- •1.Предмет і завдання вікової психології
- •2.Звязок вік. І пед. Псих. З заг.Псих.
- •3.Характеристика методів дослідження у в. Та п. Псих.
- •4.Характеристика основних чинників психічного розвитку дитини (спадковість, середовище, активність)
- •5.Протиріччя як рушійна сила психічного розвитку.Основні протиріччя
- •6.Характеристика закономірностей психічного розвитку(нерівномірність, сенситивність, кризовість окремих періодів розвитку та ін.)
- •7. Поняття вікової кризи. Основні характеристики вікової кризи
- •8. Проблема періодизації психічного розвитку у працях зарубіжних психологів (е.Еріксон, ж. Піаже та ін.)
- •9. Проблема періодизації психічного розвитку у працях вітчизняних психологів (л.С.Виготський, д.Б.Ельконін)
- •11. Поняття провідної діяльності, її характерні ознаки і розвиваюче значення на різних етапах онтогенезу.
- •14. Предметно-маніпулятивна діяльність як провідна діяльність раннього дитинства.
- •15. Головні психічні новоутворення дітей раннього віку
- •16. Криза 3-х річного віку та її характеристика.
- •Знецінювання
- •17. Розвиток мовлення у дітей раннього та дошкільного віку Засвоєння нових форм та функцій мовлення
- •2.2. Перехід від засвоєння лексики до засвоєння граматики
- •19. Головні психічні новоутворення в дошкільний період: елементарні моральні почуття, внутрішнє мовлення тощо.
- •20. Психологічна готовність до шкільного навчання, її основні показники.
- •22. Характеристика розумового розвитку молодшого школяра. Проблема сензитивності даного віку до певних форм навчання. Усна і письмова мова
- •Сенсорний розвиток
- •Розвиток мислення
- •Розвиток уваги, пам'яті, уяви
- •Розвиток уваги
- •Розвиток пам'яті
- •Розвиток уяви
- •23. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на психіку підлітка.
- •24. Характеристика соціальної ситуації розвитку у підлітковому віці. Виникнення нових потреб.
- •26. Інтимно-особистісне спілкування як провідна діяльність у підлітковому віці.
- •27. Специфіка та розвиваюча роль учбової діяльності у підлітковому віці.
- •28. Головні новоутворення у сфері особистості підлітка, характеристика "зрушення" у розвитку самосвідомості підлітка (почуття дорослості та я-концепція).
- •29. Головні новоутворення у сфері пізнавальних процесів у підлітковому віці.
- •30. Девіантна поведінка у підлітковому віці та можливості її попередження: проблема важко вихованості
- •31. Учбово-професійна діяльність та її розвиваюче значення в юнацькому віці.
- •32. Поняття юнацької субкультури. Причини її виникнення та вплив на розвиток особистості юнака
- •33. Головні психічні новоутворення юнацького віку
- •34. Характерні особливості розвитку уваги дітей в онтогенезі.
- •35. Характерні особливості розвитку мислення дітей на різних етапах онтогенезу
- •36. Характерні особливості розвитку пам`яті дітей в онтогенезі: якісні зміни запам`ятовування, відтворення інформації тощо
22. Характеристика розумового розвитку молодшого школяра. Проблема сензитивності даного віку до певних форм навчання. Усна і письмова мова
На момент вступу до школи словниковий запас дитини збільшується настільки, що вона може вільно розмовляти з іншою людиною з будь-якого приводу, що стосується повсякденного життя і сфери її інтересів. Шестирічна дитина має словниковий запас від 3000 до 7000 слів. У молодшому шкільному віці дитина досить добре розуміє, які слова прийнято використовувати, а які соромно вимовляти.
Засвоєння мови визначається надзвичайною активністю самої дитини по відношенню до мови. Ця активність виражається в словотвореннях, у вмінні підібрати потрібне слово відповідно до заданих умов. Діти легко підбирають потрібні слова-асоціації, пропонують рими. У молодших школярів з'являється орієнтування в системі рідної мови.
До шести-семи років дитина вже такою мірою оволодіває у розмовній мові складною системою граматики, що мова, на якій вона говорить, стає для неї рідною. Дитина легко вимовляє слова таким чином, щоб інтонаційно виділити той звук, з якого починається слово. Вміння здійснювати звуковий аналіз слів сприяє успішному оволодінню читанням і письмом.
Потреба у спілкуванні визначає розвиток мови. Протягом всього дитинства дитина інтенсивно засвоює мову і засвоєння мови перетворюється в мовну діяльність. Дитина, вступивши до школи, змушена перейти від "власної програми" навчання мови до програми, яка пропонується школою.
Мовне спілкування передбачає не тільки багатство словникового запасу, але й осмисленість того, про що йдеться. Головна функція мови - спілкування, повідомлення чи, як прийнято говорити, комунікація. Шести-семирічна дитина вже здатна спілкуватися на рівні контекстної мови - тієї мови, яка досить точно і повно описує те, про що говориться, і тому зрозуміла без безпосереднього сприйняття самої обговорюваної ситуації. Дошкільнику доступні переказ почутої історії, власна розповідь про те, що сталося.
У дітей семи-дев'яти років спостерігається така особливість: достатньо оволодівши контекстною мовою, дитина дозволяє собі говорити не для того, щоб висловити свої думки, а просто лише для того, щоб утримати увагу співрозмовника: близького дорослого або ровесника під час ігрового спілкування. Це є показником того, що у дитини існують проблеми в побудові осмисленої контекстної мови - їй важко постійно рефлексувати на те, щоб працювати в розумовому плані над контролем задуму висловлювання, над підбором необхідних слів, словосполучень і побудовою зв'язних речень.
Письмова мова має свою специфіку: вона вимагає більшого контролю, ніж усна. Вона має свої особливості в побудові фраз, у відборі лексики, у використанні граматичних форм. Письмова мова ставить свої вимоги до написання слів. Дитина повинна засвоїти, що "пишеться" зовсім необов'язково як "чується" і що необхідно запам'ятати правильне вимовляння і написання.
В початковій школі дитина тільки засвоює письмову мову як засіб комунікації і самовияву, їй ще важко співвідносити контроль за написанням літер, слів і висловлюванням своїх думок.