43. Поняття правотворчості. Основні суб’єкти правотворчості.

Правотворчість - форма владної діяльності держави, що спрямована на утворення нормативно-правових актів, за допомогою яких в діючій нормативній системі запроваджуються, змінюються чи скасовується правові акти

Правотворчість має три стадії:

1. виявлення волі народу і формування юридичного мотиву;

2. нормативне формулювання державою цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки;

3. надання сформульованому правилу юридичних властивостей.

Правотворчість характеризується такими ознаками:

• є переважно діяльністю держави;

• має організаційну спрямованість;

• відображується в утворенні нормативно-правових актів, що містять норми права, чи скасовують, змінюють їх;

• строго регламентуються правовими нормами.

Принципи правотворчості : гуманізму, демократизму, науковості, правності.

Суб’єкти правотворчості:

• народ;

• державні органи;

• громадські об’єднання;

• трудові колективи.

Є дві форми правотворчості : утворення нових норм чи санкціонування вже існуючих.

44 Акти застосування правових норм : поняття, види.

Акти застосування правових норм - спосіб вираження та закріплення формально-обов’язкових індивідуальних правил поведінки, які підтверджують, змінюють, встановлюють чи призупиняють права та обов’язки персоніфікованих суб’єктів.

Ознаки :

• встановлюються компетентними органами;

• вміщують індивідуалізовані правила поведінки персоніфікованих суб’єктів;

• індивідуально-обов’язкові;

• є юридичним фактом;

• мають письмову, усну, конклюдентну форму вираження.

Класифікація :

1. По суб’єкту прийняття:

• акти органів законодавчої влади;

• виконавчої влади;

• судової влади;

• контрольно-наглядової влади;

• уповноважених громадських об’єднань.

2. За змістом індивідуальних правил поведінки:

• уповноважуючі; - зобов’язуючі; - забороняючі.

3. За юридичними наслідками:

• правоконстатуючі;

• правовстановлюючі;

• правозмінюючі;

• правоприпиняючі.

4. За функцією в правовому регулюванні:

• регулятивні;

• охоронювальні;

• відновлювальні.

5. За формою зовнішнього виразу:

• усні; -письмові; -конклюдентні.

45. Прогалини в праві.

Прогалини в праві - відсутність правової норми, при вирішені конкретної ситуації, котра охоплюється правовим регулюванням та повинна бути вирішена на основі права.

Причинами виникнення прогалин в праві можуть бути відставання законодавця від розвитку життя; упущення при підготовці нормативно-правового акту; нерозробленість даної теми; відміна старого законодавчого акту але не прийняття нового тощо.

Основним способом усунення прогалин в праві є видання норми, яка б врегулювала даний вид правовідносин. Коли ж законодавець не прийняв дану норму,то застосовується аналогія. Під аналогією розуміється визначена спорідненість між різними явищами та предметами. Є два основних види аналогій : аналогія права та аналогія закону.

Аналогія закону - це вирішення юридичної справи при наявності прогалини на підставі юр. норми, яка регламентує тотожні суспільні відносини.

Аналогія права - це вирішення юр. справи на підставі принципу даної галузі права, при відсутності аналогічної норми (це близько до судового преценденту, але не прецедент).

Субсидіарна аналогія - коли не має в одній галузі норми права, то береться норма з іншої галузі (це вид аналогії закону).

Аналогія заборонена в кримінальному та адміністративному праві, прямо дозволена в цивільному.