2.4. Ілюстрації

Основними видами ілюстративного матеріалу у проектах (роботах) є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

2.4.1. Ілюструють проекти (роботи), виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Ілюстрації виконуються за допомогою комп'ютера або чорною тушшю, чорнилом (пастою) на білому папері, міліметрівці або кальці. Калька повинна бути наклеєна на аркуш. Допускається подання сканованої ілюстрації з оригіналу, виконаного виконавцем проекту (роботи). Дозволяється на одному аркуші розміщати декілька ілюстрацій. Ілюстрації розміщають безпосередньо біля тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті.

2.4.2. Розмір ілюстрації не повинен перевищувати розмірів формату АЗ (297x420 мм). Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

2.4.3. Усі ілюстрації нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами і позначаються словом „Рис”.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (під рисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основні елементи:

• найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом „Рис.”;

• номер графічного сюжету, що складається з номера розділу і порядкового номера графічного сюжету, розділених крапкою;

• тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога лаконічною характеристикою зображеного;

• експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Наприклад (перший рисунок третього розділу):

Рис 3.1.- Схема розміщення елементів касети:

І - розмотувач плівки; 2 - сталеві ролики; 3 - привідний валик; 4 - стояки.

Приклад побудови графіка наведено в додатку Ж.

Не варто оформляти посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї. розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках „(рис. 3.1)" або зворот типу: „...як видно з рис. 3.1" або „... як подано на рис. 3.1".

2.5. Таблиці

1. Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Таблиця складається із заголовка і рядків, боковика та граф. Графи мають заголовки (підзаголовки). Висота рядків таблиці - не менше 8 мм.

2. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Графу „№ п/п." у таблицю не включають.

Заголовки граф і рядків таблиць слід писати з великих літер, підзаголовки -з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Ділити головки таблиць по діагоналі не дозволяється.

2.5.3. За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок,) - у прографці. а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати, повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розмішують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині графи; лап­ки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з ма­лих, якщо вони складають одне речення із заголовком, І з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.

2.5.4. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. У такій таблиці після заголовка слід подавати рядок нумерації граф. Цей рядок переносять і на наступну сторінку. З правого боку пишуть „Продовження табл." з позначенням її номера.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковий.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

2.5.5. Кожна таблиця повинна мати заголовок. Слово „Таблиця - " розміщають з правого боку над таблицею. Таблиці нумерують аналогічно Ілюстраціям.

Таблиці розміщують після першого згадування про них у тексті. Приклад побудови таблиці наведено в додатку З.