32. Поняття юнацької субкультури. Причини її виникнення та вплив на розвиток особистості юнака

Субкультура- Це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінка відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Молодіжна субкультура з’явилася в науці в середині 50-х років XX століття. Оскільки традиційні суспільства розвиваються поступово, уповільненими темпами, спираючись в основному на досвід старших поколінь, остільки феномен молодіжної культури відноситься переважно до динамічних товариствам, і був помічений у зв’язку з “техногенної цивілізації”. Якщо раніше культура не ділилася так яскраво виражено на “дорослу” і “молодіжну” (незалежно від віку всі співали одні й ті ж самі пісні, слухали одну й ту ж музику, танцювали одні й ті ж танці тощо), то тепер у “батьків” і “дітей” з’явилися серйозні відмінності і в ціннісних орієнтаціях, і в моді, і в способах комунікації, і навіть у способі життя в цілому. Як специфічне явище, молодіжна культура виникає і у зв’язку з тим, що фізіологічна пришвидшення молодих людей супроводжується різким зростанням тривалості періоду їх соціалізації (часом до 30 років), що викликано необхідністю збільшення часу на освіту і професійну підготовку, що відповідає вимогам епохи. Сьогодні юнак рано перестає бути дитиною (за своїм психофізіологічного розвитку), але за соціальним статусом ще довгий час не належить світу дорослих. Юнацький вік – час, коли економічна активність і самостійність ще не досягнуто в повному обсязі. Психологічно молодь належить світу дорослих, а соціологічно – світу отроцтва. Якщо в сенсі насичення знаннями людина дозріває набагато раніше, то в сенсі положення в суспільстві, можливості сказати своє слово – зрілість його відсувається. “Молодь” як феномен і соціологічна категорія, народжена індустріальним суспільством, характеризується психологічною зрілістю за відсутності вагомого участі в інститутах дорослих.

Виникнення молодіжної культури пов’язано з невизначеністю соціальних ролей молоді, невпевненістю у власному соціальному статусі. У онтогенетичної аспекті молодіжна субкультура представляється як фаза розвитку, через яку мав пройти кожен. Її суть – пошук соціального статусу. За допомогою неї юнак “вправляється” у виконанні ролей, які надалі повинен буде грати в світі дорослих. Найдоступніші соціальні майданчики для конкретних справ молоді – дозвілля, де можна проявити власну самостійність: уміння приймати рішення і керувати, організовувати і організовуватися. Дозвілля – це не лише спілкування, а й свого роду соціальна гра, відсутність навичок таких ігор у юності призводить до того, що людина і в зрілому віці вважає себе вільним від зобов’язань. У динамічних товариства родина частково або повністю втрачає свою функцію як інстанція соціалізації особистості, оскільки темпи змін соціального життя породжують історичне невідповідність старшого покоління зміненим завданням нового часу. З вступом в юнацький вік молода людина відвертається від родини, шукає ті соціальні зв’язки, які повинні захистити його від поки ще далекого суспільства. Тим втраченої сім’єю і ще не знайденим суспільством юнак прагне примкнути до себе подібним. Утворені таким чином неформальні групи забезпечують молодій людині певний соціальний статус. Платою за це, найчастіше, виступає відмова від індивідуальності і повне підпорядкування нормам, цінностям та інтересам групи. Ці неформальні групи продукують свою субкультуру, що відрізняється від культури дорослих. Їй властиві внутрішнє одноманітність і зовнішній протест проти загальноприйнятих установлений. Завдяки наявності власної культури, ці групи маргінальні по відношенню до суспільства, а тому завжди містять елементи соціальної дезорганізації, потенційно тяжіють до відхиляється від загальновизнаних норм поведінки.

Досить часто все обмежується лише ексцентричністю поведінки і порушенням норм загальноприйнятої моралі, інтересами навколо сексу, “тусовок”, музики і наркотиків. Однак ця ж середовище формує контркультурний ціннісну орієнтацію, вищим принципом якої оголошується принцип задоволення, насолоди, що виступає спонукальним мотивом і метою всього поведінки. Вся ціннісна сітка молодіжної контркультури пов’язана з ірраціоналізмом, що продиктовано визнанням власне людського лише в природному, тобто відмежування “людського” від того “соціального”, яке виникло внаслідок “монополії голови”. Послідовне проведення ірраціоналізму визначає гедонізм як провідну ціннісну орієнтацію молодіжної контркультури. Звідси і мораль вседозволеності, що є найважливішим і органічним елементом контркультури. Оскільки буття контркультури сконцентровано на “сьогодні”, “тепер”, то гедоністичних спрямованість — прямий наслідок цього.