюб. Права та обов'язки подружжя. Розділ ІІІ. Права та обов'язки матері, батька і дитини. Розділ ІV. Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.Розділ V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.Розділ VI. Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями.Розділ VІI. Прикінцеві положення.