Методика навчання кидкам в опорному положенні

Навчання кидкам в опорному положенні треба по­чинати з уміння робити заключні кроки перед кид­ком. Спочатку робиться все без м’яча, а потім з м’я­чем Вся увага приділяється послідовності виконання

рухів: виконання в повільному темпі окремих елемен­тів, щоб уникнути помилок; у подальшому темп стає все швидшим і доводиться до ігрового стану Для кра­щого засвоєння всієї системи рухів при виконанні кид­ків доцільно використовувати підготовчі вправи, різно­манітні допоміжні пристосування, які фіксують увагу на окремих найбільш складних деталях техніки кидка.

Кидок м’яча у стрибку

Особливість такого кидка полягає в тому, що за­мах і випуск м’яча відбувається у безопорному поло­женні. Він використовується у тих випадках, коли по­трібно поразити ворота з дальньої дистанції, виклю­чити блокування, посилаючи м’яч у ворота поверх рук блокуючих, звільнитися від опіки захисника, скоро­тити кут обстрілу воріт і зменшити відстань до воріт. Кидок складається з трьох фаз: розбіг, стрибок з кид­ком і приземлення. Види розбігу такі ж, як і при опорних кидках. Але виконується розбіг з метою збіль­шення стрибка вгору, тобто більш тривалий політ гравця. Щоб кидок був сильним і точним, слід зберег­ти вертикальне положення тулуба. Цьому сприяють певні рухи ногами. По-перше, з початком відштовху­вання махова нога, яка зігнута в коліні, різко вино­ситься вперед-вгору, збільшуючи силу поштовху і, та­ким чином, висоту зльоту. По-друге, завершивши за­мах з м’ячем, гандболіст різко випрямляє махову но­гу, відводячи її назад, що дає можливість, з одного боку, зберегти вертикальне положення тулуба, а з дру­гого — завершити фінальне зусилля кидка, тому що

Рис 10

тулуб з відведеною для кидка рукою і випрямлено^ маховою ногою набуває форми натягнутого лукаї (ріис. 10). Після виконання кидка поштовхова нога в”.ї|“ госиться вперед для приземлення на неї. Кидок Уі’-^, стрибку має декілька різновидів виконання. Це кидкц^ з нахилом і без нахилу тулуба і з відіитовхуванняц Й’ однойменною і різнойменною ногами, ^””

При кидку в стрибку, коли відштовхування вико-.-? нується однойменною ногою, після поштовху гандбо- .^ ліст згинає поштовхову ногу, піднімає стегно і цією ж ‘ногою робить мах (рис. 11). У цьому випадку -при­землення відбувається на махову ногу. ^:

(її, і кинути по воротах до приземлення на майданчик. Іноді передача робиться з кутів майданчика в центр, і гравець, вистрибуючи в центрі майданчика, ловить

При виконанні кидків з кутів майданчика для збільшення кута обстрілу воріт гандболісти застосо­вують кидки з відхиленням тулуба вправо або вліво. Якщо атакують з лівої позиції, використовують кидок з нахилом тулуба вправо, а у випадку правої пози­ції — тулуб відхиляється вліво (рис. 12). В обох ви-падка-х розбіг виконується звичайний, але стрибок ро­биться в бік центру воріт. Відштовхується гандболіст лівою ногою, а правою робить активний мах вперед. Але іноді гравець відштовхується однойменною ногою. Та такий кидок дуже складний за технікою виконан­ня і використовується досить рідко. У сучасному ганд­болі гравці часто використовують кидок у стрибку, ко­ли спортсмен у повітрі ловить м’яч і спрямовує його у ворота. Розбіг і відштовхування в цьому випадку ви­конуються звичайним способом. Потрібно намагатися вистрибнути як можна вище і далі над воротарським майданчиком, відштовхуючись однією ногою. Партнер передає м’яч частіше за все по навісній траєкторії так, щоб атакуючий міг вловити його, знаходячись у иовіт-

Рис. 12

м’яч у повітрі та кидає по воротах або звичайним способом, або поштовхом руки, або ударом, як у во­лейболі.