4. Дайте індивідуально-психологічну характеристику професійного менеджера.

Загальні вимоги до керівника (менеджера) містяться в законодавстві про працю, правилах внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені в кваліфікаційних довідниках, службових інструкціях та деяких інших нормативних актах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно певної посади та умов, в яких доведеться працювати менеджеру. Серед морально-психологічних якостей найбільш важливими є високі життєві ідеали, чесність і правдивість, справедливість і об'єктивність, воля і мужність, розвинуте почуття обов'язку і відповідальності, інтелігентність і толерантність тощо. Важливою рисою для керівника є тактовність у взаємовідносинах з вищестоящими керівниками, колегами по роботі і, що особливо важливо, з підлеглими. Керівник повинен постійно демонструвати емоційну стриманість, ввічливість і безмежну терпеливість. Ні за яких обставин керівник не може адекватно відреагувати на грубощі підлеглих та інші нетактовні дії. У керівника повинна бути розвинута комунікативна здібність, яка знаходить свій прояв у налагодженні сприятливих взаємовідносин між працюючими, що забезпечує успішну колективну діяльність та знаходження в ній свого місця кожним учасником трудового процесу. Якщо ж комунікативні здібності індивіда співпадають із здібностями до лідерства, то це є передумовою формування успішного менеджера. Умовою ефективної діяльності керівника є добре розвинуте стратегічне мислення, уміння заглянути на багато років вперед. Постійне копання лише у сьогоденні веде до втрати перспективи, помітно знецінює роботу будь-якого керівника. Вести за правильним курсом підприємство в морі сучасної економіки може керівник, який пильно дивиться вперед, вивіряючи курс на зміни зовнішнього середовища, кон'юнктури ринку, політики держави. Оскільки службова діяльність керівника завжди має виховну спрямованість, йому повинні бути властиві певні педагогічні якості: уміння здійснювати навчання підлеглих, розвивати у них потрібні професійні навички; організовувати загальнокультурне, естетичне і фізичне виховання молодих працівників; чітко та логічно формулювати розпорядження, аргументувати свої погляди. Успішно працюючим керівникам, як правило, притаманні, такі риси, як здоровий глузд і певна мудрість. Американський вчений Р. Акофф пише, що мудрість — це здібність передбачати окремі наслідки здійснюваних операцій, готовність пожертвувати негайною вигодою заради великої вигоди в майбутньому. На думку вченого, мудрість завжди звернута до майбутнього, але вона відноситься до майбутнього не як ворожка, яка робить спробу тільки пророкувати його. Мудра людина намагається керувати майбутнім. Обов'язковою рисою нинішнього керівника є його гуманізм — розвинуте почуття справедливості, людяності, пошани до людей і їх гідності, турбота про добробут людей, постійне здійснення заходів, спрямованих на підвищення задоволеності праці усіх підлеглих. Не позбавлене інтересу твердження американського психоаналітика Макубі. Він пише про виникнення нового "соціального типу" керівника, якому притаманна вміло контрольована агресивність, гнучкість, холоднокровність при великому напруженні, а головне — здатність оцінювати все в світі конкуренції і завжди прагнути бути переможцем. У практиці закордонних фірм вважається нормальним наявність в керівників таких, якостей, як підвищене честолюбство, прагнення реалізувати свої кар'єристські плани. Слід зазначити, що значення моральних рис, репутації кандидатів на відповідальну посаду помітно підвищується за умов росту корупції та розвитку тіньової економіки в суспільстві. Для аналізу й оцінки особистості використовується психогеометрич-ний метод, розроблений спеціалістом із соціально-психологічної підготовки менеджерів С'юзеном Деллінгером (точність діагностики сягає 85%), методика оцінки діяльності, що базується на застосуванні листа опитування американського психолога Отто Ліпмана, метод узагальнення незалежних характеристик розроблений К.К.Платоновим, та ін. Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильністьдо лідерства в колективі, підприємництва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність! воля, цілеспрямованість тощо. Діловитість насамперед проявляється у здатності знаходити (в рамках компетентності наданих повноважень і наявних засобів) оптимальний підхід до ситуацій, шо виникають і самим коротким шляхом досягають мети. У керівника мусять бути розвинутими організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувавши його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цілей. Керівник повинен демонструвати самостійність в роботі та надавати достатню автономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання службових обов'язків без втручання зверху. [з самостійністю тісно пов'язана ініціативність у роботі. Дійсно, самостійність тільки тоді правомірна, якщо керівник розв'язує назрілі питання без вказівок і порад зверху, не чекає покращання загальної економічної ситуації в країні, а завзято шукає нетрадиційні засоби вирішення проблем, що постійно виникають.

5. Наведіть приклади позитивних та негативних учинків, які мали місце у вашій організації. Опишіть поведінку індивідів у таких ситуаціях. Згідно з моделлю індивідуальної поведінки в організації (особистість, ставлення, мотивація, навчання, цінності) проаналізуйте, який із чинників цієї моделі найбільше вплинув на поведінку індивідів у наведених ситуаціях.

Неформальна група обслуговуючого персоналу кожну п’ятницю зустрічались в неробочому середовищі та обмінювалась інформацією щодо прожитого тижня та його труднощами, тобто відпочивали. І було в цій компанії два юнака по імені Петро та Василь. Два працьовитих парубка, мабуть, найпродуктивніших серед свого колективу. І кохали вони одну дівчину, яку звати було Васелина. Найвродливішою дівчиною вона була в їх компанії. Ще зі школи за нею бігали без перестанку хлоп’ята, а тепер вони працюють з нею. Васелина завжди любили Петра, проте Василь ніколи не здавався та не поступався Петрові, він завжди старався працювати ефективніше та швидше, якісніше та, як кажуть розумні дядьки економісти, намагався підвищити конкурентоспроможність організації аби завоювати увагу Васелини. І це у нього доволі таки непогано виходило. Петро – обізнаний молодий натурал, помітив, що Василь намагається перевершити його по праці, на що він зреагував доволі таки адекватно. Він не почав з ним конфліктувати, оскільки вважав, що його дії є інфальтивні та не зовсім ефективні. Проте час йшов, дні рікою текли, тижні пролітали мимо, а Василь не здавався. І ось пройшов рік. Василь вже «велика людина» - менеджер по персоналу, а не нижче середньостатичного рівня кассир. У Василя появляється машина, квартира, шанувальниці, що охоче тратять його гроші, однак юнак продовжує кохати її. Петро вже не той. Петро – пяниця. Василь всеодно заздрить йому, тому що ніякі гроші і ніяка влада не зрівняються з тим скарбом, що у нього є – Васелина – маріонетка в руках людини, що давно її розлюбила. Проте вони разом. Бували випадки, що дівчина приходила з синцями на обличчі на роботу. Вона не хотіла признаватись, що це була Петра рук справа. Вона боялась його, але він для неї став привичкою. Василю було боляче на це дивитись, кожен раз він страждав, коли бачив її заплакані очі, бліде лице та побиті руки. Він намагався її захистити, він завжди за неї заступався і в цьому випадку він не поступився. Він забувся про всі принципи та замахнувся на Петра. Бійка тривала, і складалось враження, що ніколи не завершиться. Удар йшов у відповідь на удар. Однак переможців не було, але були переможені. Це був Василь. Зупинив його плач Васелини. Тепер це лише лялька для нього, лялька якій потрібен господар і це був не він. Дівчина заступилася за Петра. Серце Василя було розбите. Вираз обличчя став холодний та крижаний. Василь розвернувся та зник.

Історія підходить до кінця, а закінчилась вона тим, що працювати старі друзі лишились в одній організації, проте працювали вони не так, як раніше. Відвідувачів у них ставало все меньше та меньше. Атмосфера в робочу середовищі була млява та не зовсім привітна. Усмішки з кожним днем згасали і більше не вертались. Ось і байка наша закінчилась, а суть її проста: все що відбувається на роботі, залишається там, все, що відбувається поза роботою, продовжує зберігати місце за її межами. Якою би не були вчинки в робочому середовищі людей – завжди будуть наслідки після них.