Список литературы

1. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. М., 2001.

2. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.Г. Российское административное право. М., 2000.

3. Бахрах Д.Н. Административное право. М., Норма, 2000.

4. Масленников М.Я. Порядок применения администартивных взысканий. Тверь, 1995.

5. Семененко И.И. Административное принуждение. Ростов-на Дону, 1999.

6. Бахрах Д.Н. Принуждение и ответственность по административному праву. Екатеринбург, 1999.

7. Россинский Б.В. Административное право. Учебно-практическое пособие. М., 2001.

8. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. М., 2001.

9. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.Г. Российское административное право. М., 2000.

11. Бахрах Д.Н. Административное право. М., Норма, 2000.

12. Шергин А.П. Проблемы административно-деликтного права // Государство и право, 1994, №8-9.

13. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. Киев, 1979.

14. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. М., 1999.

15. Мосин Е.Ф. Административная ответственность за правонарушение в сфере бизнеса. СПб, 1998.

16. Кузьмина Г.А., Калинина П.А. Административная ответственность. М., 2000.

17. Агапов А.Б. Административная ответственность. М., 2000.

18. Арбитражный процесс // Под ред. М.К. Треушникова и В.М. Шерстюка. М., 2000.

19. Сухарева В.Н. Споры с властью в арбитражных судах. м., 2001.

20. Любимова Р.Н. Некоторые вопросы судебной практики по рассмотреиню споров, возникающих из административных правоотношений // Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ, 1997, №1 (9).

21. Салищева Н.Г. Механизм защиты прав гражданина в сфере исполнительной власти // Общая теория прав человека. М., 1996.

22. Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Проблемы теории. Воронеж, 1998.

23. Бойков О.В. Роль арбитражных судов в разрешении административных споров // Проблемы административной юстиции. Материалы семинара. М., 2002.

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта

Охорона праці на підприємстві

51.Аналіз причин травматизму та професійних захворювань

У виробничій сфері рівень травматизму і професійних захворювань взаємопов’язаний з технологічними процесами, обладнанням, а також науково обґрунтованою організацією виробництва та ергономічною організацією робочого місця. Статистика свідчить про те, що більшість виробничих травм в межах держави скоюється через ігнорування та нехтування працюючими елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання робіт. В процесі розслідування й аналізу нещасних випадків встановлено, що переважна більшість (до 80%) їх трапляється не з технічних чи технологічних причин, а через неправильну організацію праці та дію людського чинника. Дослідженням причин виробничого травматизму і професійних захворювань встановлено таку їх класифікацію:Організаційні причини, Технічні причини, Психофізіологічні причиниДо організаційних причин належить: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність ПВР (проектів виробництва робіт), а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т. ін.. До технічних причин належить: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків і т. ін.. До психофізіологічних причин належить: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін.. Така класифікація причин виробничого травматизму є досить умовною. Причинами виробничого травматизму та професійних захворювань, як показують результати розслідування, слід вважати групу взаємодіючих чинників, що пов’язані з організацією виробничої діяльності яка може спричиняти різний негативний вплив на організм людини. Здебільшого виробничі нещасні випадки та професійні захворювання носять не однопричинний, або багатопричиннй характер.

Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань, використовують: Технічний; Груповий; Топографічний; Монографічний; Статистичний методи.

Технічний метод дослідження використовується у тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних та шкідливих виробничих чинників (рівень шуму, загазованості, горючості, випромінювання, параметри виробничого середовища та ін), що дає підстави для впровадження необхідних заходів та засобів безпеки.

Груповий метод встановлює ступінь повторюваності нещасних випадків. Метод характеризується вивченням великої кількості нещасних випадків на одному конкретному об’єкті. Цим методом переважно користуються науково – дослідні інститути з проблем охорони праці для складання правил та норм з технічної безпеки.

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані підприємства графічно зображуються місця, де трапилися нещасні випадки. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях спонукає роботодавців до більш ретельного обстеження таких ділянок для з’ясування обставин і причин виникнення негативних подій.

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод аналізу офіційно застосовується для вивчення та обміну виробничого травматизму й професійних захворювань. Цей метод базується на вивченні матеріалів реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві за формою Н-1. Для цього методу застосовуються відносні показники (коефіцієнти) – частоти, тяжкості й загальних втрат.