Роду незнищенного коріння

Сівачі, поліщуки від роду,

Ви з вогнем назавжди подружили

В сонце ткану днину і в негоду

Той вогонь перепинить зуміли.

Уч. Лейтенанти – мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали.

Не до подвигів і не до звершень, -

Ви ж собою людство заступали.

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісні родоводу...

А лишилась вірності присяга –

Батьківщині. Матері. Народу.

В.1. Сьогодні ми запалимо свічку пам’яті й вшануємо їх хвилиною мовчання...

В.2. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь – знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 р. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою.

В.1. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях нині проживає близько 2 млн.осіб. Змертвіло багато водойм, непридатною для вживання стала в них вода.

В.2. Нині в Україні склалася важка демографічна ситуація. Смертність населення перевищує народжуваність. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань у людей. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє нації!

Уч. Птахи, риби і звірі нам серця відкрили,

Їх не вбивайте, люди, вас заклинаю я!

Бо небо без птиць – не небо!

А море без риб – не море!

А без звірів земля – не земля,

Не земля, не земля!

Уч. Час мине, й землю ми загоїмо,

І люди повертаються в хати.

Але ж коли ми цей урок засвоїмо,

Що, йдучи всесильно до мети,

Не треба забувати про озони,

Про землю й води, жита срібний дзвін,

Ніколи омертвілі зони

Нащадкам не залишимо своїм...

Уч. Жадання людства – зупинити

Безодні атомної смерч.

Ми ж сівачі,

Ми – сонця діти –

Спроможні зупинити смерть.

Спинити віки і дні,

Щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вікні.

Уч. Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах,

Щоб грізне ядерне плахіття

Не спалахнуло по світах.

Уч. Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись, -

Вола чорнобильська пересторога:

• Людство, зупинись!

ВІРШІ ТА ПІСНІ ПРО ЧОРНОБИЛЬ

Микола ЛУКІВ

Дощ у зоні чорнобиля

Дно річки вистєляють блискавки,

Метаються в повітрі ластівки.

Громи стрясають луни-перелуни,

І дощ між небом і землею струни

Сріблясто напинає на вітрах,

І чорні хмари навівають страх.

Куди не глянеш - все, мов нереальне,

Стоїть край шляху дерево печальне,

Гудуть дроти високовольтних ліній,

Чорніє човен між розквітних лілій,

Лежить село, неначе на картині,

Біліючи хатами по долині.

А в тім селі - ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розпуку,

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

І тихий сад біля старої школи,

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна,

Навколо смерть, незрима і повільна,

Чортополохом обрій заростає,

Зело і квіти стронцій роз"їдає,

І час пересипається пісками

На полі, що шуміло колосками.

А по ночах, трагічне і фатальне,

На землю ллється світло асторальне,

І фантастично-сіре мерехтіння

Породжує примарливе видіння

Людей, які від наглої біди

Пішли із цього краю назавжди.

Поволі схід за ними заростає,

І дощ свинцевий землю засіває,

І дно ріки встеляють блискавки,

І, розметавши крила, ластівки

Ширяють на чорнобильських вітрах,

І чорні хмари навівають страх.

ЖУРАВЛІ ПОВЕРТАЛИСЬ ДОДОМУ

Сл. і муз. О. РИНДІ

Журавлі повертались додому

І на крилах несли свою втому.

Підлітали до рідного краю -

Я ж їх кожного ранку чекаю.

Приспів: Журавлі ви мої, журавлята,

Візьміть мене на свої крилята

І несіть там, де чистії роси,

Де трава не упала в покоси,

НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атомна яса.

І дивився батько з-під долоні,

І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

ЛЕЛЕЧА ДОЛЯ

Говорила мати у літа далекі,

Що мене до хати принесли лелеки.

Не сказала сину в золотий святвечір,

Що вони лишили й доленьку лелечу.

А як чула клекіт - завмирала в полі:

Принесіть, лелеки, не лелечу долю.

Плинуть хмари сині, сиві хмари й сині...

Жаль мені, що нині я в лелек не вірю.

А як заклекочуть - лину в небо чисте,

Повернути хочу у своє дитинство.

Поклонитись полю на чотири боки

За лелечу долю й пережиті роки.

Де зелені ліси і водиця,

Де живе ще джерельна криниця.

Журавлі ви мої, журавлята,

Візьміть мене на свої крилята.

Та вони мене брати не стали,

їхні сльози на землю упали,

Там, де впала сльоза журавлина,

Проростає печаль - яворина.

Приспів. Затужились вони за водою,

Не знайшли на Вкраїні спокою,

Сивим смутком вгорі пролетіли,

На чорнобильську воду не сіли.

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ

Сл. і муз. О. Ринді

Цей день пам 'ятаємо всі, як один.

Той час не злічити - немає годин,

Які б повернули святеє життя,

Та в день той квітневий нема вороття.

Приспів: Чорнобильські дзвони над нами пливуть,

Чорнобильські дзвони нам спать не дають,

Чорнобильські дзвони над миром кричать,

Чорнобильські дзвони - то смерті печать.

Не вірили. Думалось: лихо пройде

І болю не буде - тягар упаде.

Та атом страшенний на землю упав,

О, скільки він горя й печалі завдав.

Приспів.

Роки пролітають, минають село,

Та горе людське вас сюди привело.

Буяло, цвіло, вирувало життя...

Тепер зосталось лиш одне каяття.

Пам’ятаймо чорнобильський квітень

Ліна КОСТЕНКО

СТРАШНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Страшний калейдоскоп: в цю мить десь

хтось загинув.

В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.

Розбився корабель. Горять Галапагоси.

І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.

Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Загладь.

Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить:

«Не стріляй!»

Не знає вже казок Шехерезада.

Над Рейном не співає Лореляй.

Летить комета. Бавиться дитя.

Цвітуть обличчя, острахом не стерті.

Благословенна кожна мить життя

На цих всесвітніх косовицях смерті!

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ВИДАННЯ ВИКОРИСТАНІ:

На Чернобыль журавли летіли… :Из опыта работы библиотек Брянской (Россия),Гомельской (Беларусь) и Черниговской (Украина) областей. – Чернигов,2007

Гіркий присмак Чорнобиля: Методично – бібліографічні матеріали /ОУНБ ім. В.Короленка. – Чернігів, 2006. - 28с.

Мужність і біль Чорнобиля: : Методичні матеріали. – Чернігів, 2006

Під полиновою зорею: Методичні рекомендації по проведенню клубних заходів присвячених 15 – річчю Чорнобильської трагедії. – Донецьк, 2001. – 20с.

***

Багачева О. Колокола Чернобыля: Сценарий вечера / О. Богачева // Позакласний час.— 2001.— №11-12.— Вкл.— С.45-48.

Гаврилюк І. Міжність і біль Чорнобиля: Година спілкування / І. Гаврилюк // Позакласний час.— 2002.— №7.— С.15.

Грізна зона. Тридцять кілометрів…:Сценарій // Позакласний час.— 2010.— №3.— С.122

Мироненко Л. Земле рідна, понівечена скрипко моя / Л. Мироненко // Позакласний час.— 2005.— №5-6.— С.35-40.

Вечір пам’яті про Чорнобильську трагедію

На Чорнобиль Журавлі летіли: Вечір – пам'ять // Позакласний час.— 2010.— № 3.— С.119 – 121

Обрин С. Чорнобиль не має минулого часу / С. Обрин // Позакласний час.— 2005.— №5-6.— С.41-44.

Вечір пам’яті про Чорнобильську трагедію.

Хто квітень наш отак підступний зрадив?: Сценарій // Позакласний час.— 2009.— № 5-6.— С.46-47.

Чорнобильська трагедія – біль України: Сценарій // Позакласний час.— 2010.— № 3.— С.123 - 124

СРІБНЯНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

МЕТОДИЧНИЙ ВІДДІЛ

МЕТОДИЧНО – БІБЛІОГРАФІЧНІ

МАТЕРІАЛИ

СРІБНЕ - 2010