3.7 Маркетингові канали

Для того щоб впливати на цільові ринки, суб'єкти ринку використовують маркетингові канали трьох типів.

Комунікативні канали забезпечують обмін інформацією із цільовими покупцями й містять у собі газети, журнали, радіо, телебачення, пошту, телефон, рекламні плакати (постеры), рекламні листки, компакт-диски, аудіокасети й Інтернет. Крім усього названого важливу роль у процесі комунікацій грають вигляд особи й одяг торговельного представника, зовнішній вигляд офісу і безліч інших факторів. Компанії-Постачальники все ширше використовують у своїй діяльності діалогові канали (електронну пошту, безкоштовні телефонні номери) для того, щоб зрівноважити монологічність звичайних каналів (таких, як рекламні оголошення).

Для поставки енергоносіїв або послуг покупцям або користувачам виробники використовують канали розподілу. Розрізняють канали матеріального розподілу й канали розподілу сервісу. Такі канали включають сховища, транспортні засоби й різні торговельні канали - дистриб'юторів, оптових продавців і роздрібних торговців. Для здійснення ефективних угод з потенційними покупцями компанії-постачальники використовують канали продажів, у які входять не тільки дистриб'ютори, але й банки й страхові компанії що сприяють здійсненню угод. Суб'єкти ринку з усією очевидністю зіштовхуються із проблемами вибору для своїх пропозицій найкращого комплексу комунікативних, розподільних каналів і каналів продажів.

3.8 Ланцюжок поставок

Якщо маркетингові канали покликані встановити й зміцнити взаємозв'язки активних суб'єктів ринку із цільовими покупцями, то поняття ланцюжка поставок описує значно більш протяжні канали, що простираються від постачальників вихідної сировини до виробників проміжних енергоносіїв, виробників електричної чи теплової енергії і її кінцевих споживачів. Так, ланцюжок поставок, наприклад, при виробництві електричної енергії починається з одержання вугілля, мазуту, чи природнього газу, їх спалювання, виробництва електричної та/чи теплової енергії й завершується поставкою енергії по маркетингових каналах споживачеві. Ланцюжок поставок являє собою систему доставки цінностей. Кожна компанія "захоплює" лише певний відсоток генеруємої ланцюжком поставок загальної цінності. Коли виробник поглинає фірми-конкуренти або рухається "вниз" або "нагору за течією", його ціль складається в збільшенні частки створюваної ним цінності ланцюжка поставок що доводиться на його "душу" .

3.9 Конкуренція

Поняття конкуренції містить у собі всі актуальні або потенційні пропозиції, що суперничають, або товари-субститути, що перебувають у полі уваги покупця. Припустимо, що енергогегеруюча компанія збирається укласти договір про поставку електроенергії. Можливо, постачальна компанія ухвалить рішення щодо закупівлі електроенергії в компанії “А” або якогось іншого інтегрованого виробника в Україні або за рубежем “В”. Він може звернуться до невеликих енергогенеруючіх компаній, таким як компанія “С”, що дозволить йому придбати продукцію по більше низькій ціні.

Ми можемо продовжити наше дослідження, виділивши чотири рівні конкуренції:

1. Конкуренція торговельних марок. Компанія розглядає як суперників постачальників енергоресірсів (послуг), аналогічних її власним енергоресурсам або послугам, пропонованих тим же самим цільовим споживачам за подібними цінами.

2. Галузева конкуренція. Компанія вважає своїми суперниками фірми-виробники тих же самих енергоносіїв або класу послуг. Так, наприклад, для Харківської ТЕЦ-5 конкурентами є всі інші компанії, зайняті виробництвом електричної енергії.

3. Формальна конкуренція. Суперниками компанії виступають всі фірми, які виробляють енергоносії, що задовольняють ті самі потреби. Так з погляду прихильників даної концепції конкурентами Обленерго виступають не тільки виробники електричної енергії, але й теплової енергії.

4. Генерична конкуренція. Компанія вважає своїми суперниками всі ті компанії, які борються за гроші тих самих споживачів. Із цих позицій Обленерго конкурує з усіма компаніями, що продають природний та зріджений газ, вугілля, дрова.