Вправи для вдосконалення кидків в опорному положенні

1. Метання набивного м'яча однією і обо'ма руками.

2. Імітація розбігу і кидка з амортизацій'ною резиною, один кінець якої тримає спортсмен, а інший тренер.

3. Метання тенісних м'ячів, каміння зверху, збоку.

4. Гра в городки.

5. Гра у водне поло.

6. Кидок зліва і справа від стойки або ширми.

7. Кидок зліва і спр'ава від пасивного захисника, а потім з проти'борством захисника.

8. Вправи із завданням на точність.

Помилки при виконанні кидків в опорному поло­женні: малий замах і відведення руки назад для кид­ка; робиться великий підскок і тим самим порушуєть­ся координація рухів; відсутній фінальний хльосто-видний рух кисті при випуску м'яча з руки; робиться більше трьох кроків; відсутній обгін тулуба ногами.

Методика навчання кидкам у падінні

Навчання доцільно починати із заключної фази — приземлення. Спочатку освоюють падіння на руки на м'яку поверхню з положення стоячи на колінах, а по­тім стоячи на ногах. Після цього переходять до осво-

г:ння падіння на підлогу, застосовуючи при цьому стра­ховку (тренер або партнер підтримують за тулуб, ви­користовують стр'ахуючий поя'с або лонжу). Опану­вавши ці вправи, ускладнюють їх, виконуючи кидок м'яча спочатку в ціль, а потім по воротах.

Техніка захисту

Рис. 15

Стійка захисника — положення гравці'в на май­данчику в повній готовності до швидкого руху в будь-якому напрямі (рис. 15). Гравець стоїть па зігнутих під кутом 150—160° і розставлених на ширину пліч .ногах. Спина не на­пружена, руки, зігнуті в ліктьових су­глобах, під прямим кутом, знаходять­ся у зручному положенні для швид­кого руху н'ими в будь-якому напрям­ку. Причому часто одна рука внстав-лена дещо вперед і вгору, а друга назад і вниз. Маса тіла рівномірно розподіляється на обидві ноги, по­гляд направлений на противника, якого опікають, а периферичний зір контролює інших гравців і пересуван­ня м'яча.

Ходьба, біг, зупинки, стри'бки необхідні у повній мірі гравцям захисту, як і гравцям нападу. Техніка

Рис. 16

виконання цих прийомів була описана в розділі “Тех­ніка нападу”.

Блокування — прийом, за допомогою якого захис­ник заступає шлях м'ячу у свої ворота. Блокування викопується однією або двома руками (рис. 16). Бло­кування гравця з м'ячем робиться таким чином. Швид­ко опинившись перед нападаючим, який володіє м'я­чем, і в момент його замаху на кидок захисник одну руку підіймає вгору, а другу вбік. Якщо кидок вико­пується зверху, рука, направлена вбік, швидко під­німається вгору, а якщо кидок робиться збоку, то ру­ка, що знаходиться вгорі, опускається. Позиція за­хисника — прямо навпроти' нападаючого. Блокувати гравця без м'яча можна тільки тулубом, руки при­тиснуті.

Вправи для вдосконалення блокування

1. Переміщення приставними кроками вліво, впра­во з руками, розведеними вбік або піднятими вгору.

2. Стрибки з піднятими вгору руками.

3. Блокування м'яча при кидках через волейболь­ну сітку або іншу високу перепону.

4. Нападаючий кидає м'яч, а захисник підставляє руку, затримуючи або відбиваючи м'яч.

Помилки при блокуванні: невміння захисника ви­значити напрямок кидка; руки і пальці при блокуван­ні розслаблені; мала швидкість переміщення за на­падаючим (захисник не встигає).