Експлікація та постановка системних питань Циркулярна техніка опитування: форма проведення системної бесіди, форми та види циркулярних питань

План:

1. Експлікаційна модальність системних питань.

2. Циркулярна техніка опитування: форма проведення системної бесіди.

3. Спеціальні форми циркулярних питань для уточнення відмінностей.

3.1. Циркулярні питання на класифікацію.

3.2. «Відсоткові» питання.

3.3. Циркулярні питання на узгодження

3.4. Циркулярні питання на порівняння підсистем

4.Експлікація конструювання реальності (дійсності) та можливості в рамках змісту системної бесіди.

4.1. Циркулярні питання про конструювання реальності (дійсності)

4.1.1. Питання про показання для системної консультативної роботи (питання на прояснення запиту; питання про спрямування клієнта; питання, які стосуються очікувань).

4.1.2. Циркулярні питання до контексту проблеми (кристалізація проблеми; питання про бачення проблеми кожним членом сім’ї; питання про цикл інтеракцій; питання про експлікацію проблеми; питання про значення проблеми для взаємин).

1. Експлікаційна модальність системних питань

В системній психотерапії постановка питань означає не тільки отримання інформації, але і її генерування (створення). В кожному питання приховується латентний смисл, що спрямований на те щоб похитнути, зруйнувати звичні сімейні стереотипи.

1. Якщо терапевт питає батьків, коли саме посилюються симптоми дитини – при участі матері чи батька, то таким чином він пропонує розглядати симптоматику як феномен певних сімейних стосунків, а не тільки як індивідуальну проблему дитини. А відповідь батьків, яка буде враховувати запропоновані у питанні особливості симптоматики (напр., «при моїй участі» або «при участі батька»), означає, що латентна пропозиція, яка транслюється, прийнята сім’єю.

2. Аналогічним чином діє і таке питання: «Коли ваша дочка вирішила утримуватися від прийняття їжі?» або ще один (ситуація депресивного юнака в сім’ї): «Уявімо собі, що Олександр (син) не захотів би в певний момент стати депресивним, як би в цьому випадку розвивався конфлікт між вашою дружиною та її матір’ю?»

Будь-яка відповідь, окрім абсолютної відмови, підтвердить висновок про те, що «хвороба» в значному ступені «контролюється» самим пацієнтом. Емпіричні дослідження демонструють, що визнання сім’єю подібних висновків слід розглядати як краєугольний камінь стабілізації терапевтичних змін. На цьому рівні терапія відображає загальні зусилля у боротьбі за визначення дійсного стану.

Практичне завдання студентам: подумайте, що приховується за наступними питаннями, з яких починається бесіда з клієнтом:

- Чи давно ви хворієте?

- Чому ви прийшли сюди?

- В чому полягає ваша проблема?

- Що я (ми) можу (можемо) для вас зробити?

- Яке рішення ви б хотіли отримати сьогодні?

- Що повинно було б відбутися сьогодні, щоб ви пішли додому задоволеним?

Такий здавалося би невинний метод розпитування вказує на те, що тут мова йде про певну форму інтервенції, яку неможна недооцінювати. Приймаючи до уваги аксіому комунікаційної теорії Вацлавіка, згідно якій «неможливо не комунікувати», будь-яке питання обов’язково підштовхне клієнта до власних роздумів.

Г. Шмідт описує варіант гіпносугестивної сімейної терапії: через питання транслюються «латентні посилання» напрямок і дії яких усвідомлюються терапевтом. Варто підкреслити, що вплив питань в системній терапії, коли в ній приймає участь декілька людей, може посилюватися, оскільки нова інформація потрапляє не тільки до того, кого питають, але і до всіх слухачів бесіди.